Сумнівів щодо цього не виникає нині ані в експертів, ані в польських дипломатів, які розповідають про свою відчайдушну боротьбу за кожне сміливе формулювання у проекті спільної підсумкової декларації Саміту Східного партнерства, що відбувається 29-30 вересня у Варшаві.
Так, до осінньої польської столиці пообіцяли приїхати очільники більшості країн ЄС, однак, за попередньою інформацією, не будуть представлені на вищому рівні Франція, Велика Британія та Угорщина. Окрім голови Європейської Ради Германа Ван Ромпея та голови Єврокомісії Жозе Мануеля Баррозу, які з огляду на свої посадові обов'язки мають відвідати цей саміт, з-поміж його учасників – політик не меншої ваги в масштабах усього Євросоюзу канцлер Німеччини Ангела Меркель.
На перші чотири роки функціонування програми (2010–2013) на всі шість країн-учасниць (Азербайджан, Білорусь, Вірменію, Грузію, Молдову, Україну) було виділено загалом 600 млн євро. За попередніми оцінками, на наступний бюджетний період 2014-2020 років, зрозуміло, буде визначено більшу суму, але на кожну країну щороку припадатиме навіть менше, ніж у 2010–2013 роках. При цьому до початку нового бюджетного періоду 2014 року залишається не так і багато часу за мірками єесівської бюрократичної машини. А отже, шанси пролобіювати краще фінансування тануть і тануть.
Програма Східного партнерства не витримує конкуренції з програмами співпраці з країнами Північної Африки. Саме туди, як передбачається, найближчими роками спрямовуватимуться більша частина фінансової допомоги ЄС країнам-учасницям Політики європейського сусідства. У Польщі жартують, що у лотерею можна виграти чи не більше грошей, ніж окрема країна-учасниця Східного партнерства отримує в рамках цієї програми щороку.
На її початку саме Україна мала найкращі позиції, саме на неї покладалися найбільші сподівання. Але сьогодні найініціативнішою країною з-поміж шістки є Молдова. Країною з беззаперечною історією успіху – Грузія. Україна ж, попри запевнення українського МЗС про нечувану інтенсивність дво- і багатосторонніх контактів, не може похвалитися ані ініціативністю, ані успішністю. І це у Варшаві помітили. Розраховувати на якісь преференції надалі їй буде важко.
Хоча не забуваймо, що програма Східного партнерства проголошувалася як парасолька для ведення переговорів щодо політичної асоціації та поглиблених і всеохопних зон вільної торгівлі. І саме Україна першою підійшла впритул до підписання Угоди і про те, і про інше. У польській столиці сьогодні говорять про те, що в обмін на підписання та ратифікацію Угоди про асоціацію від Віктора Януковича вимагатимуть компромісне рішення – декриміналізацію статті, за якою висунуте звинувачення Юлії Тимошенко.
Тижню стало відомо, що в проекті спільної декларації Саміту країни-учасниці дефінуються як «східноєвропейські країни», так би мовити, вперше в історії цієї програми. Як би це не дивно звучало для українців, жителів Східної Європи, але польським дипломатам це формулювання було не просто відстояти. Також боротьба ведеться за те, щоб у декларації було підтверджено, що учасники Варшавського саміту визнають «європейські прагнення та європейський вибір окремих країн-партнерів». Це таким чином закамуфльовано європейські перспективи аж до членства в ЄС таких країн, як Україна.
Відомо також, що у проекті декларації ідеться про те, що країни ЄС очікують закінчення перемовин щодо політичної асоціації та ЗВТ з Україною до саміту ЄС – Україна у грудні 2011 року, а також до кінця цього року почнуться переговори з Молдовою та Грузією щодо створення з ними аналогічних українській поглиблених та всеохопних зон вільної торгівлі.
Передбачається, що прикладом конкретного нового проекту стане Східноєвропейське партнерство з енергоефективності та довкілля (Eastern Europe Energy Efficiency and Environment Partnership) саме з Україною, до якого запросять приєднатися інші країни. Наразі деталі цієї ініціативи не відомі. Отож, можна чекати певних сюрпризів.
Також у декларацію Саміту може бути вписано конкретніше, порівняно з попередніми, формулювання щодо візового режиму: ЄС та країни-партнери вживатимуть поступових заходів щодо досягнення безвізового режиму на основі двохетапних планів дій. Безвізовий режим перестає бути віддаленою у часі абстракцією.
Крім того, передбачається створення Академії публічного адміністрування Східного партнерства у Варшаві. Наразі не відомо, який внесок повинна буде зробити кожна країна шістки, щоб підтримати проект. Але, вочевидь, національні міністерства освіти повинні будуть до цього долучитися й засвідчувати не словом, а ділом свою вірність європейським цінностям. Випробування не з простих для Міносвіти Табачника.
І, нарешті, обіцяється залучити додаткові ресурси для фінансування ініціатив Східного партнерства в рамках Європейської політики сусідства. З одного боку, той проект декларації, на якій посилається Тиждень, є конкретнішим і предметнішим за Спільну декларацію першого Саміту Східного партнерства у Празі в травні 2009 року. З іншого, запитанням про те, чи не може Варшавський саміт стати останнім в історії цієї програми, в ЄС нікого не здивуєш.
Поляки спільно з шведами та чехами обіцяють витягнути цю ініціативу з бюрократичної та демагогічної резервації та вдихнути в неї справжнє життя. Один факт, що в умовах кризи зони євро у польській столиці вдається зібрати багатьох європейських очільників, вже подається як геополітична перемога. Також зрозуміло, що кількість геостратегічних балів Східного партнерства прямо пропорційна побоюванням, які ЄС може мати щодо зовнішньополітичних амбіцій і планів Росії. Що більше приводів для пересторог і страхів, то більше інтенсивної терапії застосовуватиметься щодо Східного партнерства, щоб його реанімувати.
Але в поточний період часу в колективній свідомості Євросоюзу просто немає місця для тих страхів. Інші пріоритети, інші справи, інші виклики. І так триватиме, поки не станеться чогось екстраординарного. Претендентом номер один на екстраординарні зміни в осяжній часовій перспективі може бути Білорусь.
Буде цікаво порівняти, що залишиться у фінальній редакції самітівської декларації від обговорюваного проекту увечері 30 червня. І ще одне: Віктора Януковича у Варшаві чекали з нетерпінням.