Як уплинула пандемія на діяльність Товариства у США?
— Останні квартальні збори відбулися 7 березня, a остання доповідь — 14 березня, на неї прийшли лише четверо гостей. Тому ми зачинили двері й перейшли в режим online.
Усі заплановані доповіді до кінця академічного року довелося скасувати. Натомість ми пропонували нашим членам щотижневий показ документальних фільмів, літературні читання й відеозаписи попередніх виступів, які можна знайти на нашому YouTube каналі.
До того ж працівники зайнялися поточними адміністративними справами: упорядковували протоколи засідань за останні 20 років, виправляли адресарі тощо. Бібліотека взялася за оцифрування рідкісних видань, зокрема малодоступних чисел «Записок НТШ». Вийшло число «Бюлетеня» й кілька розширених англомовних електронних бюлетенів. Одне слово, намагалися всіляко втримувати зв’язок із нашими членами й за змогою розважати їх у цей непростий час.
Водночас з’явилося багато нових і цікавих проектів та пропозицій співпраці, зокрема проект реставрації церкви XV ст. на Львівщині з метою долучення її до списку ЮНЕСКО. Ми отримали трохи фінансування і плануємо оголосити конкурс на стипендії для українських митців і студентів, які опинилися у скрутному становищі в Америці через пандемію й не мають доступу до державної допомоги. Завершуємо останню книжку американського тому «Енциклопедії Української Діяспори», якy наші працівники редагують удома (і їм ніхто не заважає).
Читайте також: Жінка як ціль для самої себе
А як із фінансами?
— Фінансова криза по нас вдарила особливо сильно, бо НТШ-А працює майже лише за рахунок відсотків із наших інвестицій, так званих залізних фондів, і коли акції на біржі різко впали, усі наші доходи також зупинилися. Це вплине на бюджет наступного року, на нашу здатність пропонувати широкий обсяг програм, а також на різні дотації, які ми раніше виділяли на наукові проекти.
Чи стало легше управляти Товариством?
— Стало легше, бо зникло чимало перешкод у спілкуванні з працівниками, які сидять тепер по домах біля телефонів і ніхто їх не відволікає, як це зазвичай бувало в нашому будинку в Манхеттені. Важче, бо сама можливість ефективнішої роботи тягне за собою більший її обсяг. Наприклад, останні два місяці президія була зайнята переглядом нашої фінансової політики у зв’зку з економічною кризою.
Які ваші плани на наступний рік?
— Зараз важко зрозуміти, що буде восени. З одного боку, є великий тиск відчиняти всі підприємства й піднімати економіку, а з іншого — ясно, що коронавірусна інфекція нікуди не зникла. Наша доля тісно пов’язана з інвестиціями. Наразі ніби все на добрій дорозі, і якщо так триватиме, ми можемо сподіватися, що невдовзі повернемося до більш-менш задовільного стану, а за кілька років і до нормального. Але так чи інак доведеться розпочинати кампанію зі збору нових фондів, бо такою є передумова подальшого зростання. Оскільки майже всі інші наукові установи перейшли на читання лекцій і їх обговорення по інтернету, переважно через програму Zoom, ми також продовжуватимемо всі наші суботні програми й конференції в такому режимі. Наша головна мета — це підтримка наукової роботи. Багато чого можна зробити вдома за письмовим столом, але також наукова робота — це спілкування з людьми, подорожі, відвідування певних місцевостей і знайомство з новими людьми. Щось із цього можна осягнути через спілкування в мережі, але чи довго?
Читайте також: Орися Демська: «Якщо у ХХІ столітті певна мова перебуватиме тільки у площині політики, то це стане її кінцем»
Чи можете зробити якісь загальні висновки?
— Кажуть, що кожна криза містить у собі зокрема й нагоду щось змінити на краще. Зміни в таких традиційних організаціях, як НТШ-А, відбуваються повільно, і ми вже кілька десятиліть працюємо за старими моделями. Найважливіше — це чітко уявляти, куди ми прямуємо й чого хочемо досягти. Для кожної нації серйозно розвинена наука є запорукою її існування й розвитку, хоч би як драматично це звучало. Це можливість розмовляти зі світом на відповідному рівні й запорука того, що тебе сприйматимуть як серйозного партнера, якому не соромно подати руку та підтримати. Бо люди, які справді розуміються на справах, одразу впізнають халтуру.
—————–
Галина Гринь закінчила докторат в університеті Торонто. Працювала в Єльському університеті, університеті Манітоби та Йоркському університеті (Канада). Від 2016 року — перша віце-президентка Наукового товариства ім. Тараса Шевченка в Америці. У травні 2018 року на загальних зборах НТШ в Америці її було обрано на пост президента організації. Редакторка наукового часопису «Гарвардські українознавчі дослідження». Досліджує українську літературу та культуру 1920-х років.