У попередні роки, до початку російської агресії, чи не головною новиною свят були марші націоналістів, які відбувалися в окремих містах країни 1 січня. Зазвичай такі акції не знаходили підтримки у влади. А більш-менш велелюдну ходу обов'язково супроводжували загони спеціального призначення міліції із подекуди супутніми сутичками й затриманнями. Ситуація почала змінюватися в останній рік перебування Януковича при владі, а після його втечі й зовсім кардинально розвернулася в інший бік: прямих заборон немає, інтерес у частини суспільства зменшився. Тож нічого дивного, що в Києві 1 січня на акцію зібралося навіть менше людей, ніж торік. Попри значно теплішу погоду (1 січня 2016-го в Києві було –15, цього року — близько нуля).
Утім, це не значить, що тема національної пам’яті цього року стане менш актуальною. Поки українці активно наминали салати, у Чехії примусово ексгумували останки відомого українського поета Олександра Олеся. Так склалося, що за місцевими законами після поховання родичі або друзі померлих мають платити ренту за місце на кладовищі. Донедавна гроші вносив громадянин Чехії, виходець з України Володимир Михайлишин. Проте він помер, і його син планував поховати батька в могилі відомого українця. Президент Петро Порошенко доручив МЗС вирішити питання з перепохованням письменника в Україні. А прем’єр Володимир Гройсман заявив, що уряд виділить кошти на перевезення останків поета до Києва. За словами очільника Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича, перепоховання мало б відбутися на Лук’янівському кладовищі. Символічно, що питання про пантеон героїв і перепоховання усіх достойників, могили яких за кордоном, нарешті вийшло на державний рівень.
Читайте також: Трансформація. Чи стане 2017-й роком громадянського суспільства
Уже після свят нагадав про себе й конфлікт між Україною та Польщею, який почали «розганяти» торік. На Львівщині розтрощили пам’ятник полякам, які загинули від рук нацистів у 1944 році. Неоднозначності цій історії додає те, що, на думку частини поляків, у цій трагедії винна УПА. Попри засудження вандалізму українськими дипломатами, Польща (на момент написання матеріалу) заявила про намір підготувати ноту протесту з цього приводу.
Окрім розмов про національну пам’ять новорічно-різдвяні свята підкинули ще одну тему для обговорення: багатостраждальний дозвіл на володіння зброєю для простих смертних. Інформаційним приводом для цього послугувала історія з депутатом від «Народного фронту» Сергієм Пашинським, який, за його словами, застосував пістолет для самооборони під час нападу невідомого. У ситуації зараз розбираються правоохоронці, проте щонайменше соцмережі не до кінця повірили в історію депутата. Дехто висловлював обґрунтовані сумніви, зокрема й через відсутність до певного моменту альтернативної думки. Себто версії подій від нападника. Інші ж вказували на плутаність історії Пашинського: мовляв, спочатку він сказав, що зробив попереджувальний постріл після нападу, а потім абсолютно протилежне. Ще частина соціуму обурилася тим, що депутат мав при собі пістолет, у той час як звичайні українці ніяк не отримають дозвіл легально володіти короткоствольною зброєю.
Не дає забувати про себе й Росія. Скажімо, у Святвечір журналіст британського видання The Times Максім Такер повідомив, що працівниця телеканалу «Россия 24» намагалася долучити його до пропагандистської операції проти Порошенка. Медійник зазначив, що російські пропагандисти переконували: українські журналісти мають компрометуючі аудіо з розмовами Порошенка. І ці аудіофайли вони нібито готові передати росіянам і Такеру. Для більшої достовірності пропонували британцю приїхати до них і зняти відео, на якому Максім передавав би записи росіянам. Журналіст натомість записав ту розмову й виклав у мережу для широкого загалу.
На цьому витівки якщо не росіян, то проросійських медійних персон не закінчилися. Напередодні Нового року український олігарх Віктор Пінчук у своїй колонці для Wall Street Journal виклав доволі відомі завдяки російській пропаганді тези щодо України. Тут і відкладання вступу до ЄС та НАТО, і відмова від Криму, і згода на вибори в ОРДіЛО. Адміністрація Порошенка відповіла напередодні Різдва. Якщо коротко: Україна категорично заперечує навіть можливість компромісів, пропонованих Пінчуком.
Читайте також: Райське яблуко. Українські виклики як випробування для західних демократів
Хоча найбільшим нагадуванням про скрєпоносних сусідів був і залишається Донбас. Обстріли там не припинялися навіть у новорічну ніч. Так само як і не переставали надходити повідомлення про поранених та загиблих. Під час свят гібридні бойовики навіть устигли кілька разів застосувати заборонені мінськими угодами «Гради». Не забувають про російську загрозу й на Заході. 6 січня до Німеччини військово-транспортні кораблі США доставили американські танки, самохідні гаубиці та бойові авто різного призначення. Після Різдва Сполучені Штати також пообіцяли збільшити масштаби військових навчань у Європі для стримування РФ. Лише цей факт може свідчити про реальні побоювання масштабної російської агресії. Окрім того, Рада з міжнародних відносин США визначила однією з головних загроз 2017 року можливе збройне зіткнення Росії та НАТО.
Попри це, здається, частина українців, зокрема й серед військових, не зважає на такі «оптимістичні» перспективи. 10 січня журналіст Олексій Бобровников, який займався розслідуванням загибелі групи Андрія (Ендрю) Галущенка, повідомив про свій виїзд з України через загрозу життю. Він детально розписав історію загибелі українського волонтера, який боровся з контрабандою на Луганщині (див. Тиждень, № 35/2015). Попутно згадав щонайменше п’ять погроз фізичної розправи: від «дружніх» попереджень до доволі прямих заяв від людей зі зброєю. Відтак Бобровников був змушений покинути країну. Тим часом потоки контрабанди й далі перетинають лінії розмежування.
Що ж у підсумку? Світ явно не планує чекати, доки українці відійдуть після новорічних святкувань. Зважаючи на не надто обнадійливий для України початок року, сподіватися на різдвяні дива не випадає. Лишається хіба що працювати. На всіх фронтах.