Надія Баловсяк Доцент кафедри медіакомунікацій УКУ

Як перестати «заїдати» новинами страх та тривожність

Наука
12 Березня 2022, 17:25

Facebook, преса, Telegram-канали, поштові розсилки, потім знову Facebook і знов по колу. Ми не припиняємо зазирати у новини навіть вночі, а багато у кого в фоновому режимі увімкнений марафон українських телеканалів, який триває в режимі 24/7. З одного боку, така поведінка людей цілком зрозуміла: в країні триває війна і всі ми прагнемо бути в курсі поточних подій. 

Що таке думскролінг 

Це, звісно, не лише українських феномен. Щоб зрозуміти, що відбувається, люди в усьому світі нескінченно гортають новини, переключаючись з одного джерела на інше, перескакуючи з платформи на платформу. Така поведінка отримала назву «думскролінгу». Це слово походить від двох англомовних слів: «doom» що означає «загибель» (або «лиха доля»)  та «scrolling» – «прокрутка». 

Читайте також: Бажати смерті Путіну – дозволяється!

Перша хвиля думскролінгу спостерігалась в березні 2020 року, коли у світі почалась пандемія коронавірусу і люди нескінченно гортали стрічки новин, читаючи про нові локдауни, обмеження та статистику захворюваності. Явище думскролінгу стало настільки поширеним, що Оксфордський словник додав цей термін до переліку «Слів безпрецедентного року». А у Новій Зеландії це слово стало головним словом 2020 року.

Зараз ми спостерігаємо другу хвилю думскролінгу, адже люди знову опинились в ситуації розгубленості, тривожності та нерозуміння ситуації, яка склалась у світі, страху за своє майбутнє та своє життя. Як і в перші місяці пандемії, люди опинились в незнайомій для себе ситуації. Нас не готували до життя в ізоляції через невідомий вірус, проти якого немає ліків. Так само нас не вчили до життя у світі, де в центрі Європи літаки скидають бомби на житлові квартали. У нас немає досвіду поведінки чи реакцій в таких умовах. То ж бажання безкінечно читати новини – це певний вид захисту, очевидне бажання зрозуміти, що відбувається, може навіть знайти відповіді щодо того, як діяти, які рішення приймати та як планувати своє життя.

Невизначеність лежить в основі причин, які призводять до думскролінгу. Читання новин та перегляд соцмереж повинен допомогти людині зрозуміти природу загрози та її серйозність, те, наскільки вона стосуватиметься кожної конкретної особи, якими будуть її наслідки та як діяти уже сьогодні. Саме такі відповіді шукають зайняті думскролінгом люди у стрічках новин та в соціальних медіа.

Ця практика стала діджитал-проявом пошуку шляхів до виживання в нових, невідомих до цього часу умовах. «Обізнаний значить озброєний» та «той, хто володіє інформацією – той володіє світом» – всім знайомі твердження. Проте в епоху інформаційного перевантаження та «новинної булімії», а особливо — поширення фейків, ця гонитва за обізнаністю й перетворюється на думскролінг. Замість прояснення дійсності, він призводить до емоційного та когнітивного перевантаження від новинного контенту, а одночасно — до нав’язливого бажання читати ще більше новин із ще більшої кількості джерел. Таким чином, підсвідоме намагання втамувати у такий спосіб тривогу дає зворотний ефект. З часом думскролінг перетворюється на патерн поведінки у складних ситуаціях: замість того, щоб перестати гортати стрічку новин і прийняти певні рішення, людина продовжує інформаційний “серфінг”. 

Споживання соціальних медіа сформувало у людей два синдроми, знані серед фахівців як FOMO та FOBO. Перший, FOMO (Fear of Missing Out) означає страх втрачених можливостей, а другий FOBO (Fear of a Better Option) – це страх найкращого варіанту. Думскролінг є проявом обох з них, особливо зараз, під час війни. Чи варто уже їхати за кордон, чи можна ще почекати? Чи варто купувати продукти довготривалого зберігання, чи потрібно запастися водою і що має бути у тривожному чемоданчику? Спроби знайти оптимальні відповіді на всі ці складні питання теж проявляються у вигляді думскролінгу. 

Особливості українського думскролінгу

Зараз в стані тривоги та паніки знаходиться практично вся країна. І кожен старається допомогти фронту та біженцям, виходячи з власних можливостей та умінь. Багато хто нескінченно розміщує контент в соцмережах, репостить дописи інших – від корисної інформації для біженців, до прикладу, щодо евакуації, до мемів про загарбників. Багато офіційних органів та медіа перейшли на режим цілодобових Telegram-трансляцій, в яких вони часто повторюють один одного або копіюють офіційні зведення. Сьогодні можна спостерігати ситуацію, як після оприлюднення інформації Генштабом ЗСУ вона миттєво поширюється по сотнях Telegram-каналів, і якщо користувач підписаний хоча б на декілька з них, він бачить одне й те саме у своїй стрічці. Це саме спостерігається й у Facebook. 

Окрім того, з початку війни з’явилось багато волонтерських та державних медіапроектів, які розповідають про війну, збирають свідчення очевидців чи поради біженцям. Стеження за всіма цими проектами одночасно виснажує і збільшує час, який людина витрачає на думскролінг. Аналогічний ефект має “інформаційне волонтерство” – цілком природне бажання людей поширювати корисну інформацію самотужки.

Як позбутись звички читати новини

Порада читати менше новин у воєнний час може виглядати дивною та навіть шкідливою. Проте враховуючи зміни, які відбулися в інформаційному просторі України – в соцмережах, в медіа та Telegram-каналах — можна порадити принаймні обмежити кількість джерел, за якими варто стежити. Адже сьогодні більшість з них працюють в режимі майже цілодобових трансляцій, то ж замість того, щоб стежити за 10-12 майданчиками, досить вибрати 2-3 і бути в курсі всього, що відбувається. 

Зрозуміти свою залежність від цифрового контенту допоможуть функції смартфонів, які показують, скільки часу ви витачаєте на смартфон та на його додатки. В налаштуваннях Android- та iOS-гаджетів є опція, яка покаже ці затрати часу, їхню загальну динаміку та дані по кожному додатку. Очевидно, що з початком війни ми стали більше читати контент, проте якщо ви витачаєте на новини та соціальні медіа 4-6 годин на добу, це занадто багато. 

Читайте також: Як технологічні санкції вплинуть на Росію

Зменшити залежність від новин може допомогти відключення сповіщень на смартфонах від соціальних мереж та інших додатків. Кожне сповіщення, особливо, якщо воно супроводжується звуком, викликає у нас реакцію, принаймні, підсвідому. Це в природі людини – чути фонові шуми та реагувати на них, інакше ми б не вижили як біологічний вид. Відповідно, сьогодні варто зменшити кількість цих фонових подразників і залишити лише сповіщення від найрідніших людей та найважливіших додатків чи Telegram-каналів, як то інформація про повітряну тривогу.

Війна рано чи пізно закінчиться. І нам потрібно буде відбудовувати країну. Нам потрібно ще багато сил на те, щоб творити нову історію. То ж щоденно виснажувати себе нескінченним думскролінгом — далеко не найкраще, що можна зробити зараз.

15