За даними Стокгольмського інституту з вивчення проблем світу (SIPRI), цей тренд триває вже кілька років поспіль. І поки що нічого не свідчить про те, що він може змінитися. Визначено лідерів ринку, найбільших у світі виробників, експортерів, а також імпортерів озброєння та військової техніки (ОВТ).
За експертними оцінками, глобальний ринок озброєнь має стійкий тренд до зростання. За даними фахівців SIPRI, кількість проданих у світі у 2013–2017 роках ОВТ зросла на 10% порівняно з 2010–2012-м. Це сталося завдяки активності групи розвинених країн, зацікавлених у збільшенні збуту своєї військової продукції на світовому ринку. Лідирують тут США, частка яких у поставках ОВТ іноземним покупцям становить 34%. Друге місце посідає РФ (22%), далі йдуть Франція (6,7%), Німеччина (5,8%) та Китай (5,7%).
Кон’юнктура глобального ринку
Безумовним світовим лідером на ринку озброєнь на сьогодні залишаються Сполучені Штати, частка яких останнім часом зросла на 25% і сягає понад 33% світових поставок ОВТ. Головними отримувачами американських ОВТ є Саудівська Аравія (18% експорту США), ОАЕ (8,7%) та Австралія (6,7%), яка відтіснила на цій позиції Туреччину. Найбільша зацікавленість в американській зброї спостерігається в країнах Близького Сходу (49%).
Читайте також: Чому Україна торгує зброєю
У 2017-му США досягли найвищого показника експорту озброєнь починаючи від 1998-го, який становив $41,93 млрд. Загалом Сполучені Штати постачають ОВТ до 98 країн світу.
Зокрема, за повідомленням Defense News, у 2017 фіскальному році США в межах програм FMS i FMF поставили ОВТ до країн Центральної Азії та Близького Сходу на суму близько $22 млрд, Європи — на $7,3 млрд, до решти західних країн — на $641 млн. До Індії та держав Азіатсько-Тихоокеанського регіону збут зріс до $7,96 млрд, Африки — до $248 млн.
Привертає увагу та обставина, що США системно витісняють РФ з індійського ринку ОВТ, пропонуючи Делі дуже привабливі умови військово-технічної співпраці. Серед останніх доступ до новітніх розробок в аерокосмічній галузі, ліцензійний випуск бойових літаків F-16, технічна допомогу в будівництві електромагнітної катапульти для перспективного індійського авіаносця, американських морських газових турбін тощо. Така стратегія має на меті військове посилення Індії як потенційного союзника США в протистоянні з Китаєм, а також суттєве послаблення можливостей Росії отримувати валютні надходження та створювати передові системи озброєнь.
РФ посідає друге місце в поставках ОВТ на світовий ринок, щоправда, про зростання їх обсягів зараз не йдеться. Понад те, спостерігається значне зменшення (на 7,1%). Головними отримувачами ОВТ із РФ є азійські країни: Індія (35%), Китай (12%), В’єтнам (10%). Причинами такої від’ємної динаміки експерти називають зменшення замовлень і меншу присутність (порівняно зі США) на зовнішніх ринках. Росія переважно продає ОВТ до 47 країн Азії та Близького Сходу (66%). Крім того, падіння попиту на російський експорт ОВТ пришвидшують американські санкції. Внаслідок цього припинено реалізацію експортних контрактів із РФ на суму понад $3 млрд.
Читайте також: Бойові лазери — зброя майбутнього?
Оскільки експорт ОВТ є одним із ключових джерел отримання валюти, Москва активно розвиває цей напрям, намагаючись обійти міжнародні санкції і де тільки можливо випередити США. Зокрема, у IV кварталі 2019 року планується розпочати ліцензійний монтаж російських танків Т-90С і Т-90СК у Єгипті з машинокомплектів корпорації «Уралвагонзавод». Протягом 2019–2026-го планується скласти до 400 танків. Раніше 200 танків Т-90С придбав Алжир, 73 — Ірак і 146 — Кувейт.
Наразі на заводі № 200 у Хелуані триває ліцензійний монтаж американських танків M1A1 Abrams. Поставка монтажних комплектів фінансується США в межах військової допомоги. Від початку 1992 року американський концерн General Dynamics продав Єгипту вже 1105 таких комплектів, а останній планує придбання 1300–1500 танків M1A1 Abrams.
До першої світової п’ятірки експортерів ОВТ належать також дві європейські країни, передусім Франція, яка показала зростання продажу на 27%. На це вплинуло насамперед укладання відповідних угод із країнами Близького Сходу, куди було спрямовано основні обсяги французьких поставок ОВТ (42%). У 2013–2017 роках Франція продала до Єгипту два десантних кораблі-доки типу Mistral, один корвет, а також бойові літаки типу Rafale. Французькі озброєння активно купують також Кувейт та ОАЕ.
Німеччина натомість показала зменшення експорту ОВТ на 14%. Причинами є обмеження дозволів на продаж зброї до країн за межами Європи, які водночас залишаються найпривабливішими ринками збуту. Втім, Німеччина має замовлення на поставки ОВТ до Саудівської Аравії (кораблі), Туреччини, Польщі (бронетехніка) та інших країн.
Читайте також: The Daily Signal: Китай займає місце Росії та США в Україні
Замикає п’ятірку світових експортерів Китай. ОВТ китайського виробництва постачаються переважно на ринки країн Азії (72%) та Африки (21%). Далі йдуть Велика Британія, Іспанія, Ізраїль, Італія та Нідерланди, що замикають першу десятку світових експортерів ОВТ та послуг.
Україна, за даними SIPRI, наразі посідає 11-те місце у світовому рейтингу експортерів озброєнь (1,7% світового експорту).
Попит на ринках країн Азії та Близького Сходу
Провідними імпортерами ОВТ є азійські та арабські країни Близького Сходу. Як і торік, перше місце посідає Індія (12% світового імпорту ОВТ). Головним постачальником зброї для неї залишається РФ (62%).
Другим найбільшим імпортером ОВТ у регіоні й п’ятим у світі є Китай (4%). Тут спостерігається падіння імпорту ОВТ на 19%, що є наслідком переорієнтації на закупівлі сучасної техніки вітчизняного виробництва.
Далі за рівнем імпорту йдуть Саудівська Аравія (10%), Єгипет (4,5%) та ОАЕ (4,4%). Головними постачальниками для них ОВТ є США та Франція, а в контексті регіону також Велика Британія. Спостерігається значне зростання експорту ОВТ із кожної з названих країн. Зокрема, на рівні від 225% до Саудівської Аравії та до 51% в ОАЕ.
Збройна підтримка союзників США
Як бачимо, поставки озброєнь фактично віддзеркалюють наявні у світі військово-політичні союзи, збройні конфлікти та боротьбу найрозвиненіших країн між собою за вплив у світі. При цьому США як найбільший у світі виробник ОВТ водночас є найпотужнішою у світі військовою силою, і це зумовлює координацію їхніх зусиль на ринку озброєнь. Експерти зазначають, що американські ОВТ мають на озброєнні більшість світових імпортерів.
Читайте також: Якою буде зброя майбутнього?
Таким чином, саме Сполучені Штати — найбільший постачальник ОВТ до регіонів, де триває боротьба за лідерство. Прикладом цього є країни АТР. Відсоток американських ОВТ найбільший в оборонних закупівлях таких країн, як Індія, Тайвань, Південна Корея, Японія тощо. Для зазначених країн військовий союз зі США необхідний, щоб запобігти китайському домінуванню в регіоні.
Інший приклад — Близький Схід. Лише під час візиту до Саудівської Аравії в травні 2017 року президента США Дональда Трампа було підписано пакет домовленостей на суму понад $380 млрд, зокрема $100 млрд — на поставку ОВТ американського виробництва. У Білому домі не приховують, що угода про закупівлю Ер-Ріядом американських озброєнь спрямована проти іранської загрози в регіоні.
Поряд із поставками озброєнь США активізують військову співпрацю, зокрема через проведення спільних міжнародних військових та військово-морських навчань. Показовим у цьому є проведення останнім часом спільних американсько-японсько-корейських навчань із протиракетної оборони, а також американсько-японсько-індійських військово-морських навчань із залученням авіаносців, морської авіації та атомних підводних човнів. У першому випадку це пов’язано з намірами протистояти загрозам з боку Північної Кореї, у другому — з намірами створити достатньо потужний блок країн регіону на противагу дедалі більшій експансії Китаю.
Своєю чергою, китайський імпорт ОВТ є найбільшим у таких країнах, як Пакистан, що має прохолодні відносини з Індією. РФ, як і Китай, постачає озброєння в регіони, де активність американських компаній незначна або де відсутні перешкоди для того. Насамперед це пострадянські центральноазіатські республіки або ж Венесуела, яка має напружені відносини зі США.
Європа пасе задніх
У 2008–2012 роках на трьох провідних європейських експортерів ОВТ (Німеччина, Франція та Велика Британія) припадало 23% світової торгівлі зброєю. На сьогодні частка цих країн зменшилася до 17,3% з огляду на програш у боротьбі за ринок збуту з такими гравцями, як США чи РФ, скажімо, в Індії, де Велика Британія випала з першої трійки найбільших постачальників, поступившись США та Ізраїлю.
Зменшення провідними європейськими країнами експорту ОВТ супроводжувалося падінням на 22% імпорту. Втім, тут позначилися й цілком об’єктивні обставини. Зокрема, останнім часом було укладено низку важливих угод і контрактів, ефекти від реалізації яких можна буде спостерігати лише з часом.
На низький ефект закупівель просунутих видів ОВТ вплинуло й багаторічне обмеження оборонних видатків у країнах Європи. Для зміни такої ситуації знадобиться певний час хоча б з огляду на труднощі зі збільшенням європейськими країнами — членами НАТО видатків на оборону до задекларованого рівня 2% ВВП.
Читайте також: П'ять країн Європи постачають в Україну летальне озброєння — Спецтехноекспорт
Як приклад можна згадати закупівлю Польщею, Румунією, Фінляндією та Швецією американських систем ППО-ПРО. Відповідні поставки, наприклад, до Польщі мають початися не раніше ніж 2019 року. Тому є всі підстави очікувати в перспективі зростання показника імпорту ОВТ у Європі.
Глобальні наслідки локальних конфліктів
В умовах глобалізованого світу локальні конфлікти вже не обмежуються регіонами, де вони відбуваються, а напруженість між ворогуючими сторонами поширюється далеко за межі території, де точаться бойові дії. І поставки ОВТ можна вважати своєрідним лакмусовим папірцем, який вказує на черговий локальний конфлікт, у межах якого фактично ми бачимо боротьбу за глобальний вплив.
Локальні конфлікти в умовах глобального світу мають і глобальні наслідки. Так, ми бачимо боротьбу коаліції сунітських країн на чолі із Саудівською Аравією з Іраном, а також війни в Сирії, Іраку та Ємені, у які втягнуті майже всі країни Близького Сходу. Ця обставина має наслідком стрімке зростання оборонних закупівель ОВТ усіма без винятку країнами регіону, адже війна потребує значних витрат.
Своєю чергою, безпека Азійсько-Тихоокеанського регіону значною мірою визначається суперництвом Китаю зі США та їхніми союзниками в регіоні, а також загрозами з боку Північної Кореї.
Триває також війна РФ проти України, яка має свої особливості та закономірність. І тут ідеться про необхідність поставок Україні додаткових видів ОВТ, які не виробляються вітчизняним ОПК, розширення військово-технічної співпраці з потенційними партнерами та союзниками, передусім у Східній Європі. Для України це має принципове значення, бо йдеться про її виживання в умовах війни з ядерною державою.
У 2017 році Україна заробила на експорті ОВТ і наданні послуг $600 млн. Головними покупцями є країни Азії та Африки. Утім, з огляду на нестабільну ситуацію в країні збройний експорт постійно зменшується. Для порівняння: у 2016-му спеціальний експорт забезпечив нам $770 млн прибутків, у 2016-му — $570 млн. Звісно, щоб виправити ситуацію, потрібні структурні реформи й залучення значних інвестицій, що має для країни, яка воює, критично важливе значення.