На тлі глобальної фінансово-економічної кризи Японія робить перші успішні спроби відновлення своєї економіки та вирішення внутрішніх проблем без зовнішнього стимулювання. У її випадку йдеться про посилення конкурентоспроможності в умовах зростання країн, що стрімко розвиваються, на кшталт Китаю. Реформи нинішнього японського прем’єр-міністра Сіндзо Абе базуються на поєднанні трьох векторів: грошового, фіскального й структурного. Для країни, що має консервативні традиції, навіть коли йдеться про розвиток, очільник уряду із сучасними установками – це революціонер. Зменшення хронічної дефляції, інфляція на рівні 2%, політика, спрямована на реструктуризацію економіки, покращення ефективності виробництва та збільшення зайнятості, особливо серед жінок, відмова від патерналізму – це лише частина довгого переліку пропозицій у межах абеноміки. Ці реформи передбачають великі ризики, однак жоден із попередників Абе не пропонував раціональних варіантів. Експеримент із такими реформами може створити прецедент: у нинішні непрості часи країна досягне процвітання в умовах, коли старі схеми не діють.
У. Т.: Який основний зміст і цілі комплексної соціально-економічної програми реформ японського прем’єра. Чи сприймають громадяни новий курс, чи готові до запропонованих змін?
– У загальних рисах: абеноміка – це ініціатива, покликана відновити японську економіку завдяки зміні атмосфери в країні та покращенню суспільних настроїв. Упродовж останніх 20 років японцям було притаманне дуже песимістичне мислення. У 1970–1980-ті в нас була так звана економіка мильної бульбашки. Утім, коли остання луснула, країну охопила багаторічна стагнація. Тож прем’єр-міністр Абе ініціював кампанію, що має повернути їй колишню міць.
Заради відновлення нашої економіки він намагається зробити так, щоб уряд працював злагоджено з Банком Японії. Досі вони діяли незалежно один від одного й перебували на певній дистанції. Фінансова політика регулятора могла б змінити загальну ситуацію. Прем’єр-міністр прагне забезпечити підняття річного показника інфляції на 2%, а також річних темпів зростання економіки на рівні 3%, бо в попередні роки ми мали від'ємний приріст ВВП. Таким чином, ідеться про кардинальні зміни.
Поки до влади не прийшов Сіндзо Абе, ніхто не мав такої сміливості, як він, усі ставилися до змін скептично. Стратегія прем’єра зорієнтована на повернення країні колишньої сили, і люди сприйняли це дуже позитивно. Усіх здивували нові тенденції зростання на токійському фондовому ринку, а також послаблення єни відносно американського долара. Це добрий знак для експортних галузей Японії, перший крок у правильному напрямку.
Вирівнюється рівень споживання. Уряд заохочує працівників та роботодавців діяти згуртовано. Також стимулюватиме Банк Японії до додаткової емісії та збільшить видатки бюджету на громадські потреби, зокрема інфраструктуру. Нині Японія відновлюється після пережитих цунамі, землетрусу та аварії на атомній станції. Нам необхідна відбудова старої інфраструктури: мостів, доріг, автошляхів, портів, аеропортів тощо. Активізація споживачів спричиняє позитивну ланцюгову реакцію: рівень зайнятості населення зростає.
Перші вісім місяців реалізації програми Сіндзо Абе видаються непоганим початком.
У. Т.: Частина експертів критикує плани Абе щодо зміцнення сил самооборони Японії, наштовхуючи на асоціації з довоєнною мілітаристською політикою. Про який рівень мілітаризму можна говорити, з якими загрозами сьогодні зіштовхується Токіо?
– Відносини нашої країни із сусідами свідчать про певні ризики. Головною метою на політичному порядку денному прем’єр-міністра є зміна Конституції Японії. Після Другої світової війни держава перебувала під впливом Сполучених Штатів і була позбавлена можливості самостійно розвивати оборонний потенціал. Хоч ми й маємо сили самооборони, одначе конституційно позбавлені права на їх використання. Японія відмовилась від свого військового потенціалу і як член міжнародної спільноти намагається вирішити будь-які міжнародні суперечки мирними засобами. Однак знаємо, що впродовж 68-літньої післявоєнної історії світ не прожив ані року без війни чи конфлікту глобального масштабу. Відносини з Китаєм, Північною Кореєю, Росією (нашими сусідами) іноді стають дуже напруженими. Ми не готові до будь-яких потенційних мілітарних загроз, зокрема цифрового тероризму. Війна в сучасному світі відбувається в так званій п’ятій категорії: повітряний, морський і космічний простір, кібервійни, а ми не маємо жодного конституційного механізму реагування на такі виклики (навіть якщо наша фінансова система зазнає кібератаки). Тож пан Абе обрав практичний підхід і намагається підготувати Японію до можливої загрози. Не конче від держави: зашкодити здатні й окремі індивіди чи угруповання. Тому основна ідея реформи – внесення поправок до Конституції.
Сили самооборони необхідно оновити й перетворити на звичайні ЗС. Але це дуже масштабна справа. Насамперед мусимо змінити відповідні статті Основного Закону, провести національний референдум, забезпечити дві третини голосів у парламенті.
У. Т.: Сьогодні в Японії точаться дебати щодо вступу до Транстихоокеанського партнерства. Які плюси матиме підписання цього пакта? Чи сприятиме він економічному відновленню країни?
– ТТП – ініціатива Сполучених Штатів. За часів урядування Сіндзо Абе американці прагнуть покращити рівень зайнятості, підтримати свої компанії на іноземних ринках – особливо на тихоокеанських, де відбувається бурхливіший розвиток. У США діють внутрішні лобістські групи, які схиляють уряд до переговорів з Азійсько-Тихоокеанським регіоном про зменшення або скасування всіх митних зборів. Ідеться про 24 категорії перемовин: щодо галузі сільського господарства, мас-медіа тощо. Тож цей процес потребує часу. Японія як торговельна країна має пристосовуватися до глобальної економіки. Ми не можемо жити самі собою, нам потрібно подбати про створення рівноправного торговельного простору, але, очевидно, галузі японської індустрії, які досі мали державну протекцію, зазнають труднощів. Ми намагаємося заохотити їх бути гнучкими, виробити творчий підхід, використати цю нагоду, щоб змінитися, стати більш конкурентоспроможними. Наші фермери наразі захищені високими митними зборами, мають субсидії тощо, отож і мислять як залежні підприємці. Новий японський уряд закликає їх стати незалежними. Якщо їм це вдасться, гадаю, їхня робота поефективнішає. На тлі неабияких фінансових труднощів уряд не забезпечить субсидіями всіх. Кожна галузь, кожне підприємство мають стати більш незалежними й винахідливими.
У. Т.: Нині в Японії великий державний борг. Чи має уряд Сіндзо Абе довгострокову стратегію для подолання цієї проблеми?
– Цій проблемі можна зарадити лише тоді, коли економіка Японії процвітатиме, її компанії зароблятимуть достатньо грошей і охоче платитимуть податки. Головне для нас – відновити бізнес-активність, щоб країна ставала дедалі більш конкурентоспроможною. Уряд співпрацює із промисловими асоціаціями й намагається розробити різноманітні ініціативи на кшталт загальних промислових стратегій, що допоможуть зменшити урядове регулювання, спрямоване на формування відкритого й конкурентного ринкового простору.
Найсерйозніше питання – як переконати звичайних платників податків. Японія досі страждає від багаторічної стагнації, а між багатими й бідними, столицею і селом – велика прірва. Із шаленою швидкістю зростає кількість японців, які живуть на соціальне забезпечення або державні субсидії. Японія перетворюється на соціалістичну державу. Ми ретельно планували програми виплат для безробітних. Якщо людина втрачає працю на певний період часу, вона має право на субсидії соціального забезпечення. Громадяни, яких влаштовує таке життя, позбавлені ініціативності, потрібної, щоб шукати роботу і твердо стояти на ногах. Ми намагаємося змінити уявлення людей. Чимало молодих безробітних мислять у категоріях залежності, не хочуть дізнаватися щось нове, змінювати спосіб життя. Суспільство, у якому переважають такі люди, втратить життєздатність. Тож пан Абе намагається розбудити народ. Це наш останній шанс, бо нині державний борг становить 1 квадрильйон єн. Виходить, що кожен японець, зокрема й новонароджений, заборгував 7 млн єн. Це забагато, тож треба щось робити. Найголовніше – почати знову мислити як незалежні люди. Такий меседж прем’єр-міністра, і ми підтримуємо його підхід.