Головний наочний результат першого тижня при владі чинного президента один: дива не сталося. Велосипедист на ходу пробує опанувати керування Aerobus, запрошуючи на місця другого пілота, бортінженера й решти екіпажу включно з диспетчерами найкращих друзів, а це означає, що на нас чекає бовтанка тривалістю п’ять років, а можливо, і фатальне піке. Про це на сторінках Тижня пише Юрій Макаров.
«Я припускаю, що Володимир Зеленський непогана людина. Недалека, але непогана. Крім того, він змушений діяти в чітко окресленому суспільними очікуваннями коридорі можливостей: про «червоні прапорці» йому швиденько нагадали представники громадськості у відповідь на туманні натяки на референдум щодо поступок агресору. Заступити їх — автоматично спричинити новий Майдан. Тож негайний наглий реванш, якого небезпідставно боялися «25%», найближчим часом нам нібито не загрожує», — йдеться в колонці.
Макаров зауважує, що небезпечнішою є саме перспектива безладу, у якому представники «еліт» та «еліток» гратимуть без обмежень свою гру, як на національному, так і на місцевому рівні (варто згадати заявку на зворушливий союз харківської та одеської «вати»).
«Молодий президент забув або не знав, що значна частина реальної влади його попередника базувалася на складній системі неформальних домовленостей із ситуативними партнерами та опонентами, на буквально звірячій упертості Петра Олексійовича. Якщо продовжувати метафору, більшості важелів та джойстиків у кабіні літака немає, замість них є радіозв’язок», — пише він.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»