Від 8 червня до 1 липня Європа стала об’єднаною, Євро має продемонструвати свою величезну привабливість і надійність. Я зараз не про валюту, а про чемпіонат, на якому зустрічаються найкращі збірні Старого світу.
Увесь він включно з державами, чиї команди не потрапили до фінальної частини, спрямовує погляди на Польщу та Україну. Немає сумнівів: фани в усьому світі стежитимуть за цими матчами. В даному сенсі, на відміну від економічних і геостратегічних планів, Європа стає гіперсильною. Футбольний аспект був завжди надзвичайно важливим у побудові об’єднаного континенту. Її перший Кубок серед чемпіонів країн з’явився за два роки до підписання Римської угоди 1957-го (двох основоположних євроінтеграційних договорів: про заснування Європейської економічної спільноти і Європейської спільноти з атомної енергії). У той час, коли «залізна завіса» непроникно розділяла східну й західну частини Старого світу, футболісти завдяки зустрічам між клубами, а потім матчам між національними збірними пробивали щілини в кордонах і сприяли рідкісним відкриттям одними країнами інших, коли ті нічого не знали одна про одну.
Читайте також: Гра, яку в нас вкрали
Європа футболу об’єднує членів Євросоюзу й тих, хто ними не є. 13 із 16 країн–учасниць Євро-2012 входять до ЄС. Багато часу минуло від першого континентального чемпіонату 1960 року, в якому брали участь лише чотири держави. Відтоді їх помітно побільшало. Починаючи від чемпіонату 2016 року у Франції, кількість учасників зросте до 24. Футбол без проблем поєднує і поглиблення, і розширення європейського простору.
Рішення поєднати Україну й Польщу 2007 року мало б збільшити футбольний ареал на Сході, посилити партнерство між двома сусідками, одна з яких є членом ЄС, інша – ні, консолідувати крихкі процеси демократизації. У розпал Помаранчевої революції Київ подавав великі надії стати справді демократичним, а у Варшави тоді спостерігалися популістські відхилення. Але сьогодні саме український режим весь час непокоїть європейських лідерів, тоді як Польща поєднує політичний та економічний динамізм. Співорганізатори події виявили разючу відмінність між двома країнами у плані як інфраструктури, так і політичного клімату. Незважаючи на результати виступу своєї національної збірної, Польща багато виграє від цього чемпіонату й успішно приверне громадську увагу Європи, тоді як український режим, вважаючи, що робить із Євро добрий фасад, навпаки, створить таку потужну оптику, яка покаже всьому світові його найгірші сторони.
Футбол – це завжди геополітика. Прихильники цього твердження емоційно згадують матч Аргентина – Англія на чемпіонаті світу 1986 року відразу після Фолклендської війни. Тоді Марадона вразив своїми голами. Він завжди твердив, що йому більше подобався перший, забитий рукою, бо то було «так само класно, як поцупити гаманець із кишені англійця».
Під час Євро-2012 було чимало поєдинків з історичним і геополітичним підтекстом. Росія – Чехія: багато чехів мимоволі згадували 1968 рік, коли СРСР поклав край Празькій весні; Польща – Росія: антимосковські настрої серед поляків нікуди не зникли, щоправда, дещо послабились.
Читайте також: Футбол сприяє притлумленню національних і релігійних антагонізмів
А ще Нідерланди – Німеччина, дві країни, які у футболі завжди на ножах. Голландці постійно відчувають трохи надокучливе сусідство, яке підживлює в них комплекс неповноцінності. У півфіналі Євро-1988, де зустрілися ці збірні, вболівальники їхньої команди співали «поверніть наші велосипеди», нагадуючи тим самим конфіскацію нацистами засобів пересування під час окупації. Програний фінал Кубка світу 1974 року в Німеччині у кращі часи Йогана Кройфа завжди залишатиметься раною для жителів королівства.
Франція – Англія. Для першої з них завжди велике задоволення перемагати другу. Здається, французи так і не спекалися відчуття загрози від англійської футбольної зверхності. Перемога, яку принесла відважна гра Зідана в додатковий час 2004 року, залишається добрим спогадом для Франції, бо перекриває її безславну поразку на чемпіонаті світу 1966 року.
Натомість матч Греція – Німеччина актуалізував уже проблеми сьогодення: посилював взаємні докори цих країн під час боргової кризи в єврозоні. Чимало греків у своїх економічних бідах звинувачують Німеччину, яка, мовляв, аби зберегти євровалюту, без якої ті можуть і обійтися, нав’язує їм сувору економію. Вочевидь, після поразки від німців у гонорових греків ця думка посилиться.
В азарті змагань багато хто переходить від чистої гри до аналізу можливих політичних протистоянь на цьому турнірі. Дуже великі очікування були від можливого фіналу Франція – Німеччина. Канцлер ФРН Анґела Меркель і президент Франції Франсуа Олланд, вочевидь, бачили в цьому протистоянні можливість психологічного тиску на свого партнера по Євросоюзу. Зрештою, обидва лідери не поїдуть на завершальний поєдинок Євро-2012, що відбудеться в Києві, знову ж таки через політику – в конкретному випадку, через режим Януковича, який нехтує закликами Європи про необхідність дотримання верховенства права та здійснення об’єктивного правосуддя в Україні.
Читайте також Присмак ізоляції: сподівання Банкової на Євро-2012 не виправдовуються