У неділю, 22 вересня, відбулися парламентські вибори у Німеччині. Перемога Християнсько-демократичного союзу засвідчила тріумф Ангели Меркель. Проте, не все так легко, неочікуваний програш Вільних демократів та в представлений в основному соціалістами і зеленими Бундесрат додадуть вочевидь ложку дьогтю до перемоги Ангели Меркель.
Непередбачуваною була перемога Консервативної партії на виборах у Норвегії на чолі із Ерною Солберґ. Консерватори перемогли на виборах у Норвегії вперше за 23 роки. Тепер Ерною Солберґ ще має сформувати коаліцію, проте вона вже заявила, що прагне це зробити разом із трьома іншими правоцентристськими партіями.
У червні 2013 року також відбулися парламентські вибори в Албанії, де переміг Альянс «За європейську Албанію». Цей Альянс складався із 37 опозиційних партій, які різнилися від ліворадикальних до правих. Після цих виборів прем’єр-міністром Албанії став колишній мер Тірани, представник Альянсу, соціаліст Еді Рама.
У зв’язку з протестами проти уряду Бойко Борисова у травні 2013 року відбулися дострокові вибори у Болгарії, проте на виборах знову перемогла його правоцентристська партія Громадяни за Європейський розвиток Болгарії (ГЄРБ), проте їй не вдалося сформувати коаліційний уряд. Це зробила Болгарська соціалістична партія, яка була другою у списку переможців. Прем’єр-міністром став Пламен Орешарські, проте протести в країні не припинилися. Тепер основною вимогою протестувальників є звільнити нещодавно призначеного на посаду голови Болгарської національної служби безпеки медіамагната Дельяна Пеевскі.
У квітні 2013 року відбулися вибори в Ісландії, де перемогу отримали дві правоцентристські партії – Партія незалежності та Прогресивна партія. Вони й сформували уряд на чолі з Сиґмундуром Давидом Гуннлауґссоном – лідером Прогресивної партії. Обидві партії, що перемогли на виборах, виступають проти приєднання Ісландії до ЄС. Поки Ісландія є членом Європейської економічної зони, що дає їй можливість мати вільний ринок з ЄС, а в 2009 році навіть проголосувала за приєднання, проте під час урядування цієї коаліції цей процес вочевидь матиме зворотну дію.
У березні 2013 року відбулися вибори на Мальті, де перемогла Лейбористська партія на чолі із теперішнім прем’єр-міністром країни Джозефом Мускатом.
У лютому 2013 року відбулися вибори в Італії, де перемогу отримав лівоцентристський альянс «Італія. Спільне Благо» на чолі із П’єром Луїджі Берсані. Він всього лише на 0,4% випередив лівоцентристську коаліцію на чолі із колишнім прем’єром Берлусконі із результатом всього на 0,4%.
У грудні 2012 року відбулися вибори у Румунії, де перемогу отримав політичний альянс Соціал-ліберальний союз на чолі із Віктором Понта, який зараз займає посаду прем’єр-міністра. До складу лівоцентристського Соціал-ліберального союзу ввійшли Соціал-демократична партія Румунії (її очолює Віктор Понта), Національно-ліберальна партія та Консервативна партія.
У жовтні 2012 року відбулися вибори у Чорногорії, де переміг коаліція «За європейську Чорногорію», яку очолює Міло Джуканович із Демократичної партії соціалістів. Джуканович – є ветераном балканської політики, оскільки перебуває на певних керівних посадах ще з 1989 року, а зараз має за мету стати членом ЄС, як це зробила Хорватія.
У жовтні 2012 року відбулися вибори у Литві, де перемогу отримала Соціал-демократична партія на чолі з Альґірдасом Буткявічюсом, який і очолив литовський уряд.
У вересні 2012 року відбулися вибори у Нідерландах, де перемогла правоцентристська Народна партія за свободу і демократію на чолі із теперішнім прем’єр-міністром Марком Рютте. Проте вона не має більшості у парламенті, оскільки там є чітка перевага двох партій. Так, у тандемі із нею працює Лейбористська партія. Лідери обох партій, Марк Рютте та Дідерік Самсон, ще до початку виборів намагалися підготувати виборців до можливого компромісу, стверджуючи, що в такій коаліційній країні як Нідерланди, партіям важко дотримуватися усіх своїх електоральних обіцянок.
У червні 2012 року відбулися також вибори у Франції та Греції. У Франції перемогу отримали соціалісти. Партія президента Фрасуа Олланда отримала чітку більшість – 314 місць (для збереження керівної більшості їм потрібно було всього 289).
У Греції неочікувано перемогли правоцентристи – партія Нова Демократія на чолі з теперішнім прем’єр-міністром Антонісом Самарасом. 30% підтримки, яку отримала партія було недостатньо для того, щоб мати більшість, тому пізніше було сформовано коаліцію із іншими партіями, до якої ввійшли, крім «Нової демократії», лівоцентристська партія «ПАСОК», та партія «Демократичні Ліві»