Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган із міркувань політичної доцільності, задля власного, бажано довічного, перебування при владі, намагаючись скористатися можливою підтримкою Владіміра Путіна, здатен злити кримськотатарський народ і всю Україну. Про це в авторській колонці пише оглядач Тижня Ігор Лосєв.
За його словами, позиція Анкари щодо кримських татар завжди була доволі двозначною. Вона визнавала, що це в етнічному сенсі брати, а в релігійному — одновірці. Не бракувало в Туреччині й пантюркістів, охочих заявити, що турки і кримські татари — «один народ». Проте якась реальна допомога, конкретний захист останнього з боку «старшого турецького брата» залишаються доволі обмеженими. Навіть сьогодні, утримуючи найпотужніший військово-морський флот на Чорному морі й маючи у своїх руках протоки Босфор і Дарданелли, турки не дуже поспішають брати на себе найменший ризик задля протегування інтересам маленького тюркського етносу. Хоча об’єктивно, не вельми ризикуючи, могли б зробити набагато більше.
«Ердоган із міркувань політичної доцільності, задля власного, бажано довічного, перебування при владі (мрія всіх диктаторів, зокрема й «демократично обраних»), намагаючись скористатися можливою підтримкою Путіна, здатен злити кримськотатарський народ і всю Україну. Це, звісно, буде тяжким ударом по справі боротьби за нашу незалежність і повернення Криму. Та аж ніяк не зробить її безнадійною — радше забезпечить досить похмурі перспективи самому Ердогану в його «хатній війні» проти турецької армії та прихильників спадщини Ататюрка…», — зазначає Лосєв.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»