«За допомогою нещодавно обіцяних західних танків та іншої зброї, ЗСУ звільнять більше території на сході та півдні країни, після чого можна уявити українську кампанію з повернення Криму», – стверджує на шпальтах Foreign Affairs Александер Віндман, підполковник армії США у відставці та колишній директор із європейських справ у Раді національної безпеки.
Втім, спочатку західні партнери Києва не підтримували повернення українських територій військовим шляхом. На думку підполковника, частково через занепокоєння, що для Путіна це стане викликом та призведе до «катастрофічної помсти», а частково у зв’язку зі складною реінтеграцією переселенців з Росії й тих громадян України, які ідентифікують себе росіянами після років життя в окупації.
Захід вважав питання Криму таким, що визначатиметься переговорами наприкінці війни. Але війна прогресувала і доволі швидко Україна звільнила значні території від російських загарбників. Відтак, навіть риторика Зеленського щодо окупованого півострова змінилася, зазначає Віндман, і президент почав озвучувати конкретні заклики дати зброю для «повернення свого». Тепер адміністрація Байдена вже не така далека від думки, що Україна може загрожувати позиції Росії в Криму навіть попри ризик ескалації війни.
Станом на зараз, вважає автор, у переговорах Зеленський був би відкритим для угоди про закінчення бойових дій та відклав би ультиматум про деокупацію Криму. Але якщо навесні та влітку Україна почне атакувати російську військову інфраструктуру на півострові та завдасть очікуваних втрат війську агресора, у Путіна більше не буде можливості зберегти обличчя для більш-менш гідного виходу з війни та продовжувати навіть тимчасову окупацію Криму.
Читайте також: Від ігнорування до упокорення. Як Україна боролася за Крим сто років тому
«Замість того, щоб чекати, поки розгорнеться цей сценарій, ризикуючи довшою та небезпечнішою війною, яка може втягнути НАТО, Вашингтон має надати Україні зброю та допомогу, які їй потрібні для швидкої та рішучої перемоги на всіх окупованих територіях на північ від Криму та цілком реально погрожувати захопити півострів військовим шляхом», – пише підполковник.
На його думку, найперше українським захисникам важливо стримати російські війська у Херсонській і Луганській областях, а також на півночі Донеччини. Наступний крок – звільнення решти Запорізької області та проштовхування на південь Донецької області до Азовського моря, аби розірвати сухопутний прохід в Україну, та повне знищення Керченського мосту.
Для успіху на цьому початковому етапі деокупації, Україні треба здійснити наземні та десантні атаки, щоб закріпитися в Криму, хоча Віндман зауважує, що це потребує величезних зусиль. Тоді потрібно наростити сили в кількох місцях на півночі Криму, щоб захопити великі стратегічні об’єкти (базу Чорноморського флоту Росії у Севастополі, Сімферополь, прибережну Феодосію та порт у Керчі). Для цього Україні потрібно буде зосередити сили в Херсоні та на потенційно захопленій території на півночі Криму. Фахівець додає, що це зробить їх уразливими для можливого російського тактичного ядерного удару. «З цієї причини (а також через те, що втрата Криму може поставити під загрозу режим Путіна), завершальна фаза цієї кампанії буде найнебезпечнішою», – пояснює підполковник. Навіть попри західну підтримку, таку операцію здійснити важко.
Читайте також: Україна має повне право повернути Крим — голова Мюнхенської конференції з безпеки Гойсґен
«Українським військовим знадобляться сотні цих машин (танків Leopard 2, Challenger 2, M1 Abrams та БМП M2 Bradley, – Ред.), засоби повітряного нападу (або десяток добре оснащених бойових безпілотників, або сотні менших одноразових протитанкових БПЛА), тисячі снарядів для HIMARS, ракети великої дальності та десятки тисяч артилерійських снарядів. [Україні] також знадобиться більша пілотована авіація та інженерні, десантні та матеріально-технічні можливості для проникнення через укріплені російські оборонні лінії, очищення сотень кілометрів окупованої території та проведення десантних і наземних штурмів для переходу в Крим і витіснення російських сил», – перераховує необхідне оснащення ексвійськовий.
Утім, тривалий опір надати Україні всі необхідні системи озброєння та затягнуті терміни виконання обіцяного з боку Вашингтона та його союзників підривають здатність України вести такий наступ. Також це може розтягнути війну щонайменше до кінця 2023 року. Віндман застерігає, що, завдяки паузам, Путін спробує відштовхнути НАТО від підтримки України, зокрема, через атаки на комп’ютерні мережі та інфраструктуру в Європі та США, або через хімічні чи ядерні аварії в Україні.
Автор підсумовує, що на поступову ескалацію Кремля Захід відповідатиме тільки нарощенням військової підтримки України, а НАТО і Росія все одно збільшуватимуть імовірність прямої конфронтації. Поступово зросте ризик випадку чи прорахунку, який розпалить повномасштабну війну, тож Віндман вважає тактику повільної допомоги неефективною для всіх.
«Західним державам не потрібно ризикувати небезпечною та тривалою війною. Вони можуть допомогти довести конфлікт до набагато швидшого завершення, доставляючи зброю, обладнання та матеріально-технічну підтримку, які потрібні Україні, щоб вигнати російські війська з усіх окупованих територій на північ від Криму та створити реальну загрозу контролю Москви на півострові».
Читайте також: Крим наш! Як українські війська можуть потопити «непотоплюваний авіаносець»
Наразі Україна перемагає на певних напрямках, хоча підтримка Заходу є радше помірною. Автор переконаний, що танки та інша техніка, яку обіцяють США, Німеччина та інші європейські держави, дадуть Україні ще більшу перевагу. Водночас підполковник резюмує: щоб переконати Путіна покинути Крим, західні партнери мають зробити набагато більше.