«Менш ніж десятиліття після Помаранчевої революції Україна прибула у сіру зону між ЄС та Росією. Вона може залишитися тут на певний час» – пише Шумило-Тапіола.
Експерт пояснює: під «сірою зоною» слід розуміти не геополітичний вибір країни, але відсутність контролю за усіма гілками влади, порушення під час виборів, переслідування медіа та недержавних організацій, а також самозбагачення президента та членів його «Сім’ї».
«Все ж, Янукович не є основною причиною спаду української демократії. – вважає вона. – Він є симптомом стану українського суспільства. Він – це продукт свого часу та оточення, один із багатьох. Навіть нові політичні сили України мало що можуть запропонувати для того, аби витягти державу із сірої зони. В той час, коли очі усіх головних політичних гравців звернені до президентських виборів 2015 року, є лише невелика надія на відродження української демократії шляхом зміни лідерів».
Такі міркування приводять експерта до питання про те, чи є потрапляння у «сіру зону» незворотнім. Її власна відповідь – негативна. Проте, Шумило-Тапіола наголошує, що зміни до України прийдуть не скоро, і їх джерелом буде не еліта. «Також, є мало надії на іще одну революцію – українці вдалися до неї одного разу і не були задоволені результатом. Вони доволі скептично ставляться до протестів у Росії, Єгипті та Туреччині», – пише експерт.
На її думку, правильним шляхом для України є еволюційний шлях, що передбачає «щоденну», а не періодичну виборчу демократію. Саме в цій сфері допомога ЄС є доцільною: «В той час як західна демократична модель може зазнавати невдачі деінде у світі, її привабливість у державах програми Східного сусідства ЄС є правильною ставкою».
Відповідно до нещодавнього дослідження, проведеного центром Разумкова, більшість українців надає перевагу ЄС перед Митним союзом. Для демократизації України Союз, на думку Шумило-Тапіоли, повинен налагодити контакт з усім українським населенням, а не лише із учасниками неурядових організацій України. Крім того, для успіху цього процесу, ЄС повинен використовувати «власну зброю», а не запозичувати її у Росії.
«Відповідно, зміна мислення українського населення через обмін досвідом із країнами, які пройшли крізь складні демократичні перетворення (Іспанія, Португалія та Фінляндія) буде ключовою стратегією. Вона може бути здійснена шляхом відкриття кордонів для пересічних громадян та рішуче збільшення кількості програм обміну та стипендій для українських студентів», – підсумовує експерт.