Упевнено роз’яснювала, що насамперед люстрація – це заборона обіймати державні посади особами, які скомпрометували себе попередньою діяльністю. Люстрація не є неординарною процедурою, і небагато держав вдавалися до неї. Я наголошувала, що в тих країнах, які її застосовували, ситуація суттєво відрізнялася від нашої. Там ішлося про очищення держави від працівників спецслужб попереднього режиму та від запеклих комуністів. Чисельність тих, хто підлягав люстрації, була невеликою порівняно із загальною кількістю населення.
Для України ж час, коли актуальним було звільнення від комуністичних діячів, давно минув. Натомість гостро стоїть проблема корупції. Майдан, суспільство вимагають люстрації, бо невдоволені діяльністю владоможців, які ось уже понад 20 років користуються владою собі на благо, а не на користь держави. Таких владоможців багато, вони в усіх сферах і середовищах. Чи можна їх позбутися й чи буде це корисно для країни? Чи не виявимося ми в прірві непрофесійності після люстрації?
Уже із січня цього року я впевнено відповідаю, що Україні закон про люстрацію потрібен. Але люстрація по-українськи відрізнятиметься від того, що досі існувало у світі, скажімо, в Чехії та Грузії .
Насамперед коло осіб, яким відповідно до закону про люстрацію варто заборонити обіймати посади в органах державної влади, доцільно визначити за формальною ознакою. Крім того, доречно передбачити індивідуальну люстрацію.
За формальною ознакою до люстраційного списку я вносила б усіх, хто починаючи з 2000 року перебував на таких посадах:
– генеральний прокурор, заступник генпрокурора, начальники Головного управління ГПУ, прокурор області та прокурор району;
– члени урядів, заступники міністрів, начальники головних управлінь усіх міністерств, начальники обласних управлінь міністерств;
– усі судді вищих судів, голови усіх судів;
– усі члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
– усі члени Вищої ради юстиції;
– усі керівники Адміністрації президента (її відповідників);
– керівники РНБО, їхні заступники, начальники управлінь Адміністрації президента.
Індивідуальну люстрацію я застосовувала б на підставі результатів розгляду подань громадян про сумнівну поведінку конкретних осіб, які не ввійшли до люстраційного списку за формальною ознакою. Найчастіше, думаю, такі подання стосуватимуться суддів і депутатів різних рівнів.
Дуже важливо передбачити процедуру скасування люстраційної заборони.
Це важливо насамперед для того, щоб повернути фахівців, які потрапили в люстраційний список за формальною ознакою, але насправді не скомпрометували себе діяльністю на високих посадах. Скажімо, з-поміж суддів вищих судів знаю кількох справді дуже грамотних. Серед рішень, які вони ухвалювали, немає таких, за які їм могло бути соромно. Також можу навести приклади голів районних судів, які не тільки не скомпрометували себе, а які є найпрофесійнішими у своєму суді. Такі винятки я спостерігала в деяких негусто населених районах Житомирщини, Полтавщини, Сумщини. Матимуть шанс на звільнення від люстрації ті, хто недовго обіймав люстраційну посаду, не встиг себе скомпрометувати та був звільнений. Можливо, і за опір системі.
Необхідно передбачити процедуру оскарження відмови в скасуванні люстраційної заборони у суді. Дуже важливо, хто саме виконуватиме закон про люстрацію, адже майбутні люстратори матимуть багато незаконних можливостей стати новими багатіями.
Орган, який виконує закон про люстрацію, в кількох країнах називали люстраційною палатою. Люстраційна палата повинна складати люстраційні списки, до яких потраплятимуть усі ті, хто підлягає процесу за формальною ознакою. Вона має розглядати подання на індивідуальну люстрацію та подання про скасування люстраційної заборони.
На мою думку, членами люстраційної палати можуть бути лише особи, які згодні втратити право обіймати посади в державних органах на наступні після закінчення роботи в комісії 10 років.
Рекомендувати членів люстраційної палати повинні громадські організації та рухи (зокрема, не зареєстровані у встановленому порядку). Це могла б бути прекрасна можливість для Майдану реально вплинути на життя нашої держави.
Важливо створити такі умови, щоб члени люстраційної палати не ризикнули взяти хабар. Варто доповнити ККУ статтею про їхню відповідальність за корупцію з дуже тяжким покаранням за злочин.
Люстраційні палати не варто вписувати в систему державних органів. Хай це буде тимчасова структура, а її працівники не матимуть статусу та пільг державних службовців. Члени палати мусять працювати як підрядчики, розуміючи, що виконують місію, а не роблять черговий крок у своїй кар’єрі.
Не сумніваюся, що наш парламент не буде в захваті від такого плану люстрації і зможе проголосувати за відповідний законопроект лише під тиском громадськості. Але ми сильні, події нинішньої зими показали це. Суспільство перемогло Януковича, давши урок тим, хто залишився на керівних посадах. Вірю, що парламент буде змушений погодитися з люстрацією, і переконана, що ми не дамо себе обманути підміною люстрації корупціонерів тільки видимістю боротьби з тінями комунізму.