Закон «Про державні лотереї в Україні», що діє від 6 жовтня цього року, в теорії мав благородну місію урегулювати відповідний ринок після багаторічної відсутності профільного законодавства. Натомість після його прийняття реальні зміни торкнулися хіба що асортименту «одноруких бандитів», на яких тепер можна пограти в так звані лотереї; крім того, відродили гральні салони й повністю закріпили закритість цього ринку від будь-кого, окрім трьох найбільших його «гравців». До того ж лобістам вдалося усунути із закону будь-яку соціальну відповідальність цього бізнесу, зберігши завдяки міліцейсько-прокурорському «дахові» повну безкарність. Як Тиждень і передбачав (див. «Ставки зроблені» у № 19/2011), відбулася фактична реінкарнація грального бізнесу, хай і у трохи завуальованому вигляді.
ПСЕВДОЛОТЕРЕЯ
«Головне не форма апарата, а зміст. Вони (гральні салони. – Ред.) закону не порушують», – заявив нещодавно прес-секретар МВС Володимир Поліщук, коли його запитали, чому в Києві знову можна цілком легально пограти на автоматах. І це після, здавалось би, раз і назавжди введеної ще в червні 2009-го заборони на такий вид підприємництва в Україні.
У тому, що насправді сутність апаратів, як і всього процесу, нітрохи не змінилась, а під виглядом лотерей виступають азартні ігри зі ставками в реальному часі, Тиждень упевнився на власні очі. Гральний салон на одній із центральних вулиць Лісового масиву в Києві активно працює – так само, як до заборони цих закладів, і так само, як після неї, коли ще більш ніж півроку ця точка, відома всім лівобережним лудоманам, діяла в підпільному статусі, перед тим як перейти в інтернет. Щоправда, саме приміщення хоч і стояло зачинене, однак його не здавали в інші руки, навіть вивіска була незмінною. Все так, ніби власники розуміли, що треба просто трошечки перечекати, притримати нерухоме майно, яке ще обов’язково пригодиться.
П’ятниця, вечір, біля салону дуже людно. Заходжу зі знайомим, що любить грати в азартні ігри, щоправда, останнім часом здебільшого в інтернеті, але раніше, в середині 2000-х, міг просадити в такому салоні до $1 тис. за вечір. Декор приміщення такий самий: червоні стінки, відсутність годинників, притлумлене світло. Все, щоб людина втратила відчуття часу, повністю віддавшись азарту.
Вільних місць немає – з досадою змахую рукою. Аж тут до нас підходить ввічливий молодик із червоним метеликом на тлі білої сорочки й кокетливим рожевим бейджиком – показує в куток, де крайній автомат якраз звільнився, а його «пасажир» стає в чергу до віконця обміну валют, мабуть, щоб розміняти гроші на нову порцію гри.
Підходимо до автомата: великий монітор, такі самі кнопочки, типовий «однорукий бандит», тільки без легендарної ручки-«руки», за яку колись треба було крутити. Працівник видає нам спеціальну тимчасову пластикову картку, апарат вмикається – і все: «Робіть вашу гру». Суть її стара як світ: робите ставку, засуваючи в отвір гроші, чекаєте розіграшу, отримуєте вигране. Єдина зміна – тепер ставка має вигляд віртуального лотерейного квитка, який ти нібито купуєш, а потім, просто у твоїй присутності на екрані йде буцімто розіграш, результати якого дістаєш через кілька секунд.
«Головна відмінність справжньої лотереї від інших ігор – відсутність так званого фактора виграшу в реальному часі, – стверджує психолог Надія Яковлєва. – Тобто можливості зробити ставку й мати результат негайно. Адже така система й збуджує азарт, коли людина в запалі здатна спустити всі гроші та майно. Лотерея натомість розтягнута в часі: заповнив квиток, відправив – і аж через кілька днів дізнався про свої успіхи. Азарт і тут, звичайно, присутній, але він не набуває таких хворобливих форм. А те, що зараз знову впроваджують в Україні під виглядом лотереї, є просто видом азартної гри в класичному онлайн-режимі».
Мій товариш за півгодини встигає програти 95, потім виграти 130 грн, після чого закінчує гру, – мовляв, сьогодні більшого годі сподіватися, добре, що взагалі хоч у невеликому, але профіті залишився. Із-за бару відразу встають троє чоловіків, що воліли зайняти наше місце за автоматом – і працівник із рожевим бейджиком береться щось їм розтовкмачувати, мабуть, «розрулює» чергу.
За найскромнішими підрахунками, любителів грального азарту в Україні налічується близько 500–700 тис. Зрозуміло, точних цифр, з огляду на фактичну нелегальність цього бізнесу до останнього часу, а також на дедалі більшу кількість лудоманів, що грають тепер в інтернеті на іноземних серверах, ніхто не скаже. Але експерти стверджують, що загальний обсяг ринку гральних автоматів – це щонайменше 300–400 млн грн на рік.
«Усерйоз розраховувати на заборону грального бізнесу могли тільки безнадійні романтики, конкуренти з інших видів неоднозначної підприємницької діяльності або родичі лудоманів, – вважає економіст Сергій Ковальов. – Ця індустрія є однією з найстаріших і найприбутковіших у світі, бо вона фактично спосіб добровільного, на відміну від податків, перекачування грошей із кишень громадян до державної скарбниці. В усіх європейських країнах, не кажучи вже про США, де цю сферу регулює кожен штат окремо, гральний бізнес суворо підконтрольний державі, платить чималі податки, які автоматично використовуються на соціальні програми. Так, право на проведення лотереї може бути надано за ліцензією і недержавному оператору, але тільки за умови неухильного виконання суворих вимог та великих виплат у бюджет. Натомість в Україні склалася неправильна ситуація, коли гральний бізнес не просто не підконтрольний державі, а фактично диктує їй свої умови, проштовхуючи щоразу нові закони, які дозволяють його власникам постійно змінювати шкіру, як це роблять змії, залишаючи незмінною сутність – заробляння грошей на психологічно слабких людях».
«Верховна Рада перекреслила закон про заборону цього бізнесу й повернула до життя «одноруких бандитів» та гральні салони своїм новим законопроектом, – вважає голова громадської організації «Відкрите коло», активіст антигральних ініціатив Микола Єременко. – Цим нормативним актом депутати узаконили існування так званих електронних систем прийняття ставок і терміналів електронної системи прийняття ставок. Так закон називає програмно-технічні комплекси для реєстрування операцій із прийняття ставок у державній лотереї, перевірки виграшності білетів та виплати виграшів. За новими термінами автори закону заховали звичайнісінькі ігрові автомати. Фактично те, що зараз в Україні називається державними лотереями, є на практиці не державними і не лотереями. Лотерейники користуються тим, що ніде в законі не заборонено оцих електронних терміналів для лотерей». Напрочуд вигідним цей закон є для власників колишніх гральних салонів та інтернет-клубів, «заточених» під азартні ігри, адже тепер вони мають усі легальні підстави відкривати свої заклади знову, що й роблять.
Український лотерейний ринок наразі належить трьом монополістам (див. «Поділили на трьох»): напівдержавній «МолодьСпортЛото», створеній на базі подібної радянської організації (усі види лотерей, наприклад, «Забава», «Хто там»), приватним Українській національній лотереї (числові лотереї «Суперлото», «Лото Трійка», «Кено») та ЗАТ «Патріот» (миттєві лотереї «Бліц-Лото», «Супер-Гол», «Сафарі»). Останній – російський за походженням і, згідно з інформацією активістів антигральних організацій, найбільше використовує електронні псевдолотереї. Цікаво й те, що подібна система була апробована спочатку в нашого північного сусіда на базі кількох компаній-партнерів «Патріота», зокрема «NРМ – Лото» (Смоленськ), ЗАТ «СИБПРО» (Новосибірськ) та New Hi-tech Products (Красноярськ). Новий закон запроваджує достатньо суворі критерії для охочих дістати право на проведення державних лотерей, багато експертів вважають, що вони прописані спеціально під наявних монополістів, створених на базі великих радянських лотерейних організацій.
Не випадковим бачиться час прийняття законопроекту – осінь 2012-го, – адже 2001-го всі названі оператори отримали ліцензії одночасно на 12 років, тобто термін дії дозвільних документів добігав кінця в лютому 2013-го. Окрім того, у 2005 році лотерейники пролобіювали прийняття Закону «Про запровадження мораторію на видачу ліцензій на здійснення господарської діяльності з випуску та проведення лотерей», яким було заборонено видачу відповідних нових ліцензій до ухвалення профільного закону, тобто зафіксовано нинішню потрійну монополію. Тож у разі, якби Верховна Рада не прийняла законопроекту, лотерейники потрапили б самі у власну пастку.
ПІД «ДАХОМ»
Однак не потрапили завдяки авторам та лобістам прийняття цього закону: депутатам від Партії регіонів у ВР VI скликання Юрієві Полунєєву та Вікторові Коржу. Подейкують, останній іще з часів свого керівництва Фізично-спортивним товариством «Динамо» близький до операторів лотерей.
Дуже великою проблемою є те, що ухвалений документ узагалі не містить жодної соціальної складової, присутність котрої загальноприйнята річ у світі. «Пан Полунєєв у приватній розмові дав мені зрозуміти, що цей закон є наслідком впливу потужної лобістської групи, себто грального бізнесу, – говорить Микола Єременко. – Понад те, він стверджує, що в початковому варіанті законопроекту було закладено важливі соціальні функції, наприклад передбачено цільове використання доходів від лотерей на фінансування олімпійського спорту, фізичної культури, лікування дітей, хворих на рак тощо. Але під впливом лобістів майже вся соціальна сутність закону була вихолощена». Зробили так під приводом того, що будь-які фінансові норми можуть бути введені лише у спосіб внесення змін безпосередньо до Бюджетного кодексу, а не прийняттям інших законів. Та можна не сумніватися, що парламент не повернеться до розгляду цього питання, бо ж закон про лотереї діє і приносить тим, хто його пролобіював шалені прибутки вже зараз.
За словами джерела Тижня з депутатського середовища, іще одним лобістом нового закону стало… МВС, адже міліцейські структури мають безпосередній стосунок до лотерейників через спортивні товариства, товариства сприяння правоохоронній діяльності та ветеранські організації тих-таки силовиків. Позиція МВС щодо «реінкарнованих» «одноруких бандитів» одностайна: використання таких автоматів законне, і вони справді є державними лотереями. «Всі наші спроби прикрити діяльність і зовсім нелегальних гральних салонів, і ось таких наштовхуються на неприкриту агресію міліції, – розповів Тижню один з активістів антигральної ініціативи «Святошинські робінгуди», представники якої навесні цього року намагалися фізично знищити салон, через що чотири з них проходять у кримінальній справі за фактом хуліганства, а керівництво закладу є нібито потерпілим. – Вони або кажуть, що все законно, або нібито нічого не знаходять під час обшуків за нашими заявами, або й просто відкрито кажуть: «Це наша точка, йдіть звідси під три чорти». Всі прокуратури й суди з їхньої подачі завжди приймають рішення на користь гральних салонів, мовляв, вони займаються виключно державними лотереями й у межах чинного законодавства». На всі запити і МВС, і прокуратура лише наводять цифри щодо закритих нелегальних закладів і підтверджують законність нових псевдолотерей. Тож нині можна констатувати, що гральний бізнес за активного сприяння держави повернувся.