«Зараз або ніколи». Цю фразу постійно почути від прихильників продемократичних протестів, що тривають у Гонконгу вже майже шостий місяць, розпочавшись маршем мільйонів людей у червні. Це найсерйозніша політична криза з часів передачі Великою Британією Гонконгу під юрисдикцію Китаю у 1997 році. Розкол між продемократичним табором і зародком локалізму значно підірвав єдність прихильників демократії, надто після Революції парасольок 2014-го. Втім, нинішнім протестам вдалося успішно об’єднати сили демократів та локалістів попри ідеологічні відмінності. Вибори до районних рад, які відбулися 24 листопада, засвідчили історичний момент у Гонконгу. Явка становила 71,23%, що дорівнює приблизно 3 млн виборців, хоча зазвичай на такі вибори приходить менше ніж 50%.
«Нещодавні протести перетворили вибори до районних рад на референдум», — каже Джіммі Шам, учасник Громадського фронту за права людини й жертва нападу, що стався за шість тижнів до виборів. Багато видатних прокитайськи налаштованих політиків зазнали поразки, і демократи вперше за історію районних рад кількісно перевищують проурядових кандидатів. «Ми, мешканці Гонконгу, кажемо режиму та всьому світу, що не здаємося, байдуже, як сильно ви на нас давитимете», — заявив Т, волонтер, який допомагав продемократичному кандидату в день виборів.
Читайте також: Die Welt: Студент проти супердержави
Результати перегонів стали найбільшою перемогою руху, який триває вже місяці. Втім, протести на вулицях не припиняються. Байдужість уряду до голосів власного народу та репресії проти протестувальників за допомогою грубої сили поліції дедалі більше ускладнюють ситуацію. У минулі тижні університети перетворилися на поля битви. Всередину Китайського університету впродовж одного дня вистрілила понад тисяча зарядів із сльозогінним газом, проти студентів і протестувальників у політехнічному університеті задіяли броньовик. Ці сцени дещо нагадують трагедію, яка сталася на площі Тяньаньмень у Пекіні 1989-го. На щастя, за 30 років тодішні події не повторилися в Гонконгу.
Відомі колись як «мирні», демонстрації в місті поступово зійшли нанівець. Зараз широко використовуються «коктейлі Молотова», які місцеві протестувальники називають «вогняною магією». Дехто з критиків зауважує, що протести стають насильницькими та радикальними. Втім, ті, хто підтримує протест, називає це інструментом необхідної самооборони. «Кожен випадок, коли протестувальники змушені більше застосовувати силу, є наслідком розбалансованості влади та несправедливості», — скаржиться М, юний протестувальник. Він бачив жорстокість поліції, відсутність ефективного механізму моніторингу та повідомлень про зловживання. Крім того, на його думку, судова система використовувалася урядом як інструмент політичного переслідування, тому він більше не вірить, що в нинішньому стані вона зможе гарантувати справедливість.
«Чому люди не критикують авторитарний уряд, який застосовує силу, але вказують пальцями на безсилих громадян, які просто борються за своє виживання?» — каже Н, прихильник протестів. Крім вогню, що загорівся на вулицях, коли в поліцію полетіли «коктейлі Молотова» та бруківка, протестувальники також розтрощили станції метро. Це сталося після відмови корпорації MTR, яка керує міським транспортом, оприлюднити записи з камер спостереження за 31 серпня. Тоді поліція начебто атакувала всіх без розбору містян, які були на станції метро «Принц Едвард». Мішенями вандалів також стали крамниці, якими володіють проурядові або китайські підприємці. Піднебесна доволі зухвало втрутилася у внутрішні справи Гонконгу, автономія міста тане на очах. Багато людей бачить цю боротьбу як останній шанс змінити ситуацію. Протести наростають, немов снігова куля. Вони розпочалися як незгода із законом, що дозволяє екстрадицію мешканців Гонконгу до Китаю, і перетворилися на битву за правосуддя, свободу та демократію, що має на меті створення незалежного комітету, який повинен розслідувати поведінку поліцейських, а також домогтися по-справжньому загального виборчого права.
Поки протестувальники скандують «П’ять вимог, жодною менше!» та наполягають на тому, що не відступлять, допоки їхні вимоги не будуть повністю виконані, уряд уперто відмовляється здавати позиції, якщо не рахувати відкликання скандального закону про екстрадицію, який було скасовано тільки після трьох місяців протестів. «Зроблено недостатньо, до того ж надто пізно. Жереб кинуто», — так прокоментувала ситуацію Клаудія Мо, представниця продемократичного табору. Станом на середину листопада більше ніж 5 тис. осіб було заарештовано за час протестів, що тривають місяцями. Протестувальники та журналісти зазнали травмувань, хтось втратив очі, комусь вистрілили в груди, дехто зламався психологічно й, поки тривало політичне протистояння, покінчив життя самогубством. Прихильники протестів діляться цитатою з українського документального фільму «Зима у вогні: Боротьба України за свободу» (Winter on Fire: Ukraine’s Fight for Freedom, 2015): «Якщо ми погодимося на умови уряду, наші друзі, яких ми втратили, ніколи нас не пробачать». Відданість людей із часом тільки зростає, надто після всього, що вони пережили. У вересні влада намагалася заспокоїти людей, організувавши «суспільний діалог», під час якого голову адміністрації Гонконгу Керрі Лам жорстко розкритикували за неспроможність вирішити проблеми народу. Відтоді не відбулося жодних консультацій.
Продемократичні політичні лідери висловилися на підтримку п’яти вимог та продовження тиску на уряд. Багато хто з них особисто брав участь у мирних протестах. Дехто був помічений і в районах, де відбувалися конфлікти. Там вони спостерігали та закликали поліцію не перевищувати свої повноваження. Нок-ін Ау, Джеремі Тама і Теда Хйо, депутатів із продемократичного табору, було звинувачено в «перешкоджанні поліції» під час протестів і заарештовано кілька місяців тому. Під час нещодавньої облоги Політехнічного університету поліцією тисячі людей опинилися замкненими всередині кампуса, який накачали великою кількістю сльозогінного газу, дехто мав ознаки переохолодження після застосування водометів, однак медиків заарештували або вигнали. Деякі найвідоміші політичні та релігійні лідери, директори шкіл намагалися вступити в перемовини з правоохоронцями, щоб супроводжувати на вихід людей, які лишалися всередині.
Читайте також: Протести у Гонконгу. Поранили 14-річного підлітка
Втім, криза досі не вирішена. Наступного дня після виборів щойно обрані члени районних рад зібралися біля Політехнічного університету, щоб підтримати протестувальників, які залишилися всередині, і виступили з вимогами до уряду припинити блокаду. Інші відомі політичні активісти, зокрема Джошуа Вонг, найвідоміший лідер студентів під час Революції парасольок, намагалися використати свій вплив на міжнародному рівні, щоб привернути увагу людей до ситуації в місті; вести перемовини із закордонними громадами щодо дій на підтримку Гонконгу. Так з’явився Акт щодо прав людини та демократії в Гонконгу, який днями було ухвалено в Сенаті Сполучених Штатів. Він одноголосно підтримав цей нормативний акт, спрямований на захист прав та свобод напівавтономного міста, однак китайська влада одразу виступила з обвинуваченнями на адресу США, закидаючи Вашингтону прагнення «дестабілізувати або навіть знищити Гонконг».
Минулі місяці міжнародна спільнота уважно спостерігала за подіями. Мітинги на підтримку гонконгських протестувальників відбулися в багатьох містах по всій планеті. Сенатори зі США, зокрема Тед Круз та Джош Ґоулі, відвідали Гонконг у розпал протестів. Під час цього візиту Круз був одягнений у чорне на знак підтримки протестувальників, які також носили темний одяг. Він заявив: «Я підтримую людей Гонконгу». Своєю чергою, Ґоулі підкреслив, що модель «одна країна — дві системи» в місті під загрозою і Гонконг поступово перетворюється на поліцейську державу.
Багато членів британського парламенту також звернулося до уряду Сполученого Королівства, щоб примусити Пекін повернутися до виконання Об’єднаної китайсько-британської декларації, підписаної 1984 року для захисту прав та свобод мешканців Гонконгу, і навіть із пропозицією надати повноцінне громадянство мешканцям міста, які мають британські заморські паспорти. Міжнародні правозахисні організації теж виступили на захист Гонконгу. Amnesty International опублікувала звіти щодо проблем із перевищенням сили правоохоронцями та катуваннями в поліцейських дільницях, які були виявлені під час протестів за останні місяці. Інші організації відправили до міста своїх спостерігачів для нагляду за діями поліції та фіксації брутальної поведінки силовиків. Благодійні адвокати надавали юридичну підтримку заарештованим протестувальникам. У своїй боротьбі проти тиранії мешканці Гонконгу протистоять найбільшому авторитарному режиму цієї ери. Втім, якщо ти довго дивишся в безодню, то безодня починає дивитися на тебе. Треба пильнувати кожен свій крок, щоб не дати людям упасти. Водночас протести вже перетнули точку неповернення, а децентралізований характер цього руху робить розвиток ситуації ще непередбачуванішим.
Сьогодні Гонконг опинився на глобальному фронті й намагається чинити спротив поширенню китайського авторитаризму. Протестувальники прямують до світлого майбутнього чи, навпаки, затягують Гонконг у темряву? Відповідь поки що не відома, однак, стикаючись із невідомим майбутнім, мешканці Гонконгу часто пригадують таку фразу: «Ми наполегливі не тому, що маємо надію, а тому, що маємо надію лише тоді, коли ми наполегливі».