Чи бере ваша компанія участь у партнерських програмах із державами й чи можете навести приклади такої співпраці?
— Передусім слід з’ясувати, що означає співпраця з державами. Бо є певні речі, у яких ми не беремо участі за жодних умов. Наприклад, якщо десь будують міст коштом приватного інвестора й опісля з місцевих мешканців збирають гроші за користування ним — то таким ми точно не займаємося. Наша співпраця охоплює такі напрями, як обмін інформацією, покращення якості регулювання й особливо — боротьба з контрабандою та підробками. Це ті галузі, де наші інтереси й інтереси держави збігаються. Найчастіше така співпраця відбувається через бізнес-асоціації. Наша організація — це «Укртютюн», яка включає чотири міжнародні компанії-виробники. Однак ми належимо й до інших українських асоціацій, а в певних випадках маємо ще й прямі контакти.
Для великого бізнесу тема контактів із державою досить делікатна. У таких відносинах часто підозрюють корупцію. Де межа між необхідністю співпрацювати й ризиком для іміджу? Чи сповідуєте ви однаковий підхід до цього питання в різних частинах світу?
— У нас однакові принципи в кожній країні, де ми працюємо. Ми це називаємо ABC (anti-bribery and corruption). Це політика проти підкупу й корупції, якою ми керуємося у всіх відносинах із державними інституціями. Межа, якої ми ніколи не перетинаємо, це коли співпраця або допомога передбачає (або навіть може виникнути підозра щодо такого) отримання якихось переваг. Ба більше, таку політику ми поширюємо на наших постачальників і партнерів по бізнесу. Тобто завжди вимагаємо, щоб ці самі принципи було включено й до їхніх політик. У наших контрактах завжди є окрема частина, яка забороняє займатися діяльністю, якщо в ній є підозра на корупцію чи підкуп.
Читайте також: Бацила неспокою. Що українці думають про загрозу COVID-19 і спроможність влади їй протидіяти
Чи можете навести приклад, коли відмовлялися від співпраці через описані ризики?
— До нас із такими питаннями просто не звертаються. За два роки в Україні я не отримував таких пропозицій і навіть не чув про них. Ані на центральному рівні, ні на рівні місцевої влади. Ми вчимося на прикладах із тренінгів, які регулярно проводимо на згадані теми. Теоретичний приклад може бути такий: до вас у порт надходить певний вантаж, а адміністрація порту відмовляється його відвантажувати й натомість вимагає грошей на ремонт паркана в тому самому порту. У такому разі ви: а) відмовляєтеся; б) погоджуєтеся; в) звертаєтеся до свого керівництва. Ми вчимося, як правильно реагувати на такі ситуації, але поки що про такі речі реально знаємо тільки з прикладів.
Якщо конкретна співпраця з державою відповідає вашим інтересам і політиці, то від чого залежить її рівень у певній країні: економіки, демократії, показників у міжнародних рейтингах чи ще чогось?
— Найбільше залежить від того, як громадяни розуміють, що таке держава і що таке бізнес. У державах сталої демократії немає уявлення, що між цими поняттями існує протистояння чи протиставлення. Бо цього не має бути взагалі. У країнах Західної Європи відбувається постійний діалог між урядами (слід казати саме про уряди, адже держава — це ми всі) й бізнесом. Тому бізнес, уряд і представлені профспілками працівники — усі є державою. У Західній Європі дуже поширені тристоронні ради, на яких збираються урядовці, роботодавці та представники працівників. На таких радах обговорюють найголовніші питання і в деяких державах навіть не ухвалюють рішень, доки не знайдено консенсусу в межах цього трикутника. Так роблять через усвідомлення, що окремо ні бізнес, ані уряд не можуть мати всієї інформації з будь-якої сфери регулювання й життя. Кожен додає свого бачення.
Читайте також: Двері в нову реальність
Один із напрямів співпраці, про який ви казали, — це боротьба з контрабандою. Як ви оціните співпрацю в цій галузі з Україною та чи можете навести конкретні приклади успіхів і провалів?
— В Україні боротьба з контрабандою актуалізувалася впродовж останніх кількох років. Раніше найбільшою проблемою був контрафакт — підробка нашої продукції. Натомість рівень контрабанди ще у 2017-му становив трохи більш ніж 1%. Однак за минулі два роки ситуація погіршилася, і нинішній рік не стане винятком. Контрабанда зараз перевищує 7% від ринку. І наші з державою інтереси в цьому питанні повністю збігаються, адже від контрабанди й несплати податків страждаємо і ми, і ще більше держава. До 70% вартості кожної пачки сигарет становлять податки. Ми можемо допомогти інформацією й досвідом з інших країн, а також існують певні точкові потреби державних інституцій, де ми можемо надати допомогу. З урядом ми співпрацюємо через організацію «Укртютюн», маємо також підписаний меморандум із Державною фіскальною службою України. Ми надаємо пропозиції, як можна боротися з нелегальним обігом, та інформуємо про точки збуту таких продуктів.
Уряд запровадив стратегію боротьби з нелегальним обігом тютюнових виробів, і цьогоріч нарешті ухвалили план дій, без якого жодна стратегія не може працювати. Цю стратегію було напрацьовано разом із тютюновими компаніями, виходячи з нашого досвіду в усьому світі. Окремо компанія JTI має стосунки і з прикордонною службою, і з Національною поліцією, де ми допомагаємо кінологам. Використання службових собак — дієвий спосіб боротьби з контрабандою не лише тютюнових виробів, а й готівки та наркотиків. Ми також маємо великий досвід виявлення контрафактної продукції. Ще 20 років тому підробки були грубими й кожен міг їх виявити буквально з першого погляду. Зараз це інший рівень, і навіть спеціалісти не завжди можуть відрізнити такий товар. У нас є центр у Німеччині, де спеціалісти за методиками криміналістів виявляють походження тютюнових виробів. Цими методиками ми також ділимося з українськими інституціями.
Неофіційно деякі представники бізнесу, зокрема тютюнового, розповідають про випадки, коли представники державних інституцій не тільки не сприяють, а й саботують співпрацю. Чи є якісні зміни у співпраці з держорганами останнім часом?
— На своєму досвіді я не відчув саме саботажу. Так, існують певні непорозуміння, якась інформація доходить до нас пізніше, ніж хотілося б. Проте, знову ж таки, я не знаю випадків, коли держоргани саботували заходи проти контрабанди й підробок. Я сказав би, що кілька років тому відчувалося ставлення, ніби це не є пріоритетною проблемою. Тобто пріоритет віддавали іншим сферам правоохоронної діяльності. Однак ми завжди наголошуємо нашим партнерам в уряді, що контрабанда має тенденцію до швидкого зростання, і в якийсь момент її стає дуже важко побороти. Зараз ми втрачаємо 7% ринку, а отже, держава втрачає податки. Цього року буде ще складніше. Через пандемію COVID-19 агентство Kantar (компанія, що проводить маркетингові дослідження ринків. — Ред.) поки що не може здійснювати дослідження нелегального ринку. Однак якщо показник контрабанди сягне 10–15%, то це буде вже зовсім інша боротьба, що потребуватиме значно більших зусиль правоохоронців. Адже такий рівень означатиме створення організованих груп по всій країні. Боротьба стане дуже дорогою сама по собі. У нас є приклади країн ЄС, де під час фінансової кризи 2008–2009-го рівень контрабанди перевищив 30–40% ринку. Ми сподіваємося, що в Україні до цього не дійде.
Читайте також: Die Welt: Щеплення для інвестиційного портфеля
Поговорімо про COVID-19 і його вплив на бізнес. У вас міжнародна компанія з великою кількістю підприємств у всьому світі. В Україні також працює велика фабрика у Кременчуці. Як нинішня ситуація позначається на вас і чи потрібна співпраця з держорганами для подолання цієї кризи?
— Передусім ми виходимо з того, що головне — це безпека наших працівників. Із 16 березня ми працюємо з дому. Навіть наші торгові представники перейшли на телефонний режим роботи й не виїжджають «у поля». Це ускладнює їхню роботу. Фабрику ми не зупинили, але запровадили заходи, які максимально убезпечують працівників від можливого зараження коронавірусною інфекцією. Ми надали їм засоби індивідуального захисту, робимо перерви у виробництві для повної дезінфекції приміщень і мінімізуємо контакти із зовнішнім світом. Так організували харчування, щоб мінімізувати контакти між людьми, а також забезпечили перевезення працівників на роботу й назад. Якщо говорити про приєднання до боротьби з коронавірусною інфекцією, то це складніше, адже ми — виробники і продавці тютюнових виробів, які не мають жодних контактів із медициною. Однак у межах наших проектів із розвитку громад уже наявні певні домовленості з містом Кременчук, де розташована наша фабрика. Цей проект не рекламний і ще не реалізований, тому про деталі поки що не говоритиму. Можу лише сказати, що співпраця на місцевому рівні у цьому напрямі є.
Читайте також: Економіка карантину й після нього
Зараз багато хто теоретизує про зміну економічних процесів після завершення пандемії. На ваш погляд, чи вплине вона на зміну відносин держорганів і бізнесу? Чи з’явиться між ними більше довіри?
— Щодо зміни бізнесу, то тут дуже важко щось сказати. Я в цьому не впевнений. Дехто каже: подивіться, 200 робітників нашого офісу працюють із дому, й це нічого не змінює. Я відповідаю, що якщо, наприклад, зникне інтернет, то працювати з дому стане неможливо. Ситуація, коли наші торгові представники не їздять у магазини, не може тривати після епідемії. Багато речей повернуться до попереднього стану, і я не бачу в цьому проблеми. Щодо взаємодовіри між бізнесом і держорганами, то говорити про висновки іще також рано. Прикро, але найважчі часи для бізнесу — попереду. Вони настануть за кілька місяців. І довіра бізнесу до держави залежатиме від рішень, які урядовці ухвалять саме тоді. Так само уряди дивляться на бізнес і чекають, чи будуть масові звільнення, чи, навпаки, бізнес поводитиметься відповідально. Однак загалом контактів між бізнесами й урядовими організаціями зараз стало більше. Думаю, що рішення, які бізнес пропонує уряду, принаймні почуто, а деякі з них навіть ухвалено. Головне, щоб контакти бізнесу й уряду були відкритими і прозорими. У зустрічах керівника компанії з міністром чи його заступником немає нічого поганого. Погано, коли про це ніхто не знає, а такі зустрічі ще й намагаються приховати. Саме тоді люди починають ставитися до них із підозрою.
——————-
Ґінтаутас Дирґела — директор із корпоративних питань і комунікацій компанії JTI Україна. Народився в місті Клайпеді в Литві, де закінчив факультет політичних наук у місцевому університеті, а згодом — Інститут міжнародних відносин та політичних наук при Вільнюському університеті. Працював в офісі президента Литви, у 2001 році перейшов у компанію JTI на посаду менеджера із зовнішніх зав’язків Балтики, Білорусі й Калінінграда. Із 2007-го очолював відділи корпоративних питань в інших компаніях ринку повсякденних товарів у Литві, а в 2018 році переїхав в Україну, де приєднався до JTI Україна. Також викладає в Центрі професійних досліджень зв’язків із громадськістю при Вільнюському університеті.