Історик, кандидат політичних наук Ґульнара Бекірова розповіла в інтерв’ю «Тижню», що між кримськими татарами, які перебралися на материк, і тими, хто лишився в Криму є певний розкол, який добре видно на рівні соцмереж.
«Ця проблема є, її добре видно на рівні соцмереж, хоча я не перебільшувала б її масштабу, адже вона має радше емоційний характер, а емоції ірраціональні. Якщо дивитись об’єктивно, то складно і тим, хто лишився, і тим, хто поїхав із Криму», — сказала вона.
За словами Бекірової, ситуація кримських татар ускладнюється тим, що вони повернулися на Батьківщину після вигнання й не можуть покидати повернену собі землю. Це той імператив, який, попри все, багатьох тримає в Криму. Більшість проукраїнських українців переїхали з півострова на материк, але більшість проукраїнських кримських татар не можуть собі дозволити цього зробити.
«Багато моїх студентів і колег навесні 2014 року у відчаї запитували: що робити — їхати чи лишатись? Я казала їм і зараз кажу таке всім, хто запитує: якщо знаєш, що завтра по вас, швидше за все, не прийдуть, що загроза арешту не нависла над вами, якщо вас не рве від життя вдома, то лишайтесь у Криму. Якщо є можливість, то живіть, мовчіть, народжуйте, і ніхто у вас каменя не кине, бо це окупація. Але в когось із тих, хто лишився, тепер проривається: от вони поїхали, їм там легше. Але ж яке легше? У Києві, Львові, Херсоні, Вінниці всі переселенці живуть на орендованих квартирах, покинули все, лишили, наприклад, свої бібліотеки, які збирали десятиліттями. Є люди, які вже не можуть в’їхати до Криму, бо їх одразу арештують», — розповіла історик.
Бекірова вважає, що і ті, хто лишився, і ті, хто поїхав, перебувають у становищі, якому не позаздриш, і це дві різні трагедії.
«У нас, тих, хто покинув Батьківщину, одне: ми не можемо жити у себе вдома; у тих, хто лишився, інше: вони живуть, по суті, у резервації. Для інтелектуалів на окупованій території є лише дві альтернативи, якщо хочеш лишитися живим і на волі: або співпрацюєш із владою, або мовчиш, але мовчиш так, щоб ніхто не здогадався, що ти чужий», — пояснила вона.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»