Хто для вас є лідером? Чи наслідуєте ви авторитетів?
— Думаю, тут все залежить від періодів життя. Для мене в різний час лідерами стають різні особи. Адже ми змінюємося, набуваємо нового досвіду, стикаємося з новими викликами, а життя нам «підкидає» когось, хто формально чи неформально стає для нас лідером.
Зараз я читаю «Володаря перснів» Толкіна і розумію, що якось непомітно на цей період життя головний герой — гобіт Фродо — став у якомусь сенсі лідером для мене. Найперше тому, що приймає свою дивовижну і не до кінця зрозумілу йому самому місію в цьому світі. По-друге, він творить команду, щоб цю місію здійснити. А по-третє, в ньому завжди залишається місце для слабкості. І в цьому потім виявляється його сила.
Щодо авторитетів, то в духовному житті, як на мене, вони дуже важливі. Адже можемо довіряти лише тому, чиє слово, вчинок є значущими, вагомими. Авторитет у духовному житті — це хтось, хто вже має певний досвід, а отже, може поділитися ним зі мною й підказати. З цією людиною можна зустрітися безпосередньо або слухати її через книги, проповіді, роздуми. Думка авторитета — це добре, та шлях усе одно доводиться долати самому.
Читайте також: Право бути українцем
Якими є передумови становлення успішного лідерства (з вашого власного досвіду)?
— Здається, я про це вже сказала, але підсумую і трохи додам. По-перше, відкрити власне покликання і ним жити (роби те, що любиш і люби те, що робиш); по-друге, мати чудових людей, які тобі допоможуть це виконати; по-третє, не боятися бути новатором і творчою особистістю, не боятися робити те, чого досі не робили. По-четверте, не боятися критики (навіть у власній команді) — навпаки, добре, коли вона є; по-п’яте, довіряти людям і делегувати їм частину обов’язків; і по-шосте, вміти слухати і чути інших.
Чи лідерство — це завжди жертовність?
— Це швидше про відповідальність. Коли сформована здорова відповідальність, то очевидно, що вона завжди йтиме в парі із жертовністю. Головне — не робити (і не відчувати) себе жертвою та не «нити», нарікаючи на складне життя.
Як формуються лідери серед учнів Католицького ліцею? Вони наслідують лідерів чи авторитетів?
— Для учнів першим авторитетом на порозі ліцею стає педагог. І якщо так не стається — це спричинює конфлікти, небажання вчити предмет і співпрацювати з учителем. Інколи трапляється навпаки: педагог має настільки сильний авторитет, що для дитини навіть слово мами чи тата стає менш вагомим. Аргументом стає «Так мені сказала (-в) вчителька/вчитель».
Читайте також: Почуватися захищеним
Католицький ліцей дає кожній дитині можливості для розвитку та самореалізації. Якщо не через навчання, то через творчість. Так, зокрема, учні реалізують свій потенціал через участь у творчих конкурсах чи конкурсах наукових робіт, участь у Раді учнівського самоврядування, вибір президента школи, проведення ранкових молитов (учні 9–11 класів щотижня готують таку собі мініпроповідь на Євангеліє дня і виголошують її для всієї школи). Також і через волонтерство, соціальну практику та благодійні проєкти (ярмарки, збірки тощо). Ці заходи допомагають дитині розвинути свій потенціал і стати лідером у тій чи іншій сфері. Але все це не працюватиме, якщо учень не загориться бажанням і не житиме цим на 100%.
Ваші побажання сучасній українській молоді. Хто повинен її «вести»?
— Найперше хотілося б побажати молодим людям не мати страху, щоб зробити важливий вибір, знайти своє місце в житті чи здійснити давню мрію! Тільки відважні люди «смакують» життя і наповнюються його красою. А ще варто знайти собі когось на цій дорозі, хто надихатиме не тільки йти, а й летіти до мрії.
Ще один важливий момент — бути в контакті з Богом. Розмовляти з ним, запитувати, просити, перепрошувати. Словом, зробити його своїм найкращим другом. У цих стосунках Господь вестиме і відкриватиме такі дороги, на які сама людина ніколи б не наважилася. Нехай ця дружба наповнює, дарує відчуття повноти життя. Лідери щоразу змінюватимуться, з’являтимуться нові і зникатимуть старі, і це нормально. Але якщо перебувати з Христом — ніколи не помилитеся і йтимете в правильному напрямку.