Слова «Росія» і «вибори» важко умістити в одному реченні, особливо якщо воно позбавлене іронії. Але 10 вересня в Московії таки голосуватимуть. У «єдиний день голосування» дооберуть депутатів Держдуми, у 26 суб’єктах псевдофедерації оберуть губернаторів, а в 16 суб’єктах — депутатів місцевих представницьких органів. Варто зазначити, що електоральне шапіто гастролюватиме й на наших окупованих територіях: Донеччиною, Луганщиною, Запоріжжям, Херсонщиною. Утім, на долю наших регіонів це жодним чином не вплине — хіба що «засвітиться» більше місцевих колаборантів. У самій Росії жодних несподіванок також не станеться: ритуал буде виконано, «всєм спасібо, всє свободни». Найцікавішою в цій ситуації є поведінка головного російського опозиціонера Алєксєя Навального і його тусівки.
Учора, 21 серпня, від імені Навального була опублікована відозва під назвою «Що робити на виборах цієї осені». Редакторська ремарка: я б скоротив назву до класичного російського «Што дєлать?». Авторові — будемо вважати, що цю відозву писав особисто Навальний, — варто віддати належне. Уже в перших реченнях він намагається вимкнути в читача логічне мислення, щоб той зміг проковтнути решту сенсовмісної субстанції.
«В авторитарній країні, якою є Росія, сам собою факт отримання великої кількості голосів зовсім не гарантує ані успіху, ані перемоги. Що ми, взагалі-то, і спостерігаємо, враховуючи, де я пишу цей допис [у виправній колонії суворого режиму № 6. — Ред.]. Тому ми розцінюємо участь у виборах як дуже важливий, проте далеко не єдиний елемент політичної боротьби», — пише Навальний.
Буквально: вибори ні на що не впливають, проте брати в них участь треба. Далі йдуть півтора десятка абзаців, покликаних остаточно виснажити читача, після чого той отримує установку: іди й голосуй! За будь-яких кандидатів, крім «єдиноросів». Але не голосуй на виборах мера Москви, бо вони, бачте, «фіктивні» (а решта, виходить, цілком реальні). Про голосування на окупованих територіях України, звісно ж, анічичирк. Напевно, вони теж є складником «умного голосованія»…
Про те, що сам факт участі громадян у псевдовиборах легітимізує авторитарний лад, можна написати багато. Але скажу про інше: Навальний дедалі більше нагадує мені Пріґожина. Принаймні тим, що обидва персонажі старанно працюють на збереження режиму Путіна.
Читайте також: Рятівник дракона. Як Ходорковскій, агітуючи проти імперіалізму, хоче зберегти «єдіную і нєдєлімую» Росію
Коли Олаф Шольц запевняє, що Захід не планує зміну влади в Кремлі, — це не про віру колективного Заходу в те, що Путін отямиться і знову стане хорошим хлопчиком. Це просто політичний етикет, формальність, протокольна фраза. Захід був би радий спекатися Путіна, який завдав уже стільки шкоди й навіть не думає зупинятися. Але прагматичних вестернів цікавить не помста черговому диктатору-канібалу, а те, чи призведе його повалення до мінімізації збитків і розв’язання хоча б якихось проблем.
Кілька місяців тому Пріґожин зіграв свою роль на відмінно. Захід побачив, що вагнерівська банда має ненульові шанси здійснити успішний переворот, але після стане тільки гірше. Бо все, чим займався Пріґожин з моменту свого перевтілення з гарсона на варлорда, — випромінював рішучість і неадекватність. Неандерталець з кувалдою — така собі альтернатива. Але фактично те саме робить і команда Навального, тільки в амплуа неспроможних інфантилів, які і свою кришталеву мрію про демократію розіб’ють, і руки поріжуть. А потім проблем з Росією стане ще більше, оскільки неандерталець з кувалдою і решта представників тамтешньої військово-політичної фауни нікуди не подінуться.
Читайте також: Ця війна з Росією закінчиться. Але чи буде наступна?
Коли 2004 року над Україною замаячила тінь авторитаризму, Захід підтримав сторону, яка демонструвала спроможність цю загрозу усунути. Так само і з тих самих причин сталося 2014 року. Але кого Заходу підтримувати в сучасній Росії? Тих, хто критикує Путіна за те, що він недостатньо Путін? Чи «ліберальних опозиціонерів», які заміряються зупинити війну, здолати рашистську диктатуру та здійснити в Росії неймовірні перетворення рекламою на ютубі й участю у зрежисованих виборах?..
У цьому сенсі і Пріґожин, і Навальний однаково корисні Кремлю. Обидва лякають Захід: перший — жорстокістю, другий — неспроможністю. Кувалда проти твіттеру. Армія зеків проти армії таргетологів. Навіть якщо завтра до кожного західного лідера уві сні прийде Господь і накаже висадити десант НАТО на Красній площі в Москві, хто стане російським Аденауером? Якийсь із канібалів нижчого рангу — не варіант. А навальністів ще спробуй відлови по тих європах, де вони навіть великий мітинг проти війни зібрати не можуть… Займатися переоблаштуванням Росії власноруч Захід не буде. Тож наразі єдиний робочий варіант дій для вестернів — працювати далі на послаблення Росії.
Ну а нам своє робити. Побачимо, як воно далі буде.