13 жовтня відомий польський публіцист і політолог, автор подкасту Układ Otwarty та засновник аналітичного центру «Інститут свободи» Ігор Янке повертався зі своєї сьомої від початку повномасштабного вторгнення поїздки до України. Цього разу разом з колегами вони привезли автівки для українських військових і, передаючи їх, проїхали 4 тис. км Півднем і Сходом України. Дорогою назад Ігор Янке розповів Тижню вже про свою країну, зокрема про вибори в Польщі, двосторонню співпрацю між нашими державами й про те, як зробити це партнерство сталим, а не залежним від часто емоційних рішень керівників країн.
— Як ви оцінюєте результати польських парламентських виборів? Що вони говорять про стан справ у політиці?
— Насамперед ці вибори свідчать про те, що польська демократія процвітає. Надзвичайно висока явка виборців — це фантастичний знак (становила 74,38 % — це рекордний для Польщі показник. — Ред.). Якщо останніми роками ви постійно чули, що в Польщі є проблеми з демократією, які я вважав абсурдними й неправдивими, то ці вибори показали, що це не так. Ми нормальна країна, усе працює нормально.
Уряд, який мав потужну владу, просто програв вибори, попри добрі результати. Усе минуло гладко, не було жодних проблем, великих порушень. Імовірно, у польській політиці відбудуться певні зміни. Я сподіваюся, якщо говорити про польсько-українські відносини надалі, що вони розвиватимуться в тому ж хорошому напрямі. Зі змінами завжди є шанс на певне покращення, тож, можливо, ці ситуативні проблеми будуть вирішені.
Я сподіваюся, що й надалі буде повна підтримка України та що Польща й надалі буде прозахідною і пронатовською.
У цих виборах я сам був поза суперечкою. Не ангажувався в неї. Не вважаю, що це були найважливіші вибори в історії Польщі. Памʼятаю, що кожні чотири роки в Польщі кажуть, що ці вибори найважливіші, бо обидві сторони вживають це означення. Цьогоріч вони були сфокусовані на особистостях. Ми мали з одного боку Дональда Туска, а з іншого — Ярослава Качинського, і обидва казали, що історія світу залежить від того, чи один з них буде урядувати. Це дурниця. Польща фантастично розвинулася впродовж останніх 30 років і за урядів Платформи, і за Лівиці, і за ПіС. За всіх цих урядів ми були, є і будемо частиною Заходу. Видається, що ми переходимо через момент турбулентності, але ми вже тридцять років проходимо єдиний великий «момент турбулентності». За той час Польща надзвичайно розвинулася цивілізаційно, і це відбувалося як останні вісім років, так і до того. Натомість глибина й емоційність цього поділу нині є дуже шкідлива. І це справжня шкода, а не те, чи буде урядувати Туск або Качинський.
— Напередодні виборів поляризація в польському суспільстві була дуже сильна. Коли вдасться її подолати?
— Немає нічого поганого в тому, що ми маємо різні погляди. У Польщі є громадяни з дуже різним баченням: частина дуже консервативних і частина більш ліберальних. Це нормально й тут немає нічого поганого. Але непокоїть глибина цієї поляризації, агресія та брак спільних точок для порозуміння.
Раніше ми всі обʼєдналися довкола підтримки України. Вона й нині обʼєднує, але вже не настільки.
Я не маю статистичних даних, але мені видається, що ми наближаємося до піка цієї проблеми, після якого буде спад. Я не знаю, коли цей момент настане, але мені здається, що буде генераційна зміна. Щоразу більше тих, хто народився в незалежній Польщі, які не обтяжені тими старими поділами. Ті люди мають добру освіту, розуміють світ. Я це відчуваю, бо організовую Школу молодих лідерів. Тепер ми розпочинаємо цей проєкт також і для українців. Ця молодь — фантастичні люди, і вони мислять по-іншому.
Читайте також: Спільним шляхом. Де Польща та Україна можуть стати корисні одна одній
Я також помічаю це в роботі над своєю програмою. Бо розпочав цю ініціативу «Відкрита домовленість» (Uklad Otwarty) як щось над партійними поділами. Я там нікого не агітую за жодну з партій. І мені видається, що таких голосів є більше, ніж ми собі думаємо. Тобто є велика група поляків, яка вже має досить цього поділу. Та сказав би, що й тих, кого я називаю «вояками» цієї польської внутрішньої війни з одного й другого боку, не так багато. І ця ситуація поволі зникатиме.
— Як працює ваш проєкт «Школа лідерства»?
— Уже вісім років аналітичний центр «Інститут свободи» проводить Школу лідерства для польської молоді. Щороку ми відбираємо 100 осіб, які протягом девʼяти вікендів навчаються в нас у найкращих менеджерів, експертів, урядовців. Маємо приблизно тисячі випускників цієї школи. Це фантастичні люди. Після вибуху війни, коли в Польщі була велика хвиля біженців з України, ми запросили до себе декількох із них також. Це були 20 осіб, які вже говорили польською і могли брати участь у заняттях.
Нині разом з «Українською призмою» готуємо проєкт для молодих українців, які будуть відбудовувати країну після війни.
Ідеться про те, щоб польські менеджери, експерти разом з українськими експертами ділилися з молодими українцями своїм досвідом, щоб ви, коли відбудовуватимете країну наново, не припустилися наших помилок, а також мали добрі приклади.
Це критично важливо й для наших двосторонніх відносин. Зокрема, ті нещодавні події в наших відносинах ще більше мене переконали, що це треба робити. Ці люди будуть тими, хто творитиме наші відносини.
— Чи зернову кризу вдасться вирішити після виборів? Коли зможемо досягнути статичності у відносинах? Маю на увазі, що вони не будуть схожими на емоційні гойдалки, коли ще пів року тому хтось уже говорив про братерство й федерацію, а нині все дуже складно.
— Ці півтора року справді були суцільними величезними емоціями. Ці емоції були такі високі, що в певний момент щось мусило статися. Я дуже критично поставився до висловлювання Володимира Зеленського під час виступу в ООН (19 вересня Зеленський, виступаючи на засіданні Генеральної асамблеї ООН, згадав про суперечку з країнами ЄС щодо українського зерна, мовляв, вони «влаштовують політичний театр» і «допомагають підготувати сцену для московського актора». — Ред.), як і мільйони поляків, що на емоційному рівні дуже гостро сприйняли ту промову. Наслідки цього, боюся, будуть довготривалими. Але відбулося вже те, що відбулося. Ми цього не виправимо. Особисто я не розумію такої поведінки Володимира Зеленського, тому що, на мою думку, вона також не є раціональною. І гадаю, він багато нею зруйнував.
Читайте також: Вибори у Польщі: чи зможе ПіС розколоти опозицію
Якщо говорити по справі, то Польща не блокувала транзит українського зерна. Варшава не хотіла, щоб це зерно продавалося в нас, тому що воно шкодить польським фермерам. Здається, що з погляду обсягу українського зерна, обсяги продажу в Польщі — дуже малі. Звісно, у Польщі була передвиборча кампанія і якісь зайві слова з польського боку, але під час виборів — це звичайна річ.
Але ми нікуди один від одного не дінемося й після війни так само будемо конкурувати, іноді в нас будуть конфлікти, це абсолютно нормально. Ми повинні це зрозуміти й не вчиняти з того істерії. І не робити те, що зробив Володимир Зеленський, порівнюючи Польщу й Росію.
Наше географічне положення не зміниться, і раціональним, і також спільним для наших держав інтересом є перехід з рівня емоцій на рівень співпраці. На мою думку, українські еліти хворіють на ті ж хвороби, що й польські, тому мусимо будувати нові еліти й довготривале партнерство.
Ми не мусимо бути сімʼєю, не мусимо створювати федерації, як, наприклад, у Польщі пропонували до цієї суперечки. Це було наївно. Але мусимо бути добрими партнерами, які дуже близько співпрацюють. Я не маю сумнівів у тому, що ми мусимо збудувати раціональний фундамент для співпраці.