Повномасштабна війна змусила адаптуватися до нових умов людей різних професій, зокрема і вчених. Спільно з INSCIENCE в рамках проєкту «НАУКОВИЦІ» розповідаємо про трьох українських жінок у науці, які були змушені виїхати за кордон, щоби продовжувати роботу, — та попри це планують повертатися в Україну та розвивати науку вдома.
Молекулярна фізіологиня Тетяна Древицька
Тетяна Древицька займається молекулярною фізіологією. Зокрема, науковиця досліджує гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРД) — ускладнення в легенях, яке супроводжує ковід у найтяжчих хворих.
Один із проєктів молекулярної фізіологині стосувався розробки та перевірки на тваринах речовин, які б могли стати потенційними ліками при ковіді та інших респіраторних захворюваннях.
Тетяна Древицька — молекулярна фізіологиня. Кандидатка біологічних наук, старша наукова співробітниця інституту фізіології ім. О.О.Богомольця, генетикиня. Досліджує гострий респіраторний дистрес-синдром — ускладнення в легенях, яке супроводжує ковід у найтяжчих хворих.
«Ми моделювали ураження легень на тваринах та намагалися їх лікувати. В Україні нам вдалося відібрати чотири потенційно корисні молекули, дві з них — встигли протестувати на тваринах. Й от тоді, коли ми зібрались тестувати нову серію речовин — розпочалось повномасштабне російське вторгнення», — розповідає Тетяна Древицька.
З повномасштабною війною робота в центрі Києві, де розташований Інститут фізіології, стала практично неможливою через постійні повітряні тривоги. Складнощі пов’язані зокрема з тим, що моделювання захворювань у тварин та подальше лікування вимагають дотримання чіткого графіка.
«Колега запросив нас до Берліну працювати як незалежна частина лабораторії клітинної мікробіології при Інституті інфекційної біології ім. Макса Планка. Власне, ми і скористалися цією пропозицією — узяли свої проби, речовини, деякі реактиви та переїхали в Німеччину», — розповідає Древицька.
Разом із Тетяною до Берліну переїхали ще три PhD студентки та наукова співробітниця. Разом вони продовжують роботу, яку розпочали в Україні.
Читайте також: Коли спорт убиває
«Ми не їхали працювати з якимось німецьким проєктом або підтримувати роботу німецької лабораторії. Ми приїхали зі своїм проєктом — і, мені здається, це найкращий варіант співробітництва — коли колеги запрошують просто продовжувати роботу. На жаль, далеко не всі мої українські колеги мають таку змогу — часто вчені змушені бути “робочими руками” в лабораторіях. З одного боку це чесно, адже вони отримують заробітну плату. З іншого — науковцю чи науковиці це не так цікаво, як робити власний проєкт, який стосується безпосереднього його або її сфери інтересів», — розповідає Тетяна.
Зараз науковиці роздумують над наступним проєктом, а також підтримують комунікацію з українськими вченими, діляться результатами та обговорюють їх. Унаслідок такої роботи виходить повноцінний українсько-німецький проєкт.
За рік Тетяна планує набратися досвіду та обов’язково повернутися в Україну — щоби працювати на відновлення науки. «Класно, коли є різноманітні реактиви та класні колеги в Берліні, які завжди допоможуть. Та українська лабораторія — це українська лабораторія, до якої хочеться повернутися якнайшвидше».
Математикиня Катерина Терлецька
Математикиня Катерина Терлецька досліджує внутрішні хвилі океану. Візуалізацію цього явища часто можна побачити в музеях науки: прямокутний басейн із двома рідинами, які не перемішуються. Якщо трохи перехилити цей басейн, то на межі двох різних середовищ — рідин із різною густиною — виникнуть внутрішні хвилі.
Дослідження науковиці мають прикладний характер, зокрема — можуть допомогти краще зрозуміти кліматичні зміни. Наприклад, зараз Катерина вивчає, як внутрішні хвилі поводять себе під арктичними та антарктичними льодовиками та як це впливає на стан льодовиків. Такі дослідження дуже актуальні з огляду на проблему танення арктичних льодів.
Катерина Терлецька — математикиня. Докторка фізико-математичних наук, популяризаторка математики, лауреатка премії L’Oreal Для жінок в науці. Вивчає внутрішні хвилі океану.
Протягом перших двох тижнів Катерина була в Києві, і виїжджати не хотіла. Та після кількох вибухів поблизу, син науковиці, що має розлад аутичного спектра, перестав говорити — і науковиця прийняла рішення поїхати разом із дітьми.
«Зараз у багатьох вчених є прекрасні можливості отримати роботу в будь-якій країні світу. Власне, ми вирушили до Австрії, де я отримала гранти на продовження своїх досліджень. Велика подяка австрійським фондам, які дають можливість перебувати тут із дітьми та працювати в нормальному стані. Проте дуже шкода, що проєктів такої фінансової підтримки для українських науковців та науковиць, які лишилися в Україні, майже немає», — розповідає Катерина.
Читайте також: Цифровий сепаратизм
У Лінці науковиця продовжує вивчення внутрішніх хвиль. Водночас математикиня пояснює, що без змін не обійшлося — вектор своєї роботи довелося скоригувати:
«Тут ти взаємодієш з австрійськими вченими, починаєш знаходити певні спільні точки дотику, плануєш подальший план досліджень у співпраці з іншими науковцями та науковицями. Я не хочу полишати вивчення внутрішніх хвиль океану, тому продовжую з ними працювати. Але, наприклад, обираю для досліджень ті типи взаємодії внутрішніх хвиль, які будуть доречні тут.»
Катерина якнайшвидше хоче повернутися додому планує — зокрема, щоби продовжити розвивати науку і в Україні. Вчена впевнена, що наука — це майбутнє, і після нашої перемоги відновлення найперше потребуватимуть наукові та освітні інститути в країні.
«У мене немає жодних сумнівів, що перемога попереду. Питання лише в тому, яку ще ціну ми маємо заплатити».
Ембріологиня Оля Малюта
До російського вторгнення 24 лютого ембріологиня Оля Малюта своїми руками створювала в Україні нове життя.
«Україна просунута в ембріології, і ми можемо виконувати багато сучасних допоміжних репродуктивних технологій, — розповідає науковиця. — Насамперед це генетична діагностика ембріона, яка допомагає визначити генетично здорові ембріони, — у багатьох країнах робити це не дозволено взагалі або дозволено лише в крайніх випадках. Також українські ембріологи й ембріологині мають можливість працювати з експериментальними методиками, такими як пересадка ядер — і це сприяє розвитку галузі».
Оля Малюта — ембріологиня. Спеціалізується на темах екстракорпорального запліднення, штучного запліднення, репродуктології, безпліддя тощо. Популяризаторка науки.
Значну частку пацієнтів та пацієнток до повномасштабної російсько-української війни складали іноземці та іноземки. На це є кілька причин, насамперед — вартість послуг, яка значна дешевша, ніж, наприклад, у Європі. Також в Україні дозволено сурогатне материнство — багатьом подружжям важливо мати цю опцію. До того ж українські лікарі/ки вміють проводити операції, які не роблять у європейських країнах.
Та й загалом інколи в Європі, щоб отримати дозвіл на лікування, необхідно 3–4 місяці — у репродуктології це втрата часу, особливо, якщо жінка старша сорока років», — ділиться ембріологиня.
З початком повномасштабної російсько-української війни попит на ембріологів та ембріологинь в Україні суттєво впав. Багатьом клінікам не потрібно стільки фахівців/чинь — обсяг роботи скоротився через втрату іноземного ринку пацієнтів/ок. Олі Малюті довелося виїхати на роботу за кордон — хоча до цього ембріологиня не раз відхиляла такі пропозиції.
Читайте також: Як перестати «заїдати» новинами страх та тривожність
«З літа я працюю на Мальті — це країна з абсолютно іншим законодавством щодо репродуктивної медицини. У них, наприклад, дозволено запліднювати тільки п’ять яйцеклітин. Якщо отримуєш від жінки 20 яйцеклітин, 15 мусиш заморозити. Такий підхід у світі визнаний давно не раціональним, тут діють релігійні обмеження. І саме тому репродуктивна медицина на Мальті зосереджена на тому, як відібрати п’ять яйцеклітин, найкращих для запліднення», — ділиться науковиця.
Попри все, після перемоги Оля планує повертатися в Україну та продовжувати розвивати сферу ембріології.