За ґвалтом, який здійнявся навколо арешту Юлії Тимошенко, на другий план відійшов лист президентові України Вікторові Януковичу від вдячної інтелігенції за його невтомну боротьбу з корупцією. Зараз зрозуміло, що послання до глави держави було приречене залишитися в тіні арешту Юлі, адже саме для виправдання боротьби з леді Ю він і писався.
Однак тема не осмислена належним чином. Вона звелася до таврування «гівняної» (за Лєніним), продажної інтелігенції. А також до висміювання того, як неоковирно, бездарно Банкова це писання організувала.
З першим важко погодитися, бо кілька прізвищ під цим листом – аж ніяк не вся інтелігенція і такі висновки мають явно упереджений характер. Упередженість тим більше помітна, коли врахувати, що половина підписантів відмовилися від свого підпису, заявивши, що їх ввели в оману. А з твердженням про неоковирність неможливо не погодитися. Мова не лише про організацію процесу, а й про нікчемність стилістики. Можливо, реальні автори цього писання вельми талановиті люди, бо вони вловили смаки свого шефа. Адже саме такий совковий стиль близький його завгарівській душі.
Але за всім цим підлизуванням до першого борця з корупцією Віктора Януковича загубилася набагато серйозніша річ. Ця історія яскраво продемонструвала, у країні з яким ладом ми живемо.
Після оприлюднення листа раптово вигулькнула Ольга Богомолець, яка розповіла, що вона до нього жодного стосунку не має. Вона справді писала президентові подяку за те, що він втрутився в ситуацію і зупинив незаконну розбудову в районі Олександрівської лікарні в Києві, а також у розбійний напад на Музей домашньої ікони в місті Радомишль на Житомирщині.
Спершу напрошується висновок: який хороший у нас президент. Взяв і встановив справедливість. От молодець!
Але вдумаймося. Живе така собі красуня, розумниця, успішна бізнес-леді Ольга Богомолець. Всупереч панівній системі, міцно стоїть на ногах. Власним коштом розбудовує Музей домашньої ікони, реконструює старовинний замок. Одне слово, інтелігент у найкращому розумінні, яке ми вкладаємо в це поняття. Вона не тільки заробляє, а й відчуває відповідальність за країну, дбає про її інтелект і культуру. І раптом якийсь гопник від місцевої влади вирішує привласнити старовинний замок, котрий Ольга реконструювала за свої гроші. І починає рейдерську атаку. При цьому правоохоронні органи не стають на бік Богомолець. Лише журналісти здійняли галас.
Що робити Ользі в цій ситуації? Вона, певна річ, хоче врятувати своє дитя від загребущих лап рейдера. Високоінтелектуальна Богомолець мусить звертатися до президента, подавати чолобитну людині, якій за великим рахунком начхати на культуру і яка плутає Бабеля з Бебелем й Ахматову величає Ахметовою. І від її волі залежить подальша доля музею. Встане він не з тієї ноги – і музей піде собі прахом. А буде в нього гарний настрій, то й настукає по голові своїм підлеглим, які трохи зарвалися. Мовляв, нахабнійте, але міру знайте. І, звісно, Богомолець знову ж таки мусить дякувати за душевну широту завгарові на президентській посаді. А що робити?
Ось вам альтернативний приклад. Мешканці одного з містечок Німеччини побачили, що чергова гілка російського газопроводу через їхню територію має пройти неподалік будинків, що є порушенням і правил, і прав громадян. Вони звернулися до місцевого суду, і він заборонив там будівництво. Місцевим жителям не довелося звертатися до Ангели Меркель з проханням про захист. А тим більше дякувати їй за втручання. Там діє закон. Там працює система.
А в нас правоохоронні органи не функціонують, суди виносять неправосудні рішення, а по захист треба звертатися до самого президента. А той захоче – покарає порушника закону, а захоче – помилує. Щось на феодалізм змахує. Вам так не здається?
Це саме Янукович провів судову псевдореформу, якою підпорядкував суди власній персоні, й вони виносять рішення на користь влади. Він палець об палець не вдарив, щоб розкорумпувати міліцію і примусити її працювати на захист громадян. Тому не дякувати треба Януковичу, а ганьбити його.