Ігор Юхновський – громадський діяч, політик, державник, видатний вчений та організатор науки. Герой України, академік Національної Академії наук України, народний депутат України першого, другого, третього, четвертого скликань. Був головою Народної Ради, опозиції до комуністичної більшості у Верховній Раді першого скликання. Депутати Народної Ради були головними ініціаторами ухвалення Декларації про державний суверенітет України в україноцентричній редакції, Акту проголошення незалежності України, перших фундаментальних законодавчих актів, що заклали основи незалежної держави.
Упродовж життя Ігор Юхновський опікувався питаннями освіти. Й тому не випадково на зорі незалежності був головою Комісії Верховної Ради першого скликання з питань науки та освіти. Крім того, він був ідейним натхненником та першим президентом першої в Україні обласної Малої академії наук учнівської молоді.
За освітою Ігор Юхновський — фізик-теоретик. Заснував Львівську наукову школу статистичної фізики, яка нині знана в усьому світі. У полі його наукових інтересів був розвиток теорії рідин і розчинів електролітів, металів і сплавів, невпорядкованих систем, фазових переходів та критичних явищ. Цікавився математичними методами в економіці та розвитку суспільства, проблемами енергетики та питаннями безпеки об`єкту “Укриття” на Чорнобильській АЕС. У його доробку 500 наукових статей, 7 монографій та підручників.
Цьогоріч 26 березня Ігоря Юхновського не стало. Напередодні трагічної події Тарасу Стецьківу – учню Ігоря Рафаїловича, вдалося записати думки свого вчителя. Розмови відбувалися у лютому-березні 2024-го року. І, мабуть, закономірно, що останні настанови одного із фундаторів сучасної Української держави, науковця, освітянина мимоволі стосувалися освіти, її глибокого реформування та рівня підготовки вчителів.
Далі вашій увазі пропонуємо текст записаний Тарасом Стецьківим та в останній редакції вичитаний Ігорем Юхновським. Досі цей текст ще не був опублікований.
Українці повинні чітко розуміти за що, в ім’я чого, вони воюють і платять таку страшну ціну. Це не тільки екзистенційна війна за виживання нації, це війна за майбутнє, отже боротьба за кращу долю наших дітей і наступних поколінь.
Головна мета, яку маємо поставити перед собою вже сьогодні – це зробити нове покоління українців більш освіченішими і розумнішим за всіх своїх сусідів. Цей чинник дасть нам вирішальну конкурентну перевагу у XXI столітті.
Для реалізації цієї мети нам слід здійснити докорінну перебудову всієї системи освіти в Україні, почавши з середньої школи.
Слід «мобілізувати» туди цілу «армію» молодих, найбільш обдарованих, вчителів, переважно чоловіків, встановивши їм зарплату на рівні військовослужбовців, які мобілізовані в ЗСУ, та наділивши їх правом носіння військової форми (Сьогодні зарплата молодого вчителя, яку він отримує після оплати всіх податків складає 7 000 гривень. Досвідченого, з усіма надбавками – 16 000 гривень. Мінімальна ж зарплата військовослужбовців ЗСУ – 20 000 гривень — Ред.). Для цього слід в усіх університетах, через атестаційні комісії, відібрати найбільш успішних студентів бакалаврів і направити їх викладачами в школи. Захист своїх магістерських дипломів вони здійснюватимуть через 1,5 роки за результатами вчительської практики.
Читайте також: Ігор Юхновський: «Примирення – справа майбутнього покоління»
У такий спосіб вони поступово замістять теперішніх викладачів пенсійного і передпенсійного віку, причому частина старших вчителів може залишитися як дорадники зі збереженням заробітної плати з метою передачі досвіду.
Таким чином відбудеться насичення середньої школи молодими вчителями, що мають сучасні знання, вирівняється гендерна складова, а в освіту буде привнесений чинник слухняності.
Це створить додаткову мотивацію для студентів підвищувати свій рівень знань, зросте також престижність викладацької справи.
Через кілька років цей підхід дасть значно вищий рівень знань у випускників середніх шкіл. Більш освічені діти будуть більш дисципліновані. Фахові зможуть більше заробляти, здійснити більше винаходів та інновацій, створити більший масив матеріальних і духовних благ в Україні.
Як свого часу влучно сказав Нельсон Мандела: «добрим патріотом держави може бути тільки фахівець».