«Як пояснити цю безпорадність? Говоритиму тільки про ЄС. Керівники останнього, а також багато простих європейців погано розуміють українські проблеми. Тому що вони не знають або погано знають Україну», – вважає Філіпп де Лара.
Він зазначає, що історія та географія України складні, неоднакові для різних її регіонів.
«Мало кому відомо, що протягом століть російське, а потім радянське панування не всюди було однаковим за характером і тривалістю. Що, наприклад, частина України стала радянською у 1917–1920 роках, а її захід був окупований СРСР тільки у 1939-му з огляду на Пакт про ненапад між нацистською Німеччиною та Радянським Союзом», – пише він.
Здобуття незалежності в 1991 році тільки ускладнило й без того непросте становище, виплеснувши на поверхню всі напружені питання, які породили історія та регіональна різноманітність країни.
«Можна зрозуміти, чому європейські погляди та дипломатія такі розгублені. Найжалюгіднішим прикладом цього сум’яття умів є червоно-коричневий екстремізм, маргінальна, але дуже активна сила у Франції та деяких інших європейських державах, що підтримує Росію та засуджує український демократичний рух, який вона представляє як маріонетку «американсько-сіоністської» змови», – зазначає де Лара.
За його словами, драматичність ситуації полягає в тому, що Україна є кордоном між європейським та російським світами, а також у тому, що, "згідно з ідеологією ЄС, Європа більше не знає, що вона має кордони і що є регіональною політичною одиницею, яка має політичні відносини із сусідами".
«ЄС бачить себе як ідею, позбавлену кордонів, як абстрактний каталог прав і процедур, ігнорує національні та цивілізаційні ідентичності. Його ідеологія не знає країн-сусідів, вона знає тільки кандидатів на вступ або ж інопланетян, які живуть у якомусь іншому, не в нашому зніженому світі й про яких не варто серйозно турбуватися, хіба що зробити кілька гуманітарних жестів без політичної перспективи», – пише французький політолог.
Детальніше читайте у матеріалі «Європа забула, що вона має кордони» у № 1-2 «Українського тижня».