З 2 по 5 вересня в Києві відбувається 64-й Всесвітній газетний конгрес і 19-й Всесвітній форум редакторів. Однією з ключових тем дискусій є питання свободи слова і розвитку ЗМІ. А позаяк ні у першому, ні у другому Україна похвалитися успіхами не здатна, то принаймні скористатися таким цінним майданчиком для покращення своєї репутації було б навіть доцільно. Звісно, в українській владі це чудово розуміють, а тому й доклали всіх можливих зусиль до того, щоб захід відбувся саме в Києві. А крім того, ще й під патронатом президента Януковича, котрий, як ніхто інший в цій державі, нині зацікавлений у вибілюванні свого зіпсованого іміджу. Звичайно, що виділено на форум шалені ресурси. Понад те. Цей захід такий важливий для української влади, що сам керманич, відклавши всі важливі державні справи, постав перед ясними очима медійників, щоби сказати їм кілька теплих слів.
І все було б добре, якби до участі в цьому надважливому світовому саміті ЗМІ не допустили українських журналістів. Можна було б хвалитися здобутками у просуванні свободи слова, розвитком громадського телебачення і, зокрема Першого національного каналу, безпардоннно вішати локшину на вуха гостей, які б лишень облизувались й усміхалися. Втім, як казав герой одного знакового для цивілізаційного поступу твору «ми іх душилі-душилі…»
Дивіться також: Журналісти «Стоп цензурі!» висловили протест Януковичу
Так от, трапилось якраз досконально навпаки І все завдяки високому професіоналізмові українських сек’юриті, які забезпечують охорону глави держави. Після виступу президента Всесвітньої асоціації видавців газет і новин Джейкоба Метью, який дуже ввічливо пожурив українську владу за утиски преси та «джинсу» і зазначив, що багато хто сумнівався в доцільності проведення форуму в Києві, де не надто шанують свободу слова, але організатори вирішили все-таки дати Україні шанс, аби переконатися в усьому на власні очі, слово надали Віктору Федоровичу Януковичу – і розпочалося найцікавіше…
Ні-ні, Віктор Федорович був чемний і добре читав свій текст із папірчика. Просто коли він поклав папірчик на трибунку, а вуста його мовили перше слово, в залі здійнявся невеличкий рейвах. Із десяток журналістів руху «Стоп цензурі!» в центрі зали, перед самими оченятами гаранта і кілька їхніх колег, розкиданих поміж делегатами, встали і підняли над своїми головами плакати з написами українською й англійською мовами: «В Україні переслідуються незалежні ЗМІ», «Стоп цензурі!», «Янукович знищує свободу слова в Україні», «Влада прослуховує телефони журналістів», «2/3 нападів на журналістів здійснює влада», «21 рік без громадського телебачення», «8 із 9 головних каналів контролює влада» тощо.
У нормальній демократичній країні, якою постійно представляють Україну і президент, і його кліка, така демонстрація інакодумства не спричинила би жодного спротиву з боку правоохоронців. Навпаки їх намагалися би не помітити. Протестують собі люди, не порушуючи закону і не становлячи небезпеку, то й нехай. Мають право. Помічати і реагувати – значить робити їм зайву рекламу.
Так відбувається в демократичних країнах, але не в Україні. Вітчизняні охоронці такі професійні, що керуватися логікою чи здоровим глуздом вважають недоцільним. Працюють виключно на інтуїції. А вона, на жаль, не знає, що, кидаючись на журналістів-протестантів на всесвітньому газетярському форумі, сек’юриті не лише ганьблять президента, якому служать, а й пускають під укіс всі зусилля державної машини з формування нормального іміджу країни.
Коли здоровий вгодований мужик у костюмі кидається на двох жінок, які дозволили собі піднятись з місця, тримаючи в руках безвинні клапті паперу, це виглядає щонайменше дивно. Коли він починає ще й виривати цей папір із їхніх рук, рясно вкриваючись потом, плюючись і фиркаючи, як скажений пес, то це вже пікантно. І лише коли зважити на те, що коїться таке дійство на очах і в оточенні сотень іноземців, які приїхали подивитися, які в Україні справи зі свободою слова, тоді вже видається, що будь-які коментарі зайві.
Наскільки такий професіоналізм відповідає світовим стандартам, хай судять фахівці. Втім, як на звичайного обивателя, то за таку роботу і ведмежу послугу Віктор Федорович мав би розігнати всю свою охорону, як шкідників, і найняти абсолютно нових людей. Такі кошти, такі зусилля й нерви витрачені і… все коту під хвіст. Добре, хоч беркутівців не додумалися в повному спорядженні, у касках і з кийками до зали запустити. Шоу було б неймовірне. Україна знову б злетіла на перші шпальти газет, як під час революції.
Президент навряд чи звільнить за «ввічливе» ставлення до журналістів своїх охоронців. І правильно. Й не лише тому, що нікому не дозволено псувати другу за важливістю, як наголосив гарант, подію після Євро, а й тому, що шоу має тривати… Show Must Go On, як кажуть у нас у Єнакієвому… Адже, окрім цього, нічого нам уже й не залишилось…