«Драматизм тих подій в їхній переважно емоційній, а не раціональній основі. Благородні почуття, помисли і переживання ми не довели тоді до політичного структурування. І тому маса людей, хоч якою благородною вона була, на жаль, так і лишилася різношерстою масою, об’єднаною лише загальним емоційним поривом. Жодних кроків у напрямку політичного оформлення таких настроїв не було», – заявив він.
Історик згадує, що в Росії тоді «криза вже назріла, і були її конкретні вияви в економіці, політичному устрої, навіть воєнні зіткнення».
«Крах і руйнування були суттю тих подій. А заднім числом за неї (суть) видали прихід до влади переможців на чолі з Єльциним. Вони й визначили те, що відбувалося, як «демократичну, ліберальну революцію» без будь-яких підстав. Словесно зробили з усього того так званий історичний транзит: перехід від тоталітаризму до демократії, від планової економіки до ринку, від СРСР до національної держави», – згадує Афанасьєв.
«Увесь цей «транзит» – суцільна декларація. Ухвалили кілька законів, намагалися ще щось зробити, але якщо досконально проаналізувати тодішні процеси, то виявиться: нічого ліберального, нічого демократичного в них фактично не було», – додав він.
За його словами, як наслідок тих подій в Росії сформувалася «квазіринкова економіка».
«Підсумком їхніх дій стало те, що ми маємо сьогодні в Росії. А саме квазіринкову економіку і за своєю суттю тоталітарний, тотально насильницький спосіб життєустрою росіян, яких у єльцинсько-путінські часи знову перетворили на підданих. Ми сховалися в патерналізмі, у здатності виживати в соціальному просторі за межами моралі, моральності та людської гідності, на рівні тваринного існування, на межі життя і смерті», – підсумував Афанасьєв.
Повну версію інтерв’ю читайте у матеріалі «Запрошення в Азіопу» у №48 «Українського тижня».