У. Т.: За результатами перших місяців 2015 року місцеві бюджети виконуються зі значним профіцитом, який у масштабі країни становить близько 8 млрд грн. Чому органи місцевої влади не готові до освоєння цих коштів і що потрібно зробити для виправлення ситуації?
– Скажу вам навіть більше: до кінця 2015 року ми очікуємо зростання ресурсу місцевих бюджетів до 39,2 млрд грн. Це величезна сума, яка акумулюватиметься на місцях завдяки фінансовій децентралізації. Вона стала можливою після внесення змін до Бюджетного та Податкового кодексів наприкінці 2014 року. Профіцит бюджетів – це нові школи, лікарні, дитячі майданчики, стадіони. Кошти, якими може розпоряджатися місцева влада, виходячи з потреб свого регіону.
Процес запровадження реформи ще триває. На сьогодні, за нашими оцінками, її виконано на 46%. Тому, звісно, на цьому етапі органи місцевої влади матимуть певні адміністративні складнощі. Але я не сумніваюся, що рано чи пізно всі їх подолають.
У. Т.: Але чи впораються на місцях із таким багажем?
– А чому ви вважаєте, що там управлінці гірші, ніж у Києві? Я абсолютно впевнений, що ефективні місцеві менеджери дадуть собі раду з усім: і з плануванням інвестиційних проектів, і з залученням коштів.
Наприклад, Київ та Київська область майже виконали річний бюджет по акцизу, а половина інших областей – іще в I кварталі 2015 року 50% річного бюджету.
Яскравим прикладом є Рівненщина, яка вже затвердила стратегію розвитку до 2020-го, а також ухвалила перспективний план об’єднання своїх громад. Ці заходи, оперативно проведені керівництвом області, дадуть змогу виділити їй 110,1 млн грн із Державного фонду регіонального розвитку на реалізацію інфраструктурних проектів.
Читайте також: Фінансова децентралізація на словах
У. Т.: І все-таки, судячи з того, що відбувається на місцях, до реформи там не готові…
– Як я вже сказав, це питання ефективного менеджменту. Ми віддаємо місцевій владі повноваження та кошти. Решта залежить від уміння регіональних керівників правильно ними розпорядитися. Якщо людина не справляється, громада має всі можливості її замінити. І це ще одна перевага децентралізації.
У. Т.: За результатами перших місяців нинішнього року надходження до місцевих бюджетів зростають меншими темпами, ніж до центрального. Де-факто маємо централізацію, а не децентралізацію. Що потрібно і що планується зробити для зміни тенденції?
– Надходження до місцевих бюджетів зростають, і це вже добре. Хоча є запитання: чому це відбувається повільніше? І воно до органів місцевого самоврядування.
Нині ми вже передали майже всі ресурси на місцевий рівень. Будь ласка, забезпечуйте прозорі умови для ведення бізнесу, створюйте нові робочі місця, залучайте інвестиції, збирайте податки і розвивайте на ці кошти свій регіон.
Щоб полегшити процеси, держава запропонувала окремий механізм – об’єднання громад. Відтак вони отримають значні перспективи для розвитку, додаткові кошти від оподаткування, високу якість послуг тощо.
У. Т.: Для чого об’єднувати?
– Наведу простий приклад. Що зараз має середньостатистичний фельдшер у селі? Зеленку, бинт, аспірин. У найкращому разі якийсь антибіотик. Цим нехитрим набором він мусить лікувати будь-що: від побутових травм до діабету чи астми. Після об’єднання громад кожна з них матиме лікарню з усіма необхідними ліками, обладнанням та профільними спеціалістами. Усі найкращі ресурси регіону збиратимуться в осередку об’єднаної громади. Водночас послуги амбулаторій у кожному населеному пункті стануть якіснішими.
Читайте також: Ціна «низьких тарифів» для України
Інший приклад: нині в нас багато сільрад, які отримують гроші з держбюджету й витрачають їх лише на зарплату та комунальні послуги. Про розвиток не йдеться, адже більше ні на що коштів не вистачає. Це типовий радянський підхід до системи.
Децентралізація докорінно змінює принцип. Територіальна громада створює орган управління – раду. Вона акумулює бюджет, який можна спрямувати на конкретні речі: ремонт доріг, будівництво школи, заміну водоводу тощо. Але це знову ж таки значною мірою питання ефективного менеджменту.
У. Т.: Які ступені децентралізації закладатимуть у новому Податковому кодексі, що його планують запустити від 1 січня 2016 року? Умовно кажучи, якщо зараз на місцях збирають 20% надходжень до зведеного бюджету, то коли буде 30%, 40% і до якого рівня дійде ця цифра?
– Ми очікуємо, що завдяки збільшенню власних повноважень і надходжень до бюджету розвитку державна частка в місцевих кошторисах становитиме 35%, а своя – 65%. За нашими розрахунками, за ефективного менеджменту повноваження місцевого самоврядування сьогодні можуть бути збільшені втричі. І ми очікуємо, що держчастка в загальному бюджеті зменшуватиметься (у відсотковому відношенні), а бюджет розвитку, на який спиратиметься місцеве самоврядування, зростатиме.
Новий Податковий кодекс стосується насамперед мотивації ведення бізнесу: підтримка малого й середнього підприємництва, прозорість моделі його існування та сплати податків, отримання реального прибутку в розмірі мінімум 10–15%. Це те, чого сьогодні вимагає бізнес.
У. Т.: З обласними містами простіше: там є місцеве самоврядування, виконавчі комітети, працівники. А як щодо сільської місцевості, чи здатна сільрада виконувати повноваження держави?
– Після місцевих виборів у жовтні ми повинні отримати потужні об’єднані громади з новими повноваженнями, ресурсами й ефективними менеджерами, які оберуть своїх депутатів. Ті, своєю чергою, наймуть виконавчі комітети управлінців. До речі, органи місцевої влади матимуть змогу самостійно встановлювати рівень зарплати для власних працівників згідно з Європейською хартією місцевого самоврядування. Таким чином, професійний менеджер зможе отримувати гідну зарплатню, якщо він справді корисний громаді.
Читайте також: Шанс на зростання. Як вивести економіку з кризи
Особисто я переконаний, що кожна область має розвивати власні сильні сторони. Так, у нас уже є регіони, які за своїми кластерами передові. Приміром, Дніпропетровщина має родовища корисних копалин і займається їх переробкою, є значний потенціал в ІТ-інженерії та космічній галузі. Тому там мають бути фахові менеджери високого рівня, праця яких відповідно оцінюється.
Таким чином, усе знову зводиться до професійного місцевого менеджменту, який має вирішувати, кого запросити на роботу і яку винагороду запропонувати. Від цього залежатиме й обсяг прибутку, який отримає громада.
У. Т.: У лютому ви заявляли, що до кінця року децентралізація буде завершена. Чи поділяєте цю впевненість і досі?
– Наше головне завдання сьогодні – внесення змін до Конституції України в частині децентралізації влади. Без цього подальше запровадження реформи неможливе. У новій редакції Основного Закону президент України пропонує віддати максимум повноважень місцевому самоврядуванню.
Цей проект Конституції попередньо вже схвалений Венеціанською комісією. Дуже сподіваюся, що Верховна Рада підтримає реформи, які докорінно змінять країну на краще.
Крім того, законодавча база децентралізації потребує ухвалення ще близько 100 законів. У них буде чітко прописано розподіл повноважень між територіальними громадами, районами, областями та центральною владою. Усе це ми маємо закінчити у 2015 році.
У. Т.: А коли можна буде побачити практичний результат?
– Перші результати вже є. Майже половина областей схвалили перспективні плани об’єднання громад, 12 – затвердили регіональні стратегії розвитку. У решти ці процеси також тривають.
Тут потрібно розуміти: ми нікого не примушуємо об’єднуватися – усе цілком добровільно. Єдине, що можемо, – мотивувати місцеву владу й пояснювати переваги децентралізації.
Наприклад, ми заклали багато мотиваційних факторів: у разі об’єднання громади збільшується її бюджет, Фонд регіонального розвитку інвестує у проекти, створені на базі територіальної громади, місцева влада дістає додаткові земельні повноваження тощо.
Звісно, процес запровадження будь-якої реформи, а особливо такої глобальної, як децентралізація, не може бути простим та миттєвим. Досвід Польщі це яскраво демонструє. Там реформа з децентралізації розпочалася ще у 1989 році і її вдосконалюють донині. Тому нам усім потрібно деполітизувати питання децентралізації, набратися терпіння й добре попрацювати.
У. Т.: Як ваше міністерство формує політику щодо залучення інвестицій?
– На сьогодні 11 міст підписали зі Світовим банком договір на $330 млн із проведення реконструкції теплокомуненерго, 14 – із удосконалення водоканалів. У липні ми очікуємо підписання з Європейським інвестбанком договору щодо залучення €400 млн на програму розвитку муніципальної інфраструктури. Об’єднані територіальні громади теж зможуть скористатися цими кредитами, аби модернізувати свої потужності.
Читайте також: Гібридні результати шокової терапії
У. Т.: Є думка, що реформа місцевого самоврядування, зокрема, змусить жителів села більше їздити по довідки та послуги до сусідніх великих населених пунктів. Як вирішувати цю проблему?
– Перше й головне: довідки люди отримуватимуть там, де мешкають, і за лічені хвилини. Якщо раніше адміністративні послуги надавали держоргани, представлені в районі, місті, сільраді, то зараз ці питання перейшли під юрисдикцію місцевого самоврядування. Буде створено Центр надання адмінпослуг (ЦНАП), який в автоматичному режимі видаватиме всі ці папери, користуючись даними реєстрів землі, нерухомості, громадян. Крім того, ми запроваджуємо електронне врядування, що відкриває можливість отримати всі ці послуги й запити через інтернет.
біографічна нота
Геннадій Зубко – 1991 року закінчив Київський політехнічний інститут, 2006‑го – Північно-Західний університет, Чикаго, Іллінойс.
У 2010–2012‑му – голова фракції «Фронту змін» у Житомирській обласній раді. З травня 2012 року – керівник Житомирського регіонального виборчого штабу Об’єднаної опозиції ВО «Батьківщина».
З 12 грудня 2012-го – народний депутат України від партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина». Перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики, член Лічильної комісії. 10 червня – 2 грудня 2014‑го – перший заступник глави Адміністрації президента. Від 2 грудня 2014 року – віце-прем’єр-міністр – міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства