Важливо докорінно оновити цілі діяльності, головні функції та принципову організаційну структуру Національного банку України. Він має відповідати за рівень інфляції, межі коливань обмінного курсу гривні, рівень відсоткових ставок на міжбанківському ринку та за кредитами підприємствам, а також за стан поточного рахунку платіжного балансу країни. Ось основні функції регулятора. Ті цільові параметри повинні затверджуватися в Основних засадах грошово-кредитної політики НБУ, які приймає парламент разом із державним бюджетом на черговий рік і мають бути обов’язковими для виконання.
Українському центробанку треба надати функції регулятора грошово-кредитних ринків та системної резервної установи, відповідно змінивши методи його роботи, замість адміністратора грошової маси, кредитних потоків і рятівника безвідповідальних комерційних банків. Паралельно слід заборонити йому розпоряджатися капіталом, правами власності й майном фінустанов, зокрема при визнанні їх неплатоспроможними, що має відбуватися лише шляхом судових процедур .
Потрібно також замінити індивідуальне керівництво Нацбанком на колективне, передавши відповідні права його правлінню (інша назва – Комітет директорів НБУ), яке б складалося із семи – дев’яти членів. Рішення останнього мають прийматися консенсусом, підписуватиме їх голова НБУ. Кандидатуру голови Рада Нацбанку повинна вносити президентові України, який, своєю чергою, вноситиме її на затвердження парламенту. Рада НБУ має складатися з незалежних фахівців, а не чиновників від глави держави і банкірів-комерсантів, як зараз.
До складу вищих органів управління центробанку України слід увести також Комітет із відсоткових ставок, до якого входитимуть головні спеціалісти НБУ. На нього покладатимуться повноваження з розробки заходів зі зниження позикових ставок на різних ринках. Рішення доцільно приймати голосуванням.
Варто змінити методи, інструменти грошової емісії та регулювання грошової маси. Емісійне поповнення грошової маси треба відокремити від майнових заставних операцій. Також необхідно відмовитися від прямого кредитного рефінансування банків і перейти до надання (вилучення) позикових коштів переважно через активні операції Нацбанку на вторинному ринку – купівлю-продаж забезпечених цінних паперів, а також через репо-операції з цими паперами і валютою з ініціативи комерційних установ. Операції НБУ на відкритому ринку не повинні мати дискримінаційний характер і бути пов’язаними з вимогами щодо цільового використання отриманих коштів. До складу цінних паперів, з якими регулятор має здійснювати операції на відкритому ринку, доцільно включити державні папери України внутрішньої та зовнішньої позики, боргові папери комерційних банків, місцевих бюджетів, іпотечних установ, великих корпорацій, зокрема й транснаціональних, а також розміщені на національних фондових біржах новоемітовані акції тощо. У цих операціях центробанк оперуватиме як гривнею, так і твердими валютами, що дасть змогу коригувати і гривневу, і доларову масу. Окрім того, при короткостроковому наданні ліквідності варто використовувати такі інструменти, як казначейські й банківські векселі, механізми овернайт, валютні свопи тощо. Треба також знизити відсоткові ставки і різко зменшити обсяги розміщення депозитних сертифікатів НБУ – тільки як виняток, у дуже вузьких, заздалегідь визначених межах (встановлювати ліміти їх випуску), а з часом, після насичення фондового ринку борговими паперами достатнього обсягу та якості, взагалі скасувати депозитні сертифікати. Хіба що видавати їх лише тим банкам, що довели регулятору неможливість розміщення тимчасово надлишкової ліквідності.
Читайте також: Що спотворює грошову систему України
Необхідно принципово перебудувати систему руху грошово-позикових ресурсів із вертикально-централізованої на горизонтальну, децентралізовану. Таке можливо лише тоді, коли вплив держави на фінансовий сектор та її потреба в його ресурсах значно зменшаться. Для цього потрібно перейти до бездефіцитного формування держбюджету; пролонгувати обіг урядових облігацій, час погашення яких настав, за рахунок їх купівлі грошовим регулятором на вторинному ринку; здійснити реконструкцію механізму державних кредитних гарантій, обсяг яких повинен бути зменшений, а видаватися вони мають лише під інноваційно-підприємницькі проекти; скерувати банківські корпорації на ринкові джерела та об’єкти кредитування.
Треба відновити ринково-комерційний статус усіх банківських установ-резидентів. Для цього слід позбавити субурядові фінустанови привілеїв купувати державні облігації при первинному їх розміщенні й продавати регулятору, отримувати урядові гарантії тощо; роздержавити ці банки, продати їхні акції малими пакетами на вільних ринкових засадах, вивести з них ризиковані та збиткові активи, повернути НБУ раніше одержані кредити; скасувати адміністративне кредитування державних монополій; ліквідувати так званий Стабілізаційний фонд, який є неконтрольованим позабюджетним джерелом кредитування чиновницько-олігархічних проектів.
Читайте також: Чому в Україні дорогі кредити
Надзвичайно важливо знизити відсоткові ставки за кредитами. Для цього необхідно стабілізувати споживчі ціни і валютний курс гривні, причому не через вилучення з обігу гривневих коштів, а завдяки збалансуванню поточного рахунку платіжного балансу й попиту-пропозиції на внутрішньому валютному ринку; знизити ризики банківського кредитування підприємств, що можливо при конкурентному ринковому наданні позик прибутковим компаніям, у такому разі ринок обиратиме найефективніші інвестиційні проекти; провести реформи з підвищення конкурентоспроможності та ліквідності виробничих підприємств; зупинити постійне й надмірне втручання центробанку в саморегулювання попиту-пропозиції на грошових ринках.
Має бути забезпечена фінансова відкритість країни і звільнений від чиновницьких бар’єрів зовнішній валютний обіг. Насамперед потрібно скасувати 15% податок від сум капіталу, які репатріюються іноземними кампаніями з України, що є їх дискримінацією. А також скасувати такі обмежувальні для міжнародних операцій бюрократичні процедури, як ліцензування Нацбанком валютних транзакцій (інвестиції, кредити, платежі) та обмеження обсягів вивезення іноземцями твердої валюти з України. Крім того, звільнити від реєстрації та ліцензування в Україні філії іноземних фінансових компаній, зареєстрованих у будь-якій країні Євросоюзу. Важливо також ліквідувати таке втручання в зовнішньоекономічну діяльність, як обов’язковість продажу валютної виручки українськими експортерами та обміну на гривні валютних переказів (більше ніж 150 тис. грн на місяць) українських громадян з-за кордону. Окрім того, мають бути зняті обмеження й спеціальні дозволи на провезення готівкової іноземної валюти нашими співвітчизниками під час перетину державного кордону України тощо.
Необхідно перейти до профіцитної зовнішньоекономічної моделі, яка б давала можливість підтримувати золотовалютні резерви НБУ в стійких великих обсягах. Її запровадження передбачає відмову від стимулювання імпорту товарів і послуг (яке здійснюється при ревальвації обмінного курсу, кредитній експансії банків, кредитуванні урядом неплатоспроможних корпорацій-імпортерів, як-от НАК «Нафтогаз України»). Натомість потрібне заохочення підприємницького, високотехнологічного експорту (насамперед за рахунок спрощення митних процедур, автоматичного, без корупційної складової, повернення сплаченого експортерами ПДВ). Також слід протидіяти міжнародним короткостроковим кредитним угодам українських фінансових корпорацій (наприклад, шляхом уведення регулятором вимог повного резервування банківських іноземних короткострокових зобов’язань тощо). Варто стимулювати приплив довгострокових іноземних інвестицій та банківських кредитів (становлення реальних інститутів приватної власності, акціонерних відносин, перехід на європейські стандарти емісії, обліку та страхування цінних паперів, сприяння приходу в країну підприємств транснаціональних корпорацій, скасування бюрократичної реєстрації іноземних інвестицій, прямий доступ іноземців до національних фондових бірж, поширення ринку деривативів тощо).
Однак при цьому слід заощаджувати золотовалютні резерви НБУ, насамперед зменшуючи інвалютні інтервенції на внутрішньому ринку та вживаючи заходів із включення в банківський оборот готівкової іноземної валюти, що перебуває на руках у населення, зокрема її залучення на депозитні рахунки кредитних установ, у фондові інструменти тощо.
У результаті зазначених перетворень в Україні може бути створена принципово інша фінансово-грошова система, яка сповна виконуватиме функцію трансформування заощаджень в інвестиції та сприятиме розвиткові ефективної, конкурентоспроможної економіки, а не пригнічуватиме її.