Голоси про те, що старій добрій бабусі Європі варто готуватися до чергової війни, цього разу з Росією, лунають щоразу частіше й упевненіше. Чи дійде до цього колись, будьмо певні, ніхто не знає. Але якщо аналітики й політики про це так відверто говорять, небезпека, напевно, існує.
Скажімо, міністр закордонних справ Литви Ґабріелюс Ландсберґіс в одному з інтерв’ю назвав питанням часу напад Росії на Європу після завершення війни в Україні без повної поразки Москви. Керівник Бюро нацбезпеки Польщі й держсекретар канцелярії президента Яцек Сєвєра також заявив, що країни на східному фланзі НАТО повинні підготуватися до агресії Росії, яка може статися вже за три роки. А державний секретар США Ентоні Блінкен попереджає, що Росію треба зупинити в Україні, щоб вона не атакувала країни НАТО й не втягнула Сполучені Штати в ширший конфлікт.
Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус прямо заявляє, що країнам НАТО, зокрема країнам Балтії, загрожує безпосередня воєнна загроза від Росії. Чиновник закликав серйозно поставитися до погроз Путіна й зазначив, що Європа має п’ять — вісім років, щоб підготуватися до протистояння.
Суттєво менше часу на підготовку до війни з Росією дає Європі генерал бельгійської армії у відставці, екскомандувач сухопутних військ Марк Тіс. Він також застерігає від конфлікту з Росією та, як і поляк Яцек Сєвєра, уважає, що в НАТО є тільки три роки, щоб підготуватися до нього.
Попереджає про війну з Росією і головнокомандувач бельгійської армії адмірал Мішель Гофман. Він закликає Європу терміново підготуватися, бо теж припускає, що наступними мішенями Росії після України можуть стати країни Балтії та Молдова. «Те, що Росія у війні з Україною видається ослабленою, не повинно вводити в оману, — підкреслює керівник бельгійського генштабу, — це лише тимчасова ситуація. Путін нарощує військову промисловість, намагається переформатувати армію, і якщо Росії вдасться перемогти Україну, то все це може перерости в глобальну війну в Європі».
Читайте також: Die Welt: Російсько-українська війна катапультувала ФРН та західні країни у світ, який вони ігнорували
Про відновлення воєнного потенціалу Росією та мобілізацію ресурсів не лише задля війни з Україною, а й на перспективу, проти країн НАТО заявляє командувач багатонаціонального Північно-східного корпусу НАТО, генерал-лейтенант Юрґен-Йоахім фон Зандрарт. Він також наголошує на високій загрозі для регіону Балтійського моря й вимагає більш комплексної підготовки країн Альянсу до майбутніх викликів.
«Європі варто негайно готуватися до стримування Росії без масштабної підтримки США», — упевнений професор Джастін Бронк, старший науковий співробітник у галузі військово-повітряних сил і технологій британського Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI). Він наголошує, що в разі потенційного зіткнення між США й Китаєм наприкінці 2020-х років Росія може скористатися ситуацією, щоб напасти на Європу. На його думку, усі дії Росії свідчать, що вона готується саме до такого сценарію поведінки проти країн НАТО. Щоб запобігти цьому й стримати Росію від спокус дискредитувати в Європі статтю 5 договору Альянсу, європейські члени НАТО повинні збільшити інвестиції у виробництво боєприпасів, переорієнтувати військову підготовку й реструктуризувати свої сили.
Аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) також переконані, що Росія в найближчому майбутньому має намір випробувати Північноатлантичний альянс на стійкість. «Довгострокові зусилля російської армії з реструктуризації та розширення, а також заходи з поступової мобілізації оборонної промислової бази спрямовані саме на підготовку країни-агресора до майбутньої широкомасштабної конвенційної війни проти НАТО», — уважають в інституті.
Очевидно, що прозріння цивілізованого й завжди розслабленого світу не може не тішити. Для України це позитивний момент, адже від допомоги партнерів сьогодні багато що залежить. І дуже добре, що усвідомлення справжньої суті Росії, якою століттями так захоплювалися в Європі, настало не занадто пізно. Часу на те, щоб відреагувати на виклики, тепер уже й справді обмаль, проте й так не погано.
Чи будуть зроблені правильні висновки і чи встигне бабуся Європа змобілізуватися — це окреме питання. Президент Франції Емманюель Макрон ще в березні 2022 року, коли в Україні лише розгоралося, заявляв, що Франція має готуватися до війни високої інтенсивності в Європі й обіцяв збільшити оборонний бюджет у 2025 році з 40 до 50 мільярдів євро. Але чи це були тільки передвиборчі балачки, чи європейські еліти вже тоді розуміли, що їм загрожує, і, можливо, вдавалися до певних кроків, важко сказати. Найімовірніше, голоси, які ми чуємо про російську загрозу, не варто сприймати за консолідоване бачення тамтешніх еліт. І коли дійде до реального протистояння, то, як завжди, виявиться, що, попри деякі приготування, ніхто ні до чого не готовий.
Читайте також: 183 війни за рік: планета увійшла в епоху турбулентності
Але, що найгірше, як у Європі, так і в США досі є страх перед Росією. І мова не лише про такий традиційний аргумент Путіна, як ядерна зброя, що має потужний гіпнотичний вплив. Мовляв, ніхто не хоче, щоб цей придурок почав гатити по європейських містах своїми допотопними ракетами з ядерними боєголовками. Згадуючи про Росію як про зло планетарного масштабу, західні політики сприймають її існування як невідворотність. І це дуже погано. Вони готові з нею воювати, якщо доведеться. Навіть готові їй піддатися, якщо не вдасться її стримати й утихомирити. Проте ніхто й нізащо не відважується припустити, що цього монстра можливо й треба вбити. Адже без знищення Росії спокою і нормального життя на цій планеті точно ніколи не буде. Саме сьогодні для цього чи не найкращий момент. Усі тоталітарні режими світу не є аж такими небезпечними, як аморальна імперія-терорист, що підім’яла під себе одну шосту планети Земля, і це варто було б нарешті вже усвідомити.
Росія сьогодні — це руїна, яку варто було б добити й розчленувати, дати поневоленим народам, яких вона поглинула, змогу вийти на волю. Вона вже давно не була такою слабкою та нікчемною. Так, вона велика й має купу м’яса, яке можна кинути в бій, але це м’ясо ще треба озброїти й навчити, а ресурси на сьогодні суттєво зміліли, відновлення потенціалу лише на початковій стадії. Путін просить ракет і снарядів у Північної Кореї, і це багато про що свідчить. Так, існує ще ядерна зброя, проте це не проблема, яку не можливо було б розв’язати. Досвід розпаду СРСР це підтверджує. Трохи творчого підходу й грошей — і червона кнопка Путіна або виявиться бутафорною, або навіть лежатиме в сейфі генсека НАТО.
Якщо не хочеться бруднити білі рукавички, валити Росію можна й руками українців, які не мають іншого виходу, як знищувати монстра, що націлений знищити їх. Було б бажання. І руками тих самих поневолених народів імперії, і навіть руками найближчих сусідів рашки, які нібито є її партнерами. Вірмени, грузини, казахи, китайці — усі б з превеликим задоволенням відкраяли собі трохи просторів «єдіной і нєдєлімой».
Здається, що навіть з меркантильних міркувань провідні економіки планети мали б бути зацікавлені в ресурсах, якими володіє Росія, і їх розумному розподілі поміж собою. Натомість ми бачимо лише страх та небажання розв’язувати проблему радикально, раз і назавжди. Це, мовляв, спровокує хаос, незручності, проблеми… Демократичний світ, на жаль, надто лінивий і не впевнений у собі, щоб вдатися до такого сценарію. Ореол непередбачуваності й крейзанутості, який створив довкола себе кремлівський фюрер, неначе спаралізував увесь його здоровий глузд і вимкнув інстинкт самозбереження. Єдине, що вселяє надію в неминучість знищення Росії, — це сама Росія, яка дедалі впевненіше деградує та стає неадекватом.