Мета мого візиту подивитись на функціонування судової системи та побачити як працює міліція судді, прокурори. Також я хочу вивчити як працює пенітенціарна система. Я робитиму висновки і писатиму звіт. Перш ніж звіт буде опублікований, від буде надісланий уряду, щоб уряд був готовий до того, що я рекомендую. І я зі свого боку запрошую уряд виступити з коментарями, які також публікуватимуться разом зі звітом.
Зараз я перебуваю на серединному етапі мого візиту. Поки що я не дійшов остаточних висновків, але ми вже отримали певне уявлення про низку проблеми з адмініструванням судової системи, що існують в Україні.
Перше, що я почув тут: ми маємо щось зробити, щоб задовольнити вимоги Європейського Союзу. Я не думаю, що це правильний підхід.У Брюсселі сутність реформ у сфері прав людини полягає в тому, щоб довести, що права людини передбачають слідування тому, що потрібно людям. Тому будь-який конструктивний позитивний крок в напрямку гарантування прав людини означає, що парламент представляє інтереси людей, а не намагається задовольнити інтереси якихось закордонних організацій. Ми повинні мати спільне розуміння прав людини в Європі. І я намагаюсь довести це зустрічаючись з українськими можновладцями. Я зустрічався з міністрами, з парламентарями, з посадовцями з судової системи, з генеральним прокурором, головою СБУ та юристами, які представляють громадянське суспільство, для того, щоб мати повну картину для створення звіту.
Той факт, що наш офіс знаходиться в Україні, означає, що співпраця між європейськими установами і Україною існує. Україна очолювала протягом шести місяців одну з частин Ради Європи, і саме тоді в Страсбурзі проводись виставки про Україну. І це також свідчить, що певна співпраця існує. Тому ми сподіваємось, що нам вдасться втілити наші рекомендації, які не є політичними. Ми сподіваємось, що їх сприймуть конструктивно, що уряд і парламент поставляться до них серйозно. Щоб не було ситуації колі ті, хто приймає рішення, взяли одну-дві з них, а решту відклали вбік. Ми наголошуємо, їх важливо врахувати повністю, не тому, що ми кращі чи ієрархічно вищі, або хочемо виступити в ролі патронів. Просто ми маємо довід проведення реформ в інших країнах і ми маємо спільний інтерес, в реформах в Україні в напрямку посилення прав людини.
Я думаю, коли йдеться про права людини, важливу роль відіграє громадянське суспільство. Я зустрічався з представниками громадських організацій, які відстоюють базові цінності демократії: вільні вибори, поваги до людини, захисту прав жінок, дітей, меншин. І одна з рекомендацій, яку я завжди даю владі – дослухатися до позиції груп громадянського суспільства, залучати їх до дискусій, ставитись до них з увагою і гідністю.
Ми отримуємо інформацію про пенітенціарну систему. І приділяємо особливу увагу тим, хто перебуває в ув’язненні. Ми знаємо, найгірша ситуація з тими, хто перебуває у досудовому ув’язненні. Більшість з таких людей, має розглядатись як невинні особи. А до них ставляться так, ніби їхня вина вже доведена і вони вже офіційно покарані. Це – порушення. Така ситуація неприйнятна. Ми вважаємо, що досудового увезення потрібно уникати. У Європі, наприклад, такі заходи застосовуються нечасто. І лише у тому випадку, коли необхідно мати людину «під рукою» для проведення додаткових експертиз. Презумпція невинуватості має бути ключовим принципом у цьому питанні.
Справи Юлії Тимошенко та Юрія Луценка ілюструють проблему досудового ув’язнення. Я не побачив переконливих аргументів, які б доводили, що цих людей потрібно було тримати у досудовому увезенні. До того, ж їхні адвокати вносили скарги, що є загроза погіршення стану здоров’я їхніх підопічних. Але я розумію, що існує багато інших справ, коли здоров’я під загрозою. Зараз більше висвітлюють порушення прав членів колишнього уряду, але є багато інших людей, які зазнають утисків тих самих прав.
Я маю свій підхід до проблеми довічного ув’язнення. Треба звертати увагу, що воно розглядається як альтернатива до смертної кари, але, фактично, це те ж саме, що смертна кара. Адже людина позбавлена можливості повернутись до нормального життя. Потрібно створювати гуманну систему, яка враховує, що людина може змінитись, з часом стати кращою. І щоб людина мала надію, що вона може бути звільнена. Інша проблема – людина немає зазнавати тиску. Перебуваючи в ув’язненні. Я знаю, які бувають погані стосунки з охороною у пенетеціарних закладах. Коли йдеться про довгі строки ув’язнення не можна допускати і ситуацій, коли здоров’я ув’язнених страждає. Позбавляючи людину свободи на довгий термін не можна позбавляти її одночасно й здоров’я.
Я обіймаю посаду комісара вже багато років. І найбільше мене вражає, що так багато часу треба, аби змінити глибоко вкорінені ставлення і ідеї щодо домінуючої ролі прокурора. В Україні немає кваліфікованого балансу між захистом і прокурором. Прокурор настільки домінує і цій системі, що судді уникають звільняти когось, коли прокурор наполягає на тому, щоб присудити покарання.
Я зустрічався вчора з Ніною Карпачовою. Вона розчарована, що до її порад не прислухаються урядовці.І на жаль, це – не єдина країна, де виникають проблеми з увагою до омбудсмена збоку тих, хто приймає рішення. Але я вважаю, що інститут уповноваженого з прав людини важливий і його потрібно підтримувати.
Є проблеми з правом на мирі зібрання і демонстрації. Я думаю, не потрібно просити дозвіл на демонстрацію в органів місцевої влади, як цього вимагає українське законодавство. Я бучу тут ризики, що ця норма може неправильно тлумачитись органами влади. Мирні демонстрації мають бути дозволені, люди мають право висловлювати свої погляди, і міліції на демонстраціях не повинно бути.