Хтось голосуватиме проти кота в мішку чи то пак журавля в небі. Проти залежності від олігарха, без дозволу та схвалення якого неможливо було б підмінити новорічне привітання на одному з телеканалів. Проти жартів, що ображають гідність українця, а подекуди й узагалі проти жартів, бо країні не до сміху. Проти недостатнього рівня інтелекту, який не компенсуєш ні творчим началом, ні хорошими рисами характеру, ні успішним розважальним бізнесом, ні подекуди геніальною передвиборчою кампанією. Проти відсутності зрозумілої команди реформаторів, без якої президентство може перетворитися просто на шоу без реальних справ або на низку обнадійливих спроб, заблокованих урядом і парламентом. Проти наївної віри в те, що з Путіним можна домовитися чи хоча б говорити на рівних без кількасоттисячної армії, ядерної зброї та потужної дипломатичної підтримки за плечами. Проти невиразності у спілкуванні з іноземними дипломатами. Проти хорошої візії майбутнього України, абсолютно не підкріпленої розумінням механізмів її реалізації.
Інші віддадуть свій голос проти того, щоб купка пройдисвітів пила соки з України. Не так масово й вертикально інтегровано, як при Януковичі, але за тим самим принципом, настільки ж цинічно, що викликає неймовірну, непереборну огиду в умовах війни й поневірянь мільйонів українців. Проти видимості боротьби з корупцією, супроводжуваної генпрокурором без юридичної освіти, скасуванням важливих антикорупційних рішень та тихим саботуванням встановлення верховенства права й адекватного судочинства. Проти настільки повільних реформ, що їх беруть на глум усі, кому не ліньки, а саме слово «реформи» повільно й упевнено перетворюється на лайку. Проти того, що поодинокими яскравими досягненнями – безвізом, томосом – прикривається повний безлад у багатьох сферах: літепле державне управління, що тримається на волонтерах, слабка структурна економічна політика, негідна інформаційна політика, непереконлива культурна політика. Проти того, що досягнення волонтерів видаються за власні і що 3% зростання ВВП подаються як рекордне досягнення. Проти того, щоб потужний інформаційний сморід, стимульований із-за «порєбріка» і підсилений ополченням олігархів, служив ширмою для відведення уваги суспільства від млявості реальних перетворень у країні, які потрібні громадянм значно більше, ніж уся ця інформаційна полова
Читайте також: Екзит-поли: вперед до минулого
Багато хто проголосує проти улесливого язичка, який вам скаже все, що ви мріяли почути, заспокоїть, приголубить, лукаво тримаючи дулю в кишені. Проти численних перевтілень, супроводжуваних хронічною недієздатністю в державному управлінні. Проти двічі прем’єра, який догосподарювався до того, що під час глобальної кризи Україна зайняла друге місце у світі за темпом падіння ВВП, через що у 2010 році українці змушені були вибрати Януковича президентом, бо не мали кращого вибору. Проти політичного шоу, в якому експресивно сваряться із президентом на публіку, хіхікають над ним із Путіним, активно співпрацюють із кумом Путіна в той час, коли економіка розвалюється, держава набирається боргів, а інфляція сягає 31%. Проти вдвічі дешевшого газу, отриманого ціною залежності від Росії, розквіту інспірованої нею політичної корупції та зміцнення влади газових олігархів на кшталт Фірташа. Проти минулого, яке хоче повернутися в нашу реальність, за 5 років після Революції гідності не усвідомивши, що країна змінилася. Проти шоу одного актора, секти одного «проповідника», який не має жодних нових ідей про те, як зробити країну кращою.
Чимало українців проголосує проти Росії. Досить.
Читайте також: Вибори на вістрі леза
Дехто голосуватиме проти маркетингової чесності, яка представляє на посаду голови НБУ людину, що на парламентських виборах 2014 року обіцяла долар по 8 гривень. Проти показної фальшивої демократичності: ще занадто чіткі спогади про чесність і демократичність пасічника, яким вертіли хто як хотів. Проти президентства вихідця із силових структур, які за період незалежності повністю деградували, продали все, що можна – в окремих випадках разом із честю, совістю, гідністю та Батьківщиною, заплямувалися корупцією найганебніших зразків і, якби не війна, так і сиділи б дармоїдами на шиї в суспільства.
У математиці існує спосіб доведення від супротивного. Він значно полегшує обґрунтування багатьох теорем. Можливо, оптимальний для розвитку країни вибір вимагає голосувати «проти», зважити погані сторони кандидатів, і вибрати найменше з усіх зол. Ринок того, проти чого хочеться голосувати, украй диверсифікований. Кожен може вибрати своє «проти», яке йому ближче до серця.