«Брюссель і Вашингтон мають чітко заявити українській владі, що застосування сили проти мирних демонстрантів негативно позначиться на відносинах України із Заходом»
Стівен Пайфер, Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні (1998–2000), старший науковий співробітник Центру Сполучених Штатів та Європи в Інституті Брукінґса
«З огляду на нинішні протести та силовий розгін мітингувальників 30 листопада на Майдані ЄС та США мають і далі наполягати на тому, щоб демонстрації залишалися мирними, а влада утримувалася від насильства проти мирних протестувальників. Брюссель і Вашингтон повинні також чітко заявити українській владі, що застосування сили негативно позначиться на відносинах України з Євросоюзом та Америкою.
У ширшому контексті Захід має наголошувати, що підтримує право України як незалежної та суверенної держави обирати власний зовнішньополітичний курс.
Насамкінець ЄС та США повинні донести Києву, що готові надавати йому допомогу в проведенні реформ і закликати МВФ розпочати нову програму кредитування, але тільки за умови, що українська влада прийме та реалізовуватиме пакет серйозних реформ».
«Сьогодні відносини між українським громадянським суспільством і владою зруйновані»
Бріжитт Дюфур, директор Міжнародного партнерстваза права людини (Бельгія)
«Як показали останні події, в Україні є дуже значна частка громадян, які підтримують євроінтеграцію. Це ті, кому набридли корупція, брак демократії, систематичні порушення верховенства права. Ці українці хочуть жити в державі, яка функціонує, яка їх захищає, в якій немає вільного трактування законів «зі стелі» й нечесних судів. Окрім того, вони прагнуть дотримання прав людини і громадянина міліцією та силовиками. Це спроба з боку самих українців розхитати режим і змусити його спуститися зі свого п’єдесталу до громадянського суспільства, яке хоче стати партнером ЄС. Однак прапори та логотипи ЄС на українських вулицях іще не свідчать про те, що кожен, хто вийшов на майдан Незалежності, беззаперечно підтримує євроінтеграцію країни. Я запитала кількох людей на вулицях Києва, чому вони протестують. Насамперед прозвучало не те, що вони засмучені через непідписання Угоди з ЄС, а те, що по горло ситі Януковичем.
Сьогодні відносини між українським громадянським суспільством і владою зруйновані. Однак на цьому тлі ЄС має ще раз чітко підкреслити, що він і надалі співпрацюватиме з Україною в межах програми Східного партнерства й інвестуватиме не стільки в тутешніх політиків, скільки в самих громадян».
«Українська влада потребує нового підходу до країни та її народу, діалогу з опозиційними силами та прозорих
рішень»
Дітмар Штюдеманн, посол Німеччини в Україні у 2000-2006 роках, економіст
«Переконаний, що Україна врешті-решт знайде своє втілення як суверенна та демократична держава. Мій оптимізм підживлюється тим, що все більше українців починає усвідомлювати, що Україна – це не приватна власність політичної еліти, а що самі українці формують, представляють і будують державу. Помаранчева революція була і є доказом цього, незважаючи на те, що її лідери не виконали очікувань цих людей. Але цей дух змін, ця рішучість сформувати свою власну ідентичність без втручання ззовні, є такою ж яскравою, як і у 2004 році. Я покладаюся насамперед на молоде покоління, добре освічене, надзвичайно взаємопов'язане єдиним інформаційним простором, яке прагне взяти на себе відповідальність за добробут усіх.
Українська влада потребує нового підходу до країни та її народу, діалогу з опозиційними силами та прозорих рішень, які переконливо продемонструють, що саме українці є в центрі уваги політичних лідерів».
«Особиста участь у протестних демонстраціях має більшу демократичну вагу, ніж невисловлений голос «мовчазної більшості», що залишається вдома»
Вінфрід Шнайдер-Детерс, німецький публіцист, колишній голова представництва Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні
«Євромайдан доводить, що рішення президента Януковича призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС суперечить бажанню значної частини українського населення – тих громадян, які бачать власне майбутнє в об’єднаній Європі, а не в євразійському інтеграційному проекті, де домінує Москва. Особиста участь у протестних демонстраціях має більшу демократичну вагу, ніж невисловлений голос «мовчазної більшості», що залишається вдома. ЄС має не тільки «тримати двері для України відчиненими», як повторюють його представники, а й серйозно розглядати можливість введення особистих санкцій проти осіб, що серйозно порушують права людини».
«Найкращим виходом із ситуації, що склалася в Україні, були б дострокові президентські вибори»
Ганне Северінсен, співдоповідач Парламентської асамблеї Ради Європиз питань асоціації (1995) та виконання Україною зобов’язань перед РЄ (1997–2008)
«Десятки тисяч людей вийшли на вулиці. Вони вимагають не робочих місць, зниження податків чи підвищення пенсій. Вони вимагають інтеграції з Європою. Останні дев’ять років українці почувалися розчарованими через Помаранчеву революцію, яка не принесла реформ, і їхня апатія вплинула на 2010-й, дозволивши Януковичу захопити всю владу. Тепер люди вважають, що час діяти, і не тільки на Facebook і Twitter, щоб змусити президента піти до Європи.
ЄС має дати Україні другий шанс, але з обов’язковими вимогами:
1) Реформа монополії на владу в руках президента/прокуратури, яка забезпечує контроль над усім адміністративним апаратом і приватним бізнесом й абсолютно не відповідає демократичним засадам відокремлення законодавчої, виконавчої та судової гілок, а слугує натомість інструментом для зловживання владою та корупції;
2. Реформа вибіркового правосуддя і звільнення політичних в’язнів, найпомітнішим символом яких стала Юлія Тимошенко.
Було б успіхом, якби вдалося зібрати владу та опозицію за круглим столом, аби шукати вихід із ситуації. Гадаю, найкращий вихід – це дострокові президентські вибори. Що швидше, то краще. Янукович утратив довіру народу. Звісно, щодо тих, хто причетний до насильства та до вибіркового правосуддя, варто говорити про санкції».
«Поєднання мирних протестів із практичними перемовинами на найвищому політичному рівні забезпечить ще кращий результат, ніж міг би дати тиск ззовні»
Меттью Роджанскі, директор Інституту Кеннана при Міжнародному центрі ім. Вудро Вільсона (Вашингтон)
«Оскільки після невтішного результату саміту Східного партнерства у Вільнюсі наприкінці листопада почалися протести, зрозуміло, що українці сподіваються на допомогу та підтримку Заходу, борючись за те, щоб повернути країну на шлях реформ та європейської інтеграції.
Однак фундаментально це український виклик, і ніхто не зможе вирішити його краще за самих українців. Останні вже продемонстрували вражаючу громадянську активність. Поєднання мирних протестів із практичними перемовинами на найвищому політичному рівні забезпечить ще кращий результат, ніж міг би дати тиск ззовні.
Публічні розмови про санкції на цьому етапі контрпродуктивні, адже тільки посилюють відчуття загнаності серед українських можновладців, а це значно зменшує шанси на те, що переговори можуть бути продуктивними. До того ж додатковий тиск Вашингтона і європейських столиць може нагадувати жорсткий тиск, який уже застосувала Москва, щоб зірвати процес підготовки до асоціації.
Наразі найважливіша роль Заходу полягає в тому, щоб донести до українських лідерів чіткий меседж: санкціоноване державою насилля проти мирних протестувальників неприйнятне, і хоча зараз ще лишається можливість повернення України на шлях до асоціації з ЄС, двері останнього не будуть відчинені вічно».
«Коли маєш справу з корумпованими бандитськими елітами, підхід до них повинен бути жорстким і чітким»
Едвард Лукас, британський журналіст, автор бестселера «Нова холодна війна» («New Cold War») (2008)
«Європа дістала важливі уроки. На жаль, за цю освіту платить український народ. Перший урок: коли маєш справу з корумпованими бандитськими елітами, підхід до них повинен бути жорстким і чітким. ЄС працював із Віктором Януковичем як із щирим і патріотичним лідером, котрому треба трохи допомогти вивести країну на її природний європейський шлях. Такий підхід спрацював у випадку з урядами держав Балтії та Центрально-Східної Європи, які відчайдушно хотіли приєднатися до ЄС, але потребували дорожньої карти. У випадку клану Януковича, що прагне грошей і влади понад усе, він не працює.
Другий урок: подобається це Європі чи ні, але вона втягнута в геополітичне змагання з Кремлем. Напередодні Вільнюського саміту деякі європейські лідери та посадовці все ще помилково вірили: якщо зможуть донести суть Східного партнерства до російського керівництва, все буде добре.
Я сподіваюся, що тепер Європа зрозуміла: Москва не хоче результату, за якого виграють усі. Їй більше підходить варіант переможця і переможеного. Росія хоче мати геополітичний тил з економічно слабких і політично поступливих країн. Східне партнерство може зробити їх економічно й політично сильними. Кремль повинен цьому протистояти.
ЄС має зараз зробити все, що в його силах, аби допомогти українському народу інтегруватися в Європу в обхід бандитського режиму Януковича. Щоб забезпечити спрощення візового режиму, стипендіальні програми, культурний обмін і співпрацю з дружніми місцевими органами самоврядування, потрібні політична воля та винахідливість. Але все це можливо. Дуже шкода, що ми не зробили цього раніше».