Перша – що він, Янукович, створить робочу групу з «вдосконалення» законопроекту. Оскільки той викликає забагато нарікань і взагалі «надто заполітизований». Друга – що зміни можуть бути внесені як до підписання законопроекту, так і після цього. З останнього приводу учасник зустрічі Дмитро Стус, настільки ж лояльний до «синьо-білої» влади, наскільки його геніальний батько був нелояльний до «червоної», розповів: коли підписувати закон, гарант вирішить «після консультацій з юристами».
Усі ці заяви – дуже дивні.
Так, про експертну групу з «доопрацювання» законопроекту повідомлялося ще в 20-х числах липня. Причому йшлося про те, що таку групу нібито вже створено! Сказав про це в інтерв’ю «Газеті по-українськи» ніхто інший, як перший президент України Леонід Кравчук, котрий на кожному розі розповідає, який поганий документ підготували панове Колесніченко та Ківалов, але от він, Кравчук, уже запропонував Януковичу свої поправки (які саме – невідомо), і вірить у покращення документа.
«Янукович мені зателефонував. Сказав, що є призначена ним група фахівців. Вони працюють над тим, як поліпшити той законопроект. Або змінити його таким чином, щоб українська мова мала всі можливості для розвитку», – сказав Кравчук тоді. Тепер виявляється, що жодної групи не було. Чи то Віктор Федорович Леніда Макаровича надурив, чи то Леонід Макарович Віктора Федоровича не зрозумів? Не так важливо – але показово.
Понад те,створити групу з «доопрацювання» законопроекту Янукович обіцяв ще… 11 липня. Тоді документ, прийнятий з грубими порушеннями регламенту 3 липня, відмовлявся підписувати спікер Володимир Литвин. Але це навряд чи могло бути перешкодою для розробки поправок до документа. Якби, звичайно, Янукович справді хотів цих поправок.
Та що там – президентові ніщо не заважало вимагати переробки законопроекту одразу після його появи в парламенті! Чи хтось має сумніви, що Віктор Федорович самим лише своїм авторитетом міг би в три секунди переконати Колесніченка з Ківаловим привести їхнє дітище у відповідність якщо не з національними інтересами, то хоч би зі здоровим глуздом?
Але за весь цей час Янукович нічого не зробив. Чому б він мав щось робити зараз?
Хоча насправді одну річ він таки зробить. Янукович підпише закон, і станеться це не пізніше 15 серпня.
Як сказано вище, якщо нічого не плутає Дмитро Стус, президент пообіцяв розглянути можливість відкласти підписання закону. Для чого обіцяв порадитись із юристами. Але насправді тут нічого радитись: кореспондент Тижня, хоч і не має юридичної освіти, міг би все пояснити доктору наук Януковичу за 5 хвилин.
Адже Конституція України, ст. 94 , говорить: «Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду… У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України».
Рішення Конституційного суду від 7 липня 1998 року роз’яснює: згадані 15 календарних днів потрібно відраховувати від дня, наступного після отримання закону президентом.
Тепер порахуймо. Зламаний загрозою потрапити замість парламенту до СІЗО, Литвин підписав законопроект 31 липня. І «невідкладно», як того вимагає вже згадана ст. 94 Конституції, направив його на Банкову.
Суто теоретично, клерки в президентській канцелярії могли зареєструвати надходження документа і наступним днем. Але чомусь є сумніви в такій недбалості. Відтак 15-денний термін, протягм котрого Янукович мусить або підписати закон, або повернути його до Ради з поправками, слід обраховувати з 1 серпня. І ні про яке «відкладення до вересня» йтися не може в принципі.
До речі, Віктор Федорович, як і його попередник, не дуже дотримується норми про підписання законів у 15-денний термін. Але в даному разі, мабуть, недарма було згадано про консультації з юристами. В даному разі норму Конституції буде дотримано з усією донецькою суворістю…
Знов-таки, суто теоретично, «експертну групу» могли створити ще вчора. І за сім днів, включно з двома вихідними, вона могла б аврально привести законопроект у Божий вигляд, а 15-го Янукович повернув би його на перезатвердження до парламенту. От тільки якби Янукович справді хотів оперативного «ремонту» документа, він не доручав би це діло тим самим Колесніченку та Ківалову, котрі його змайстрували!
Словом, усі казочки про «вдосконалення» скандального закону, котрі тягнуться вже місяць – це саме казочки, й ніщо більше. Як і обіцянки внести поправки до нього уже після підписання. Як і натяки на створення якоїсь «програми з розвитку української мови», що нібито дуже сприятиме її захисту.
Ніхто нічого не робитиме, бо ніхто нічого досі не робив.
Лишається тільки гірка посмішка від споглядання «грізного» гаранта, котрий уже місяць викручується й відбріхується від очевидного, прикриваючись усіма, ким можна, аж до самого Леоніда Кравчука. От уже дійсно, як сказали б без п’яти хвилин регіональною мовою, «матьорий чєловєчіщє».