Саме тому нині особливий інтерес становлять не регіони чи держави, а міста, що мають глобальне значення не лише у своїй країні або регіоні, а й впливають на планетарну економіку й політику в системі міжнародних відносин. Глобальні міста стоять на чолі ієрархії планетарної фінансово-економічної піраміди, керуючи світовими фінансовими потоками. З переваг глобальних міст, їхньої розвиненої інфраструктури, доступності до сфери послуг, а так само вигідного транспортного, політичного й економічного становища активно користуються транснаціональні корпорації (ТНК). У свою чергу, ТНК значною мірою впливають на світові економічні та політичні процеси, створюючи умови для глобалізації функцій того чи іншого міста. Широкі можливості для транснаціонального адміністрування та посередницькі функції між політикою й бізнесом формують сприятливий інвестиційний клімат у глобальних містах.
Нині глобальні міста є основою економіко-політичної світової системи.
Уперше термін «глобальне місто» вжито 1991 року у праці американського економіста і соціолога Саксія Сассен «Глобальне місто Лондон, Нью-Йорк, Токіо». На думку Сассен, глобальні міста – це стратегічні центри концентрації господарської діяльності, управління транскордонними фінансовими потоками та надання високотехнологічних послуг.
Мануель Кастельс, американський соціолог іспанського походження, визначає глобальне місто як вузол виробництва інформації та управління інформаційними потоками.
Таким чином, функції та можливості такого міста виходять за географічні рамки, набувають певної незалежності від політичного керівництва країни. Місто стає лідером у світовій політичній системі порівняно з державою.
Підтримав і конкретизував ідеї Кастельса британський геополітик Пітер Тейлор, визначаючи глобальні міста як взаємопов’язані центри корпоративних послуг, що використовують всі переваги свого географічного положення та економічні можливості. Інші дослідники глобальних міст так само зауважують їх провідну роль у світових економіко-політичних процесах.
Варто звернути увагу, що деякі вчені, зокрема Пітер Маркузе і Роджен ван Кемпен, у своїх дослідженнях виокремлюють міста, які перебувають в процесі глобалізації, тобто міста, що глобалізуються. Отже, глобалізація розглядається як напрям розвитку багатьох міст світу. Активна увага й інтерес до процесу глобалізації та формування глобальних міст вимагає певної структуризації та впорядкування інформації. Радіус впливу міста поза своїми межами, його інтеграція зі світовими ринками, культурою, технологіями визначає місце міста в ієрархії глобальних міст.
Ієрархічні структури дослідників глобальних міст зазнають змін, оскільки в географічному просторі формуються нові мегаполіси, здатні виконувати економічні та політичні світові функції. Крім того, класифікації глобальних міст, зроблені вченими, різняться між собою залежно від обраних ними індикаторів ранжирування міст. Разом з цим, вони вважають основним індикатором глобального міста наявність у них штаб-квартир ТНК.
Нині більшість західних учених досліджують зв’язок міст через надання ними вищих послуг, в жодному випадку не применшуючи значення фінансової складової. Спочатку досліджено виробничу сферу, оскільки в умовах економіки нашої країни аналіз нефінансового сектору більш ніж виправданий. Безумовно, концентрація штаб-квартир найбільших компаній не є єдиним важливим критерієм для визначення ступеня інтегрованості міста в систему міст на будь-якому рівні.
Автор вводить для нефінансового сектору такий вагомий індикатор, як наявність акціонерів ТНК і встановлює зв’язок між акціонером і штаб-квартирою компанії в Україні. Напевне, цей підхід вчені раніше не розглядали, оскільки у західних компаніях наявна велика кількість акціонерів на відміну від українських, де власник, як правило, один.
Мережа міст – це опорний каркас економіки всієї країни, вузлами якого є командні міста, що активно взаємодіють один з одним та з іншими містами за допомогою зв’язків. Метою пропонованого дослідження є не лише визначення провідних міст України (командних центрів), а й встановлення зв’язків між ними, містами світу.
Отже, командні міста можуть скласти основу каркасу мережі українських міст. Залежно від значущості таких міст у країні або регіоні та від сили зв’язків цих міст з іншими містами світу, визначаємо ті з них, стратегія розвитку яких спрямована на глобалізацію своїх функцій.
Командні та бізнес-центри нефінансового сектору економіки України
Нині можна впевнено стверджувати, що міста є основою економіко-політичної системи будь-якої країни та світу в цілому.
У цьому дослідженні складена ієрархія міст України нефінансового сектору, при цьому визначені основні командні та бізнес-центри, що здійснюють контроль над економікою країни. Під командним центром (командним бізнес-центром) ми маємо на увазі місця управління капіталу, а під бізнес-центрами – місця його найбільшого скупчення. Для цього необхідно проаналізувати мережу міст, які є місцями концентрації штаб-квартир найбільших компаній. У національному масштабі дослідника цікавлять провідні підприємства України. Як індикатор оцінки командних та бізнес-функцій міста взято штаб-квартири компаній, ґрунтуючись на даних, наданих журналом Forbes (за жовтень 2011 року, 200 найбільших компаній України).
Forbes виокремив 200 компаній України на підставі виручки, отриманої компаніями за 2010 рік. До цього рейтингу не були включені фінансові компанії та підприємства, які більш ніж на 90% належать державі. Проте автор не проігнорував найбільші держпідприємства за даними Національного банку України, Державного комітету статистики України, Державної податкової служби України. Тим більше, що без урахування таких компаній неможливо сповна розглянути всі зв’язки між українськими містами. Ключова ідея дослідження полягає в тому, що провідні міста керують капіталом, тому при складанні рейтингу враховані компанії всіх форм власності.
Для визначення значущості компанії (визначається обсягом виручки) в економіці України кожному підприємству надано бали від 1 до 5 залежно від виручки (що більше виручка, то вищий бал).
Подібний порядок визначення балів буде використовуватися під час оцінювання міст-акціонерів, а також зв’язків міст-акціонерів з містами, в яких розміщені штаб-квартири компаній.
Залежно від кількості найбільш успішних підприємств у кожному конкретному місті України та від значення цих підприємств в економіці країни складено рейтинг найбільш вагомих міст, до якого увійшли 43 українські міста.
Залежно від набраних балів (нагадаємо, що бали нараховувалися відповідно до виручки того чи іншого підприємства) визначаємо 12 міст. З великим відривом лідирує Київ. Другу і третю позиції посіли Донецьк і Дніпропетровськ. За ними, зі зменшенням виручки компаній, ідуть Запоріжжя, Кременчук, Кривий Ріг, Львів, Одеса, Харків, Миколаїв, Алчевськ та Маріуполь. Для оцінки міст, в яких сконцентрований капітал України, визначено бізнес-індекс (БІ) кожного із 43 провідних міст країни.
Міста України, які є бізнес-центрами, об’єднані для наочності у п’ять категорій: головні, основні, середні, малі та ті, що формуються. Беззаперечним головним бізнес-центром в Україні є Київ. Крім того, за своїми бізнес-функціями вирізняються серед інших Донецьк (БІ становить 22,04%) і Дніпропетровськ (БІ – 17,14%). Також до першої шістки в рамках цього дослідження входять Запоріжжя, Кременчук та Кривий Ріг. Це не дивно, бо вказані вище міста є найпотужнішими індустріальними центрами. У цих центрах зосереджені найбільші металургійні, нафтопереробні і машинобудівні підприємства. Бізнес-індекси Львова, Одеси та Харкова становлять 3,67%, 3,27% і 2,86% відповідно. БІ Миколаєва, Алчевська та Маріуполя становить також по 2,86 %.
Ці компанії виконують найважливішу соціально-економічну функцію в містах, де базуються, забезпечуючи зайнятість населення, створюючи соціальну інфраструктуру і накопичуючи капітал. Майбутнє таких міст буде значно визначатися участю компаній, які є в цих центрах, у світових процесах консолідації та глобалізації, а також темпами формування великих корпорацій і їхнім зростанням.
Безумовно, цікавим буде дослідження акціонерів провідних підприємств України. Саме міста, в яких зосереджені акціонери найбільших українських компаній і які керують бізнес-центрами нашої країни, є командними бізнес-центрами. Тож на підставі цих даних складається командний бізнес-індекс (КБІ).
Акціонери найбільших компаній розміщені в 60 містах.
Для більш чіткого розуміння визначимо КБІ міст, який теж буде розраховуватися на основі кількості балів, набраних містами залежно від виручки найбільших компаній, акціонери яких знаходяться у вказаних містах. Оскільки максимальний бал у Києва, його КБІ становитиме 100%, що вкотре доводить безумовне лідерство міста в економіці Україні і належність йому більшості управлінських і командних функцій. Друге місце посів Донецьк, на третьому і четвертому місцях – Москва і Дніпропетровськ.
КБІ Донецька і Дніпропетровська щодо Києва становить 35,7% і 19,72% відповідно. Дані відсотки вищі, ніж при підрахунку БІ командних центрів, що підтверджує можливість цих міст виконувати командні функції. Разом з тим, суттєвішим є розрив і між Донецьком та Дніпропетровськом.
Значну роль в управлінні українськими бізнес-центрами відіграє Москва, її КБІ становить 31,46%. Можна припустити, що в майбутньому цей показник збільшуватиметься. Так само до першої десятки міст, які керують нашими провідними центрами, увійшли Амстердам, Нью-Йорк, Женева, Санкт-Петербург і Париж. Несподіваним результатом стала присутність Луцька у першій десятці.
Нью-Йорк і Париж є загальновизнаними світовими лідерами, тому їхній вплив на нефінансовий сектор України прогнозований і зрозумілий. Амстердам, як глобальне місто альфа-рівня, досить несподівано опинився в лідерах і заслуговує окремого розгляду.
Отже, серед українських міст командними центрами є Київ, Донецьк і Дніпропетровськ. Саме ці міста слід визначити як командні міста, які керують нефінансовим сектором економіки України.
Аналіз бізнес-індексу нефінансового сектору економіки України продемонстрував, що Кременчук, який посідає п’яту позицію рейтингу, має втричі більшу значущість, ніж обласний центр Полтава, який опинився на 17-й сходинці. У Луганській області лідирує Алчевськ, випереджаючи Луганськ з бізнес-індексом більшим, ніж у 2,5 рази. При цьому ці міста та інші, зокрема Кременчук (5-те місце), Алчевськ (11-те місце) а також Кривий Ріг (6-те місце), що знаходяться на перших позиціях бізнес-індексу, як командні центри відсутні.
Щодо Луцька, то аналіз розміщення акціонерів і штаб-квартир засвідчив, що місто розвивається автономно, на його території розміщені три великі компанії, акціонери яких теж базуються в Луцьку; розвивається місто відокремлено. Зараз досить складно прогнозувати, чи збереже Луцьк своє становище в майбутньому, але нині його КБІ становить 2,82% відносно Києва. Про локалізацію міст свідчить також географія акціонерів і штаб-квартир Кіровограда, Мукачевого, Севастополя і Сімферополя.
Отже, на національному рівні за концентрацією найбільших компаній і капіталу чітко виокремлюються три міста, що є основними командними і бізнес-центрами: Київ, Донецьк і Дніпропетровськ (зі значною перевагою столиці).
Результати дослідження в чомусь передбачувані, вони аргументовано визначають значення компаній у розвитку міста й характеризують роль міста як командного центру в економіці всієї країни. Як показує світова практика, концентрація капіталу, виробничих потужностей та інфраструктури – це єдиний шлях формування конкурентоспроможних структур, здатних адаптуватися до процесів глобалізації у світовій економіці.
Мережа командних центрів нефінансового сектору економіки України
Командні міста України – елементи взаємозалежної системи. Основні положення у дослідженні мережі міст нефінансового сектору економіки України такі:
• командні міста політично й інституційно пов’язані між собою;
• ядрами мережі міст є міста з найвищим бізнес-індексом та командним бізнес-індексом.
Командні міста і зв’язки між ними становитимуть опорний каркас виробничого сектору економіки України.
Зв’язки розглядатимуться на трьох рівнях:
1) глобальний – рівень світової економіки, на якому виявлено присутність тих чи інших українських міст;
2) національний – визначені міста як вузлові пункти і ядра мережі в межах країни;
3) локальний – діючими особами є фірми, які пов’язані між собою у межах одного міста і визначають позицію міст у мережі.
Залежно від кількості найбільших підприємств, що пов’язують одне місто з іншим, на рівні штаб-квартир головного акціонера компанії і штаб-квартири компанії складено список міст, які максимально взаємодіють одне з одним. Залежно від значущості таких компаній визначена взаємодія міст у бальному еквіваленті.
На локальному рівні максимальний зв’язок продемонстрував Київ. Цей зв’язок підтримується через 60 компаній, у той час як з іншими українськими містами Київ підтримує зв’язок через 34 підприємства, що майже вдвічі менше (у балах цей зв’язок становить 56,9% від зв’язків компаній у межах Києва). Тісно взаємодіють також компанії Донецька та Дніпропетровська – 15 і 11 компаній у містах відповідно. Втім, ці два міста активно підтримують економічні зв’язки з іншими містами: Донецьк через 15 і Дніпропетровськ через 8 компаній, що свідчить про значну вагу цих міст у регіоні. Локальний зв’язок становить близько 40% усіх зв’язків.
На підставі перетину локальних або національних потоків ми виокремили ті міста, які є центрами або вузлами мережі міст України.
Результати дослідження зв’язків на національному рівні засвідчили, що зв’язки виходять з трьох українських міст: Київ, Донецьк і Дніпропетровськ. Незначним винятком, з малими потоками, стали зв’язки Запоріжжя – Луганськ та Сімферополь – Феодосія. Ці зв’язки підтримуються через 1 компанію.
Великі вузли, як правило, завжди є великими містами, що підтверджує наш аналіз. У вузлах доступ до найважливіших комунікацій, послуг значно спрощений. У цих центрах працює найбільша кількість висококваліфікованих фахівців і саме тут перерозподіляється основна частка фінансових потоків. Міста можуть обмінюватися матеріальними потоками або в межах зони впливу регіональних центрів (на локальному та національному рівнях), або в результаті їхньої взаємодії з макровузлами (на глобальному рівні).
Отже, Київ, Донецьк і Дніпропетровськ зарекомендували себе як основні вузлоутворюючі центри національної мережі українських міст. Також вузловими можна назвати Запоріжжя та Сімферополь. Решта міст досить локалізовані і про глобалізацію їхніх функцій у цьому секторі говорити не має сенсу.
Якщо не брати до уваги державні компанії, то можна виокремити кілька закономірностей. Значний вплив, крім центрального регіону, Київ має в східному регіоні. Так, штаб-квартири найбільших підприємств України, акціонери яких знаходяться в Києві, розміщені в Запоріжжі, Лисичанську, Маріуполі, Дніпродзержинську, Горлівці, Сєверодонецьку і Стаханові. Одна компанія пов’язує київських акціонерів з Дніпропетровськом. У західному регіоні штаб-квартири київських акціонерів розташовані у Львові та Рівному. У центральному районі країни вплив Києва поширюється на Кременчук, Черкаси та Комсомольськ. Найменша кількість таких штаб-квартир на півдні. Цікавим є те, що київські акціонери не мають штаб-квартир у Донецьку, у той час як донецькі компанії ведуть експансію в столичному регіоні.
Аналіз розташування акціонерів і штаб-квартир засвідчив, що такі міста, як Донецьк і Дніпропетровськ, є доволі закритими для українських інвесторів. Відкритими найбільші східні міста України є лише для іноземних інвесторів.
У межах України на національному рівні найбільш тісно взаємодіють Київ і Дніпропетровськ; Донецьк і Київ; Дніпропетровськ і Кременчук. Це свідчить про значення Києва та Дніпропетровська у формуванні мережі міст України, а також про диспропорції у розвитку економіки країни і зміщення командних функцій у східному напрямку. Також варто зазначити, що Донецьк і Дніпропетровськ, взаємодіючи з Києвом, між собою не пов’язані.
Для визначення рівня внутрішньонаціональних та міжнародних зв’язків виокремлені ті компанії, штаб-квартири та акціонери яких розташовані в різних містах.
На глобальному рівні розглядаємо зв’язки українських міст з закордонними. Найбільш тісний на глобальному рівні виявився зв’язок Києва з Москвою. Крім того, тісна взаємодія Києва за наявністю штаб-квартир найбільших компаній з Нью-Йорком, Парижем, Амстердамом. Також із Києвом пов’язують Дюссельдорф, Женеву, Токіо, Сеул, Гонконг і Люксембург.
Найбільше взаємодіють іноземні міста з Києвом, він контактує з 36 містами, три з яких очолюють рейтинги глобальних міст. Це Нью-Йорк, Париж і Токіо. Ще з одним із чотирьох глобальних міст вищого рангу – Лондоном, Київ взаємодіє слабо, лише через одну компанію.
Крім того, Київ співпрацює з 12 глобальними і 3 містами, які формуються як глобальні, що ввійшли до рейтингу провідних міст, складеного вченими з університету Лафборо під керівництвом П. Тейлора.
Для того щоб визначити, які міста України потрапили до сфери інтересів глобальних міст, за винятком тих, що формуються, проаналізуємо зв’язок між ними.
Зв’язок між українськими та глобальними містами підтримується через 66 найбільших компаній, 38 з яких відкрили штаб-квартири в Києві, що становить 57,57%. У бальному еквіваленті зв’язок українських міст із глобальними становить 130 балів. Взаємодія Києва та глобальних міст оцінюється в 74 бали, що становить 56,92%.
Найактивніше з містами України співпрацює Москва. На території нашої країни відкрито 30 штаб-квартир московських компаній. Найбільша їхня кількість зосереджена в Києві, Донецьку та Харкові. За балами найактивніше столиця РФ співпрацює з Києвом, Донецьком, Дніпропетровськом та Запоріжжям.
По п’ять офісів відкрили в Києві паризькі і нью-йоркські компанії. Зацікавлений у співпраці з українськими містами й Амстердам (Київ, Запоріжжя).
Крім вищезазначених міст із глобальними містами взаємодіють Кривий Ріг, Луганськ, Львів, Миколаїв, Краматорськ, Полтава, Сімферополь, Суми, Тернопіль, Черкаси, Одеса, Алчевськ, Балаклея та Обухів.
Отже, українські міста входять у сферу впливу 17 глобальних міст. Причому інтерес більшості цих міст спрямований на Київ. Лише Москва має широке коло інтересів в Україні. Також на кількох містах зосереджено увагу Женеви й Амстердама.
Київ підтримує зв’язок із 16 глобальними містами. Донецьк взаємодіє з одним глобальним містом – Москвою, але цей зв’язок доволі тісний. У сфері інтересів глобальних міст перебуває Запоріжжя, воно підтримує зв’язок з Москвою і Амстердамом. Дніпропетровськ входить до сфери впливу двох глобальних міст – Москви і Женеви. На тлі інших зв’язків можна виокремити також зв’язок Москва – Харків. На глобальному рівні основними містами, щодо яких спрямований інтерес іноземних міст, є Київ, Донецьк, Дніпропетровськ і Запоріжжя.
На основі аналізу можна дійти висновку, що провідним містом України, яке входить до сфери інтересів транснаціональних компаній, а також основним вузлом мережі українських міст у нефінансовому секторі, є Київ. Він же є і місцем концентрації та управління капіталом, що зміцнює його позиції в регіоні та відкриває широкі перспективи для глобалізації своїх функцій.
Крім того, глобалізація може стати стратегічним напрямк розвитку Донецька, Дніпропетровська, Запоріжжя, Харкова та Кривого Рогу. Але якщо Київ у національному масштабі ми розцінюємо як макровузол, Донецьк, Дніпропетровськ і Запоріжжя можемо розглядати як вузол, то Харків і Кривий Ріг є мікровузлами національної мережі міст у контексті розглянутого нами нефінансового сектору економіки України.
Саме ці міста (вузли) і зв’язки між ними (лінійні елементи) формують опорний каркас економіки Україні.
Концентрація командних центрів і фінансових потоків в одній частині країни свідчить про нерівномірність розвитку її економіки. Забезпечення комплексно-пропорційного розвитку всіх територій на основі раціонального використання і заощадження їхніх особливостей та інтегрального потенціалу є жорсткою вимогою часу для успішного входження України у світове співтовариство. Ліквідація диспропорцій у соціально-економічній системі країни нині є одним із ключових завдань регіональної політики, реалізація якого відкриє нові можливості для формування глобальних міст на території України, а також для залучення їх у світову глобальну мережу.
Врешті, можна підсумувати: в межах України тісно взаємодіють Київ – Дніпропетровськ і Донецьк – Київ, що наголошує на значенні Києва, Донецька та Дніпропетровська у формуванні мережі міст України; Донецьк направляє вихідні потоки на міста України. Вхідні потоки ми спостерігаємо виключно від північних сусідів: Москви і Санкт-Петербурга.
Максимальний зв’язок на глобальному рівні наявний між містами Москва – Київ; сильний: Нью-Йорк – Київ, Амстердам – Київ, Москва – Донецьк. Найтісніший зв’язок з містами України має Москва. Другу і третю сходинки посіли Амстердам і Нью-Йорк.
Рейтинг міст нефінансового сектору економіки Українина підставі БІ та КБІ, 2012 рік
Для визначення ролі й місця українських міст у національному масштабі, їхніх міжнародних зв’язків у роботі досліджувалися рейтинги міст, місця концентрації і місця управління капіталом за допомогою бізнес-індексу і командного бізнес-індексу; зв’язки між українськими та зарубіжними містами.
Міста України достатньо локалізовані, тобто акціонери компаній та їхні штаб-квартири часто розміщені в одному місті, підтвердженням чому є і Київ, і Донецьк, і Дніпропетровськ, і Луцьк. Щодо Луцька, то на відміну від інших міст, у нього немає всіх інших зв’язків. Містами України, які посилають значні вихідні потоки в нефінансовому секторі, є: Київ, Донецьк і Дніпропетровськ; незначні – Запоріжжя та Сімферополь. Найтісніший зв’язок демонструють Київ – Дніпропетровськ і Донецьк – Київ. Донецьк і Дніпропетровськ закриті для українських акціонерів. Головний зв’язок із закордонними містами: Москва – Київ, основні: Нью-Йорк – Київ, Амстердам – Київ і Москва – Донецьк. Отже, переконуємося, що позиції лідерів у рейтингу як командних центрів, так і бізнес-центрів посідають міста: Київ, Донецьк, Дніпропетровськ і Запоріжжя.