Рішення про субсидування виробництва — звичайна практика, яку запроваджують як на рівні урядів країн-членів ЄС, так і на рівні Європейської Комісії (ЄК). Але у Верховній Раді цю тему зазвичай піддають остракізму, посилаючись на необхідність сповідувати принципи вільного ринку. І навіть війна не стає приводом для відмови від служіння інтересам міфічного ринку.
А от в Європі та США теми субсидій не лише не цураються, але й усіляко заохочують. Попри прогнози аналітиків щодо невідворотності рецесії в більшості країн-членів ЄС та анонсованих намірів щодо перенесення окремих виробничих потужностей в США, де через вартість енергетичних ресурсів це стає більш рентабельно, в ЄК починають активно реанімувати реалізацію оголошеного ще 8 лютого 2022 року нового етапу реалізації Європейського закону про мікросхеми (The European Chips Act). Очікується, що він сприятиме координації діяльності країн-членів ЄС та ЄК у сфері задоволення запитів на напівпровідники вже у короткостроковій перспективі; у середньостроковій перспективі — зміцненню виробничих потужностей та підтримці поширенню й впровадженню інновацій у всьому ланцюжку створення вартості, сприяючи підвищенню безпеки поставок та побудові більш стійкої екосистеми; у довгостроковій перспективі — підтримці європейського технологічного лідерства.
Справа в тому, що ще в травні 2013 року ЄК анонсувала комплекс заходів, спрямованих на збільшення частки ЄС у світовому виробництві напівпровідників, у тому числі шляхом надання державного та приватного фінансування у розмірі €10 млрд на дослідження та розробки з метою залучення €100 млрд інвестицій у виробництво, що дозволило б збільшити частку ЄС на ринку напівпровідників до 20% у 2020 р. Така ініціатива передбачала багатосторонній підхід, який включав: полегшення доступу до фінансування капіталу високотехнологічних компаній; об’єднання субсидій із фондів ЄС із національними та регіональними субсидіями для здійснення великомасштабних проєктів; підвищення кваліфікації робочої сили. У міру реалізації цієї ініціативи очікувалося акумулювання додаткових державних та приватних інвестицій у розмірі понад €15 млрд, що доповнило б існуючі програми в галузі досліджень та інновацій у сфері напівпровідників, такі як Horizon Europe та Digital Europe, а загалом до 2030 року на підтримку Закону про мікросхеми планувалося спрямувати ще понад €43 млрд довгострокових інвестицій, які передбачають: інвестиції у технології нового покоління; надання доступу по всій Європі до інструментів проєктування та пілотних ліній для прототипування, тестування та проведення експериментів із передовими мікросхемами; впровадження процедур сертифікації енергоефективних та перевірених мікросхем; побудову сприятливої для інвесторів інфраструктури виробничих потужностей у Європі; підтримку інноваційних стартапів та компаній у сфері малого та середнього підприємництва у доступі до пайового фінансування; розвиток навичок, талантів та інновацій у галузі мікроелектроніки; інструменти для прогнозування та реагування на нестачу напівпровідників для забезпечення надійності поставок.
Читайте також: Перегони субсидій. Чи вже розпочалась нова трансатлантична торгова війна?
У звіті за 2018 рік «Перезавантаження ланцюжків створення вартості електроніки в Європі» (Rebooting Electronics Value Chains in Europe), вже лунав запит на залучення додаткових коштів для реалізації проєктів державно-приватного партнерства у сфері мікроелектроніки. Наприкінці 2018 року Франція, Німеччина, Італія та Великобританія за підтримки ЄК запустили спільний проєкт в галузі мікроелектроніки вартістю $2 млрд (€1,7 млрд), розрахований до 2024 року і спрямований на заохочення інвестицій у підключення до інтернету платформ для транспортних засобів (т.зв. автомобільних платформ). Очікується, що ці інвестиції стимулюватимуть приватні інвестиції на $6,7 млрд (€6 млрд євро).
Через дев’ять років мета в 20% залишилася незмінною, але її досягнення перенесено на 2030 р. Варто зазначити, що хоча заявлений ЄК намір досягти 20% світового ринку напівпровідників до 2030 року звучить вагомо, це не означає, що ЄС вдасться відігравати на цьому ринку провідну роль. Цифра про те, що сьогодні на Європу припадає 10% виробництва, вводить в оману. Фактично це відбиває той факт, що на ЄС припадає 10% всього аналізованого ринку напівпровідників, і більшість вироблених напівпровідників не належить до числа найпередовіших на ринку.
На ЄС припадає 10% всього аналізованого ринку напівпровідників, і більшість вироблених напівпровідників не належить до числа найпередовіших на ринку
Тут варто згадати Китай, залежний від технологій американського походження та імпорту чіпів із Тайваню, і який у національному стратегічному плані «Зроблено в Китаї 2025» (Made in China 2025), що стартував у 2015 році, поставив за мету досягти 70%-кової автономії у виробництві мікросхем до 2025 року. Уряд США оцінив цю ініціативу як прагнення Китаю викривити ринок на свою користь, і вже в 2019 році Міністерство торгівлі США розширило застосування своїх Правил управління експортом (EAR) з метою обмеження технологічного прогресу деяких китайських компаній, позбавивши їх постачання критично важливих технологій американського походження. Однак через сильну залежність Європи від технологій виробництва мікросхем США ці заходи вплинули на торгівлю європейських виробників мікросхем із Китаєм.
Серед лідерів з виробництва найсучасніших мікросхем — Taiwan Semiconductor Manufacturing Co. (TSMC), Samsung та Intel. І аби набути статусу значущого гравця на цьому ринку, без значної спланованої фінансової підтримки здійснення цієї ініціативи не обійтись. До слова, аналогічний План США включає пакет допомоги розміром у $50 млрд, а Китай розраховує витратити $170 млрд у період з 2014 по 2024 рік. Згідно з дослідженням Boston Consulting Group, додатковим (і поки що непереборним) викликом для ЄС стає вартість експлуатації заводів у Європі, де виробництво обходиться значно дорожче, ніж в Азії чи США, тому залучити заводи з виробництва мікросхем до ЄС буде значно складніше, аніж передбачалось.
Так, компанія Intel в оприлюдненому інвестиційному плані в Європі розміром у €80 млрд з початковим етапом інвестицій розміром у €33 млрд передбачала в першій половині 2023 р. будівництво двох заводів у Магдебурзі для виробництва мікросхем з використанням транзисторних технологій Intel, що дозволило б приступити до виробництва передових продуктів вже в 2027 році. Але енергетична криза ставить під сумнів можливість реалізації амбіцій американського напівпровідникового гіганта, що ризикує призвести до згортання запланованих проєктів і не лише цих.
Згідно зі звітом дослідницької компанії Trendforce, за результатами 2022 року очікується, що на Тайвань припадатиме 66% світового ринку мікросхем
З 2020 р. уряд Німеччини вів переговори про потенційну експансію TSMC на європейський ринок, що пояснюється провідними позиціями Тайваню у сфері напівпровідників. Згідно зі звітом дослідницької компанії Trendforce, за результатами 2022 року очікується, що на Тайвань припадатиме 66% світового ринку мікросхем порівняно з 64% у 2021 році, а частка компанії TSMC на цьому ринку в 2022 році становитиме 56% порівняно з 53% у 2021 року. Зниження економічної активності на ринках країн-членів ЄС ставить під сумнів початок співпраці з TSMC.
Перефразовуючи Тьєрі Бретона, європейського комісара з питань внутрішнього ринку та послуг, який заявив у своєму виступі про стан розвитку ринку вакцин в умовах пандемії про те, що «немає сенсу бути лідером у дослідженнях, якщо ви не можете їх комерціалізувати шляхом виробництва, адже без фабрик не існуватиме промислового лідерства», результативність досліджень у галузі мікросхем недосяжна без будівництва відповідної виробничої інфраструктури.
Успішність реалізації Європейського закону про мікросхеми залежить не тільки від іноземних інвестицій, а й від ступеня консолідації європейських промисловців: крім розширення заводу ST Microelectronics у Кроллі, Infineon Technologies відкрила завод із виробництва мікросхем для силової електроніки вартістю €1,6 млрд у Філлахе (Австрія); компанія Soitec заклала фундамент Bernin 4 — заводу із виробництва пластин із карбіду кремнію; Bosch планує інвестувати ще €3 млрд у виробництво напівпровідників у 2026 році.
Читайте також: Кінець епохи достатку у Європі
Ринок напівпровідників вимагатиме масштабних інвестицій, при цьому капітальні витрати до 2030 року оцінюються у €825 млрд. Для будівництва одного заводу може знадобитися до €20 млрд, і щоб досягти мети ЄС у контролю 20% цього ринку, загальні капітальні витрати на напівпровідники в Європі мають становити приблизно €164 млрд. Для порівняння, уряд Південної Кореї планує до 2030 року на виробництво мікросхем спрямувати $450 млрд. А щоб США вдалося відвоювати позиції, які вони посідали у 1990-х роках, коли американські компанії контролювали 37% ринку напівпровідників, на відміну від нинішніх 12%, їм потрібно буде здійснити інвестиції на суму понад $300 млрд. І те, яким чином буде заповнено розрив між потребами в інвестиціях та фінансуванням, безпосередньо залежатиме від здатності ЄС створити особливі інституційні умови для інвесторів, які зможуть знівелювати наслідки енергетичної кризи, що призвела до збільшення енергетичних витрат європейських промисловців більш ніж у 8 разів порівняно з їхніми американськими конкурентами.
Анонсоване ЄК сприяння створенню міжнародного партнерства у галузі напівпровідників із країнами-однодумцями фактично легітимізує френдшоринг, який передбачає режим найбільшого сприяння для обраних країн, що розділяють спільні демократичні цінності.
Оскільки і США, і ЄС розробляють заходи щодо підтримки виробництва мікросхем, співпраця між цими двома блоками має вирішальне значення для припинення своєрідних перегонів субсидій, хоча чим амбітніші завдання, що висуваються в рамках промислової політики, тим виразніші загрози для політики в галузі конкуренції. У цьогорічній травневій заяві трансатлантичного політичного органу Ради з торгівлі і технологій (Trade and Technology Council), який слугує дипломатичним форумом для координації технологій і торгової політики між США і ЄС, зазначено, що обидві сторони прагнутимуть уникнути гонки субсидій, дотримуючись правил СОТ та встановлюючи загальні цілі для стимулів, що надаються на відповідних територіях, та обмінюючись інформацією про такі стимули на взаємній основі. Втім попри обіцянки, достеменно невідомо, який саме масштаб інвестицій буде залучено на європейському та американському ринках.
Загальні інвестиції ЄС відповідно до Європейського закону про мікросхеми становлять $43 млрд, що, як очікується, спричинить додаткові інвестиції приватного сектора на таку саму суму, внаслідок чого загальна сума становитиме близько $86 млрд. Очікування щодо сумірних інвестицій приватного сектора ускладнюють порівняння в анонсованих планах з боку ЄС та США, які містяться в нещодавно прийнятому Законі про мікросхеми та науку (Creating Helpful Incentives to Produce Semiconductors and Science Act of 2022, CHIPS Act). Закон CHIPS передбачає витрати у розмірі $280 млрд протягом наступних десяти років. Більшість — $200 млрд — призначена для наукових досліджень та розробок й комерціалізації. Близько $52,7 млрд США призначені для виробництва напівпровідників, НДДКР та розвитку робочої сили, а ще $24 млрд– це податкові пільги для виробництва мікросхем. На програми, спрямовані на передові технології та бездротових технологій в ланцюжках поставок, заплановано $3 млрд.
Оцінка точного розміру інвестиційних пакетів, ініційованих урядами США та країнами-членами ЄС, а також ЄК, безумовно, може сприяти запобіганню початку війни субсидій. Хоча все вказує на те, що вона вже давно йде.