2 травня прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді покинув Індію зі своїм першим цьогоріч закордонним візитом. Символічно, що його перша поїздка цього року була до трьох країн ЄС – Німеччини, Данії та Франції. Окрім двосторонньої співпраці у всіх без винятку країнах Моді коментував індійську позицію щодо російської війни проти України. Західні партнери намагаються схилити Нью-Делі до чіткої позиції щодо російської війни. Однак поки що без однозначно позитивного результату.
Від занепокоєння до засудження
Від початку російської агресії проти України у 2014 році, Індія намагалася займати «нейтральну» позицію. Так, офіційно індійські урядовці жодного разу не засудили анексію Криму Росією. Швидше навпаки радник із національної безпеки тодішнього прем'єра Манмогана Сінґха Шівшанкар Менон у 2014 році заявив про «легітимні інтереси» РФ в Україні під час прес-конференції у березні 2014 року. Щоправда вже в офіційній заяві індійського МЗС такого формулювання не було. Далі Індія намагалася вдаватися до максимально розмитих фраз, якщо доводилося коментувати російську агресію чи територіальну цілісність України. Окрім того, Нью-Делі, як і Пекін упродовж років (починаючи із 2014 року) не підтримували українські резолюції в ГА ООН щодо дотримання прав людини в Криму та демілітаризації півострова. Разом з тим Індія продовжувала підтримувати і розвивати відносини і з Україною, і з Росією.
Здавалося б, з часу повномасштабного вторгнення жодна країна не може перебувати на нейтральних позиціях. Однак Нью-Делі все ж вдається вправлятися у майстерності політичної еквілібристики. Під час своєї першої заяви щодо російської війни в Україні на засіданні ООН постпред Індії Т.С. Тірумурті зумів так висловитися, щоб не критикувати чи засуджувати Кремль. Попри усі заклики, Індія утрималася під час голосування як за Резолюцію ГА ООН 2 березня, яка закликала Росію негайно припинити військові дії в Україні, так і за Резолюцію 24 березня, яка вимагала захисту для цивільного населення та гуманітарного доступу туди, де є критична ситуація через бойові дії. Під час свого першого виступу Тірумурті вказував на потреби досягти миру та безпечних коридорів для цивільного населення, зокрема й індійських студентів, тисячі з яких на той час «застрягли» в підвалах Харкова та Сум. Один із молодих індійців, що навчався у Харкові, загинув через обстріл з боку Росії, коли стояв у черзі по їжу, іншого було важко поранено. Хлопця доправляли додому спеціальним бортом. Про перший випадок індійський Постпред навіть згадав у своїй промові на засіданні міжнародної організації, але це не схилило, ані його, ані його країну, до більш рішучого підходу щодо російської агресії.
На момент початку повномасштабного вторгнення в Україні навчалося близько 20 тис. індійських студентів. Як не дивно, але саме студенти упродовж останніх років були важливою ланкою українсько-індійської співпраці, яка щоправда у цьому аспекті бере свій початок ще з часів СРСР. Кількість індійців що здобувають вищу освіту в Україні стабільно зростала упродовж останніх пʼяти років. Так, наприклад, якщо в Росії станом на 2018-19 рр. було понад 16 тис. студентів, то в Україні близько 18 тис. І це попри те, що територіально та демографічно ми менша країна. Під час телефонних розмов чи зустрічі із президентом Володимиром Зеленським на полях конференції COP26, премʼєр-міністр Індії Нарендра Моді також згадував про студентів, а їхня евакуація з України стала однією із топ-тем перших тижнів війни у цій країні, поруч із власне перебігом бойових дій. Процес евакуації навіть отримав окрему назву «Операція Ґанґа». Для її проведення три індійські міністри прибули до сусідніх із Україною країн – Польщі, Молдови та Румунії, а її результати стали однією із основних тем дискусії в індійському парламенті на початку квітня. Там також дискутували і про те, на яких позиціях має стояти Індія в російсько-українській війні.
Звірства російської армії в Бучі дещо змінили риторику Нью-Делі. Там засудили вбивства російською армією мирних українців. Постійний представник Індії в ООН Трімурті, утім, наголосив, що дипломатія має переважити над усім як єдино можливий вихід із цієї війни
Читайте також: Індія: Тривкий консенсус
Дружба-дості
Від часу повномасштабного вторгнення Росії увага багатьох аналітиків прикута до взаємин Москви та Нью-Делі. Що тримає ці дві країни у тісній співпраці? Чому у той час, як гинуть українські діти від рук російських солдат, міністр закордонних справ Сєрґєй Лавров може легко прилетіти до Нью-Делі з візитом і брехати там про війну в Україні.
Взаємини між РФ та Індією тягнуться ще з часів СРСР. Історично в кількох важливих для цієї країни протистояннях підтримка СРСР була дуже важливою. По-перше, це коли у 1961 році Індія вирішила військовим чином повернути собі території, які перебували під управлінням Португалії (зокрема, Ґоа). Британія, Франція та Туреччина засудили такий крок і вимагали негайно вивести війська. Натомість СРСР підтримав Індію. Так само, Москва активно підтримувала Нью-Делі у питанні суверенітету над Кашміром. Однак були й моменти, коли в Кремлі ставали на сторону противника Індії Китаю, як це було в 1962 році. Такі кроки свідчать про те, що СРСР, діяв у першу чергу, у власних інтересах, а не в інтересах «великої дружби». Але також показують і те, що значну частину позитивної спадщини радянсько-індійської співпраці, Індія перенесла на РФ.
Іншим надзвичайно важливим аспектом у взаєминах Москви та Нью-Делі є фактор продажу зброї. Це також спадщина ще радянського періоду. Близько 70% усієї індійської зброї радянського походження. Упродовж останніх років Нью-Делі зменшує свою залежність від російської зброї, але, тим не менш, це все ще понад 40% від усіх обсягів закупівлі зброї за період з 2017-2021 (хоча це на 21% менше, ніж упродовж попереднього п'ятирічного періоду). Також якщо дивитися на показники конкретно за роками, то у 2021 ці обсяги було значно менші, а ніж у 2017-му. Не обійшлося, щоправда і без суперечливих рішень. Так, попри всі застереження і навіть можливість потрапити під американські санкції Індія купила в РФ комплекси С-400. Основний момент, на який звертає увагу Нью-Делі у контексті купівлі саме цієї зброї, це те, що вона потрібна країні для боротьби із китайською агресією. Галванський інцидент в Гімалаях став переломним моментом у відносинах Індії та КНР два роки тому, стримування військової агресії Пекіна в регіоні для Індії на сьогодні більш важливе питання, а ніж війна Росії проти України. Однак вони все ж взаємопов'язані…
Друг мого ворога…
Індія уважно спостерігає за співпрацею Росії та Китаю, а до того СРСР і Піднебесної ще з 1950-х. І для частини спостерігачів за російсько-українською війною, зближення партнерства Китаю та Росії є однією із найбільших ймовірних пересторог. Дослідниця із Інституту Брукінґса Танві Мадан розрізняє два підходи індійських еліт до цієї ситуації. Перший уособлює знавець Китаю та колишній посол Індії у цій країні Віджай Ґокале. Він вважає, що Нью-Делі має якомога швидше розглянути свою значну залежність від російської зброї. Але є також ті, хто вважає, що взаємини між двома країнами розвиваються вже упродовж тривалого часу, тому слід просто й далі спостерігати за тим, що відбувається.
Слід відзначити, що й Пекін і Москва дуже критично ставляться до розвитку Чотиристороннього діалогу з безпеки (Quad) – структури створеної для посилення співробітництва між чотирма демократичними країнами регіону – Індією, Японією, США та Австралією – на противагу Китаю. В РФ охарактеризували цю співпрацю як таку, що націлена підірвати взаємини Індії та Росії. В самій Індії так не вважають і, наприклад, саме індійський прем'єр-міністр запропонував провести саміт Чотиристороннього діалогу з безпеки в Токіо 24 травня. У цей час там перебуватиме з візитом президент США Джо Байден.
Читайте також: На двох стільцях
Хиткий партнер
Відсутність чіткої відповіді Нью-Делі щодо російської війни проти України змушує країни Заходу якомога активніше переконувати Індію стати на сторону добра. Від початку війни до Індії приїздили лідери Японії, Великої Британії, делегації зі США. Нарендра Моді та прем'єр-міністр Австралії Скот Моррісон мали віртуальну зустріч наприкінці березня, де також серед іншого, говорили про Україну. Те, що прем'єр-міністр Моді свій перший цього року візит здійснив до трьох країн ЄС – це не лише ознака безпосередньо зближення Індії та ЄС, але й намагання з боку цих країн врешті переконати Нью-Делі визначитися із найближчими партнерами. «Ми вважаємо, що ніхто не почуватиметься переможцем у цій війні. Усі страждатимуть від втрат. Тому ми виступаємо за мир», – заявив Моді під час прес-конференції із Олафом Шольцем 3 травня. Канцлер ФРН під час зустрічі із індійським колегою намагався апелювати до єдності демократій «Ми повинні розуміти демократію як досягнення людства, яке нас об’єднує і за яке ми несемо відповідальність», – заявив він. Шольц також намагається зблизити Індію та демократичних партнерів, завдяки тіснішій співпраці. ФРН збирається інвестувати 10 млрд євро в індійську економіку до 2030. Гроші підуть на проєкти по боротьбі зі зміною клімату. Також попри попередні заяви, що Індію можуть не запросити на зустріч Великої Сімки через нечітку позицію Нью-Делі щодо війни в Україні, в Берліні заявили, що чекають на прем’єр-міністра Моді під час зустрічі зібрання у Ґарміш-Партенкірхені у червні.
Позицію Індії щодо російської війни проти України розкритикували німецькі промисловці. «Нейтральна позиція Індії щодо дій Росії в Україні ускладнює економічне та політичне співробітництво», – цитує німецька Die Zeit Вольфганга Нідермарка із Федеральної асоціації німецької промисловості. Попри те, що загальна тенденція із підтримки санкцій проти Росії швидше негативна, а ніж позитивна, деякі приватні індійські компанії, які прагнуть і далі працювати на Західному ринку, долучаються до санкцій. Наприкінці квітня найбільший індійський виробник сталі Tata Steel оголосив, що припиняє будь-яку співпрацю з РФ. Цілком ймовірно, що приватні компанії йтимуть шляхом Tata Steel, навіть якщо урядова позиція й далі залишатиметься нечіткою.