Японія озброюється, шукаючи миру

Світ
17 Січня 2023, 10:18

У цьому світі не так багато чорно-білих речей. Але якщо вас критикує Марія Захарова, значить, ви все робите правильно. Це повною мірою стосується Японії, яку засудило російське МЗС за те, що в середині грудня 2022 року країна затвердила нову оборонну доктрину. Ця доктрина, що має зробити Сили самооборони Японії здатними відповідати на сучасні виклики, виведе японську армію на якісно новий рівень. Для цього Токіо подвоює видатки на армію, дещо відходячи від положень своєї пацифістської конституції. І в Країни сонця, що сходить, дійсно є причини для такої радикальної трансформації.

Три ядерні автократії

Із сусідами в Японії складно. Країна знаходиться в безпосередній близькості до трьох ядерних держав зі складною міжнародною репутацією. З одного боку – КНР, яка є найбільшим потенційним конкурентом США у сенсі міжнародного домінування, що саме по собі створює напругу. З іншого боку – РФ та КНДР, відверті держави-вигнанці, здатні на найагресивніші провокації та небезпечні самим фактом свого існування. Таке геополітичне розташування саме по собі є проблемним для Японії. Вона звикла існувати у відчутті тотальної безпеки, яке їй надавали США. Однак часи змінились, російська війна проти України зробила мислимим немислиме, і тепер у Токіо бояться початку великої війни в Азії.

Читайте також: Навіщо Японія знов нагадала Росії про Курили

У новій японській доктрині йдеться про те, що «стратегічний виклик, поставлений Китаєм, є найбільшим, з яким коли-небудь стикалася Японія». І тут мова йде не про пряму загрозу японським островам з боку КНР. Китай розглядається як сила, здатна зашкодити національним інтересам  Японії в гонитві за власними. Країна Сонця, що сходить, сильно залежить від свободи міжнародної торгівлі через експортну економіку та бідність на власні природні ресурси. Якщо КНР буде силовими методами приводити регіон під свій контроль, а Японія не втрутиться, країна програє без жодного пострілу, опинившись в залежності від волі Пекіну. Японія не очікує на пряму атаку на свою територію, навпаки, країна готується протидіяти можливим агресорам на більш віддалених просторах: у Тайванській протоці та Південнокитайському морі. І саме крізь цю призму варто розглядати  військову модернізацію країни.

Хочеш миру – готуйся до війни

Впродовж майже 80 років з часів поразки у Другій Світовій, Японія не мала натурального озброєння. З одного боку, США боялись реваншистських настроїв у країні, з іншого, гарантували Японії повну безпеку з-зовні. Але часи змінюються, а Штати не всесильні. Їм потрібні надійні союзники, на яких можна буде покластись у разі потужної конфронтації. І мова йде в тому числі про наступальні озброєння. Саме тому значна частка із $320 млрд, що Японія виділятиме на розвиток Сил самооборони впродовж наступних п’яти років, піде на програму розробки та виробництва ракет дальної дії. Рішення логічне: ракети здатні знищувати небезпечні цілі з великої відстані, але при цьому самі по собі не можуть виступати в якості загарбницької зброї. А це важливо, враховуючи сумнівну репутацію японців в Азії, що після Другої Світової нікуди не зникла. У своїй ракетній програмі країна покладатиметься на власні корпорації, зокрема, Mitsubishi Heavy Industries. З-поміж інших плюсів, це створить потужне фінансове вливання у ВПК країни, який до цього відставав на фоні інших галузей промисловості Японії.

Читайте також: Хочеш миру – готуйся до війни

Але навести ракети на потенційних супротивників – не єдине, що потрібно зробити, щоб почуватись у безпеці. Важливими пунктами також є військова логістика та цифрова безпека. Усе це необхідно для того, щоб у разі регіонального конфлікту, Японія була спроможна своїми силами відстоювати власні інтереси, не розраховуючи лише на союзників.

Регіональний блок

Тим не менш, Японія не планує бути самотньою в разі початку війни. Навпаки, обставини складаються таким чином, що країні ні в якому разі не вдасться зберегти позаблоковість. Якщо КНР спробують військовим шляхом захопити Тайвань, а США стануть чинити їм спротив, як неодноразово обіцяли високопосадовці Білого Дому, Японія автоматично стане стороною конфлікту. Річ у тім, що на територію японських островів знаходяться американські військові бази, які стануть логічною ціллю для Народно-визвольної армії Китаю. Тобто, навіть якщо відсторонитись від питання національних інтересів Японії, країна фізично не зможе триматись осторонь. В країні це прекрасно розуміють, і національна оборонна доктрина багато в чому зав’язана на дії в складі коаліції.

Читайте також: Японія продовжує відходити від оборонної доктрини

І Японія вже активно працює над її формуванням. Уже в 2023 році було проведено переговори з США щодо розширення стратегічної співпраці. Зокрема, країни підписали угоду про стратегічну взаємодію в космосі. Окрім США, які очевидно опиняться з Японією по один бік барикад, країна розраховує на розширення співпраці з Тайванем, який розглядається в Токіо як наріжний камінь регіональної стабільності. Оскільки саме встановлення контролю КНР над Тайванем розглядається як екзистенційна загроза для Японії, послідовним рішення буде спільна з островом підготовка до оборони. Така “недружня” політика з боку Токіо вже викликала осуд Китаю, однак свою стратегію Японія навряд буде змінювати. Крім Тайваню, імовірними союзниками Японії виступатимуть Австралія, деякі держави АСЕАН, а також, можливо, Південна Корея. Не дивлячись на те, що Сеул ніби автоматично записують в антикитайський блок, ситуація є дещо складнішою. Попри тісні зв’язки з США, РК обережно проводить свою зовнішню політику, дистанціюючись від прямої протидії Китаю навіть на словах. Одна з причин цьому – історично складні японсько-корейські відносини, які необхідно розвивати для того, щоб залучити Корею до спільних оборонних ініціатив. В цілому, у США та Японії попереду дуже багато роботи з консолідації американських союзників в Індійсько-Тихоокеанському регіоні. Хоча Вашингтон, Токіо і Тайбей складуть основу демократичного оборонну альянсу в регіоні, його потрібно розширювати, щоб не допустити великої війни.

До балансу через конфронтацію

Такий різкий поворот в бік США та Тайваню по суті став фінальним акордом у формуванні нової зовнішньої політики Япопії. І попри те, що про розрив економічних відносин із КНР поки мова не йде, та й навіть про повний розрив з РФ, до санкцій проти якої Токіо долучився, жереб уже кинуто. Японія дала зрозуміти, що не дасть себе проковтнути, а також остаточно визначила для себе, на кого буде спиратись. Пекін не оцінив такого кроку, а в китайській газеті Global Times вийшла стаття з красномовним заголовоком «Японія ризикує перетворитися на Азійську Україну, якщо буде слідувати стратегічній лінії США». Така риторика, очевидно, слугує погрозою для Токіо, який визначив КНР як «найбільший стратегічний виклик» в регіоні для своїх інтересів. Варто забувати, що це не японські балістичні ракети прилетіли в китайські води у серпні минулого року, а навпаки. Однак, як би це дивно не звучало, збільшення конфронтації з Пекіном потрібне Токіо для збереження стабільності. В часи, коли світові держави так легко переступають через міжнародне право, лише баланс сил здатен зберегти мир у Східній Азії. І Японія добре усвідомлює, що починати варто з себе.

97