Новим прем’єр-міністром Греції став колишній віце-президент Європейського центрального банку Лукас Пападімос (на фото) – досвідчений, серйозний і шанований у європейських колах політик замінив Георгіоса Папандреу. Та реакцію простих греків на події останніх днів можна назвати радше саркастичною. У час, коли країна сповзала в морок «контрольованого» дефолту, на очах мільйонів лідери двох головних тамтешніх партій (Георгіос Папандреу очолює соціалістичну ПАСОК, Антоніос Самарас – консервативну «Нову демократію») шукали очільника нового уряду, який зумів би витягнути державу з хаосу, в який вони її занурили, але… не став би майбутнім конкурентом на найближчих виборах.
Потуги ключових фігур тамтешнього політикуму на тлі знекровленої країни видаються щонайменше потворними і викликають розчарування. Reuters, зокрема, іронізує, що Лукас Пападімос, який узяв на себе відповідальність за виживання Греції в єврозоні, докладав зусиль і до входження держави до неї 2001-го. На побутовому рівні її влучно передає фраза 37-річного банківського службовця Янніса П.: «Тобто запровадити в Греції грошово-кредитну дисципліну, якої ніколи не було, покликали банкіра (Пападімас очолював Центральний банк у 1994–2002 роках), який давав Європі неточні фінансові дані з тим, щоб приєднатися до євро? О! Тепер ми можемо спати спокійно!»
Думка про греків як про ледачий і непокірний народ, який страйкує через те, що його змусили платити податки та не дають безкінечно розважатися, є дещо гіперболізованою. Одна з основних причин кризи полягає в іншому. У своїй більшості грецький люд працює і тягне на своїх плечах армію недобросовісних, корумпованих і розбещених безконтрольністю чиновників, а також великий бізнес, який звик до преференцій. У країні досі існував непосильний, неспівмірний для економіки державний сектор, підприємства-банкроти, зарплати службовців, які втричі перевищували зарплати працівників приватного сектору. Була безпідставно завищена кількість людей у неефективних галузях освіти, охорони здоров’я, воєнно-промислового комплексу. Мали місце мислимі й немислимі зловживання державних пенсійних і страхових фондів, ухиляння від сплати податків великими компаніями, тотальне порушення пристойних, приведених до загальноєвропейських норм законів. А крім цього ще й ціла церковна імперія, утримання якої, як і раніше, лежить на плечах простих греків.
Пересічні греки зізнаються, що їх приспав популізм харизматичного оратора Андреаса Папандреу (батька вже екс-прем’єра Георгіоса), який прийшов до влади 1981 року на чолі Всегрецької соціалістичної партії ПАСОК і під популістськими гаслами ввів втомлене диктатурою попередньої військової хунти суспільство в ейфорію безхмарного ситого державного соціалізму (не без підмоги потужних вливань Європейського Економічного Співтовариства – попередника Євросоюзу). Саме в ті далекі вже часи харизматичний прем’єр елегантним жестом подвоїв плату бюджетникам, автоматично розділивши суспільство на привілейований державний (не маю освіти, нічого не роблю і добре заробляю) і реальний приватний (висока конкуренція за всіма показниками і низька зарплата) сектори. Прагнучи завоювати все більшу кількість прихильників, перед виборами найбільші грецькі політсили роздавали жадані бюджетні місця.
Читайте також: Вічний цикл грецьких боргів і дефолтів
Протягом десятиліть обмежений вузькими рамками двох партій і фактично кількох сімей неефективний механізм управління державою, позбавлений відповідальності за власний народ, відкритий для європейських кредитів і закритий для позитивного досвіду, призвів до цілковитого краху громадянського суспільства. У середовищі всеохопної корупції та брехні, підозри та недовіри, намагаючись утриматися чи прийти до влади, представники двох політсил раз по раз викривали зловживання, провокуючи в суспільстві гучні економічні скандали. Після чергової зміни влади в жовтні 2009 року ПАСОК отримала такі економічні показники, які вже не можна було приховати від ЄС. Політика обох партій зазнала фіаско. Представники Європейської комісії та МВФ, які почали моніторити країну, вжахнулися. За неповних 10 років перебування в єврозоні борг Грецької держави сягнув неймовірних розмірів, а дефіцит бюджету – 15-тивідсоткової позначки замість декларованих 3%. За словами екс-міністра фінансів Георгіоса Папаконстантіну, в країні не було жодного механізму контролю бюджетних видатків, незалежної служби статистики. Правляча партія «малювала» необхідні для своїх потреб цифри. Безробіття зросло до 18%. Ошукані громадяни зрозуміли, що після десятиліть праці та пенсійних відрахувань не можуть розраховувати на достойну старість. Найбільш свідомим та утисненим виявилося покоління 40–60-річних, яке й активізувалося з твердим наміром відродити громадянське суспільство. «Кожне випробування робить нас загартованішими, – зазначає 50-річна Юлія К., службовець великого телеканалу Греції, працівники якого вже вісім місяців не отримують зарплати. – Через неймовірні труднощі в людей прокинулося співчуття до ближнього. Народ почав знизу розбудовувати громадянське суспільство, утворилися групи взаємодопомоги юристів, медиків, обміну товарами тощо. Греки готові ділитися останнім. Це вселяє надію в майбутнє нашого народу».
*Життєвим ідеалом філософської школи стоїцизму були незворушність і спокій, які має зберігати людина на противагу світу, що змінюється. Основною чеснотою стоїки вважали розуміння (тобто знання того, що є добро і зло), мужність та справедливість
Читайте також: Інша грецька криза