Усі останні роки останні роки після 1991-го Україна була бутафорно незалежною державою, де президенти України, як давні князі в Сарай (столицю Золотої Орди), й до, й після виборів покірливо їздили в Москву по «ярлик» на правління. Про це у своєму матеріалі пише оглядач «Тижня» Ігор Лосєв.
За його словами, в усіх структурах урядування України сиділи явні чи таємні московські наглядачі. П’ята колона Кремля діяла на нашій території абсолютно вільно й безперешкодно. Навіть Віктор Ющенко після свого отруєння та перемоги Помаранчевої революції перший державний візит здійснив до Росії.
«Ми були московським протекторатом. І не варто діячам Народного руху та інших національно-демократичних організацій дуже хвалитися тим, що саме вони в 1991 році проголосили незалежність України. Насправді то була псевдонезалежність, коли її президенти не наважувалися чхнути без дозволу Москви, коли частина країни де-факто була окупована, коли в київських кабінетах сиділи російські резиденти, котрі навіть не дуже ховалися», – пише він.
Однак, наголошує Лосєв, навіть сьогодні наша держава залишається залежною від ворога: не розірвано дипломатичних відносин із Росією, не закрито кордону з нею, агресор по-справжньому не названий агресором (із ним і надалі активно співпрацюють у різних сферах), не запроваджено воєнного стану тощо.
«Тому Захід має право вважати все, що відбувається в Україні та з Україною, внутрішнім конфліктом, «громадянською війною» і тиснути на нашу владу в намаганні подолати це протистояння коштом України. У такому сенсі вплив союзників може бути не менш небезпечним, ніж підступи супротивника. Тому що незалежність слабкої країни неминуче є доволі формальною та умовною», – резюмував оглядач.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень».