Традиційно для себе, екс-президент потішив публіку кумедними обмовками, найяскравішою з яких стали слова про себе самого (в третій особі): «незаконно обраний президент… е-е-е… законно обраний президент… був скинутий». Втім, в усьому іншому смішного було мало.
Навіть порівняно з попереднім виступом промовця 28 лютого, його відрив від реальності, без перебільшення, вражав.
Розпочавши виступ із повідомлення про те, що він, усупереч чуткам, «живий», громадянин Янукович повідомив, що в Україні «за ширмою нібито якогось правомочного уряду… діє банда ультранаціоналістів та неофашистів», котрі, о жах, «мітять уже і на президентський пост».
- Вони силою захоплюють органи місцевого самоврядування, вони звільняють керівників міліції та Служби безпеки. Не лише в Києві, але й на місцях, – із надривом розповідав Янукович російською мовою з потужним українським «г». – Міста патрулюються людьми в масках з пов’язками на руках. Шириться свавілля («беспредел» – Ред.) стосовно громадян України.
Якби не уточнення про Київ, можна було би подумати, що екс-президент надумав прорвати інформаційну блокаду й розповісти росіянам правду про події в Криму. Втім, виникало інше питання: які такі органи місцевого самоврядування в даний час захоплюють у тому ж Києві?
Далі Януковича понесло ще більше. Так, він заявив, що нове керівництво країни звільняє вищих армійських офіцерів, бо ті не хочуть використання Збройних сил «проти мирного населення Південного Сходу». При цьому Янукович від хвилювання обмовився знову: у нього вийшло, що звільняють тих, хто «не хочет опираться использовать».
«Вдумайтесь: вони хочуть поставити армію під знамено Бандери й розв’язати громадянську війну!», – говорив Янукович, ніби намагаючись утиснутись між віртуально присутніми Владіміром Жиріновскім та телепропагандистом Дмітрієм Кісєльовим.
Зовсім неймовірним вийшов пасаж зі зверненням до Заходу. «Я хочу спитати і в покровителів цих темних сил на Заході», – із притиском говорив промовець. – «Ви осліпли? Ви втратили пам’ять? Ви забули, що таке фашизм?!». Подальший фрагмент потребує повного цитування:
- Але я впевнений: офіцери, солдати України знають, на відміну від вас, міністри шановних європейських держав, котрі підписалися в документах про гарантії не мені, а про гарантії громадянського миру в Україні й розтоптали цей документ, на відміну від банди негідників, котрі на Майдані давали наказ стріяти по своїх… Так ось, солдати й офіцери розуміють, чого ви варті, й не будуть виконувати ваші злочинні накази.
Годі було зрозуміти, хто тут кому шановний міністр, хто – банда негідників, і чиї саме «злочинні накази» не будуть виконувати українські військові. Шановних міністрів? Чи негідників, «котрі на Майдані давали наказ стріляти по своїх»?
До речі, ще на прес-конференції 28 лютого Янукович не опускався до такої відвертої маячні, як звинувачення повстанців у тому, нібито вони самі розстрілювали себе зі снайперських гвинтівок. Можливо, далися взнаки майже два тижні перегляду російського телебачення. З іншго боку, Янукович цих «негідників» прямо не назвав – і, маючи певний рівень фантазії, можна припустити, що вчинив так навмисне, сподіваючись на майбутнє виправдання…
Читайте також: Українці миролюбно відповіли на російські страшилки
Хоча ніяка фантазія не змогла би передбачити, що ніхто інший, як Янукович вживатиме такі вирази, як «бандитський режим». Як він сказав, наприклад, погрожуючи затягати уряд США по судах за можливе надання кредиту Україні (причому, безпомилково назвавши номер статті американського законодавства, перекрутив її зміст).
Завершив Янукович ще однією традиційною страшилкою – що нова влада неминуче уріже соціальні витрати, і станеться це лише через її звірячу сутність. «Будуть перекладати відповідальність на мене», – з тривогою передбачив екс-президент. «І, можливо, навіть на Росію», – з іще більшою тривогою додав він. Але «Я з цим ніколи не погоджусь. Я тут ні до чого». Остання безпорадно-дитяча фраза, напевне, найкраще продемонструвала розгубленість і дискомфорт колишнього правителя.
Проте зовсім не жартами пахнуть інші пасажі Януковича. Нагадування «…що залишаюсь не тільки легітимним президентом України, але й Верховним головнокомандувачем». Погрозливе «Як тільки дозволять обставини – упевнений, недовго чекати – я повернусь до Києва». І підозріле «якщо вони відбудуться» – про президентські вибори 25 травня.
Звісно, Янукович, якого миттю «злила» навіть Партія регіонів, ніяким головнокомандувачем не є, і вже навряд чи буде. Проте його нагадування про цей статус не можна прочитати інакше, як прелюдію до можливого введення військ Росії не лише в Крим, а й на всю Україну чи більшу її частину – задля «відновлення законності», звичайно ж, і на прохання «законного президента». Котрий «законно» накаже українським військам не чинити опору. Що, в свою чергу, дозволить окупантам (цілком імовірно, перевдягнутим в українські однострої) «законно» цей опір придушувати…
Можна припустити, що Янукович усе це розуміє. І це йому насправді не подобається. Інакше дивно, что він навіть словом не згадав про своє звернення по військову допомогу, яке нібито скеровував Путіну письмово. В такому разі життю «Баті» на братніх російських хлібах не позаздриш…
Чи побачимо ми ще публічні виступи Януковича, й коли – сказати важко. Ясно лише, що, перебуваючи «в екзилі», він (як і прогнозував Тиждень.ua) муситиме грати принизливу роль блазня. Але ця гра небезпечна для всієї України.