Держава як така просто не виявилася для українців вищою цінністю, а може, й цінністю взагалі, бо язик сам чинить спротив спробам визначити цих прикольних розкутих пацанів, обраних на дочасних виборах до Верховної Ради, як державників. Про це у своїй колонці для Тижня пише Юрій Макаров.
«Тепер треба зрозуміти, як нам з усім тим жити. Найскладніше патріотам старого зразка, до яких і я, грішний, себе зараховую. Будьмо відверті з собою. Ми програли країну, ми відчуваємо гірке приниження, з тим якось доведеться жити наступні п’ять років, і це погана новина», – констатує він.
Але, зауважив Макаров, є й добра новина: «вони» теж програли. Реванш у тому вигляді, до якого ми готувалися, не відбувся.
«Звісно, споглядати п’ять років у парламенті давно, здавалося б, забутий бездоганний римський профіль — те ще задоволення. Але 44 (якщо вірити попереднім підрахункам) депутати-біофіли погоди в Раді не зроблять, відверто блокуватися з ними навряд чи хто схоче, а 250 із гаком вундеркіндів, хай там що кажуть спересердя, — це ніяка не «вата», а радше sancta simplicitas, свята простота. У чомусь вони піддаватимуться Кремлю, у чомусь пручатимуться, у чомусь навіть не розумітимуть, коли й де їх надурили, але загалом вони не промосковські», — пише він.
Водночас Макаров припустив, що поміж випадкових артистів, менеджерів, ФОПів, а також косметологів, весільних фотографів і безробітних, безробітних, безробітних, яких поспіхом рекрутували під зелені прапори, виявиться скількись нормальних україноцентричних депутатів і чиновників, які щиро сподіваються скористатися шансом «очистити владу» й «покласти край добі бідності».
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»