Ще не час казати, чи Еммануель Макрон стане добрим президентом Франції. Країна швидше перебуває в стані очікування, ніж захоплення. Про це в інтерв’ю Тижню розповів науковець Французького інституту геополітики, асоційований дослідник Інституту Томаса Мора Жан-Сільвестр Монґреньє.
«Натомість його класичний стиль відрізняється як від «нормального президентства» Франсуа Олланда, так і від «гіперпрезидентства» Ніколя Саркозі. Традиційно французькі президенти більше зосереджуються на зовнішній політиці — не такій невдячній та прозаїчній, як внутрішня політична сфера. Дипломатична фаза «Берлін–Брюссель–Таормін», продовженням якої стала зустріч з іранським прем’єр-міністром, демонструє великий інтерес, що новий лідер виявляє до міжнародної тематики, а також — певну вправність у контактах. Проблема полягає в здатності до дії та впливовості Франції», — сказав він.
За словами Монґреньє, можливості для ефективної роботи в Європі Макрон має великі, за умови, що внутрішні реформи здійснюватимуться рішуче й послідовно. Необхідно буде виконати зобов’язання, які взяла на себе Франція в рамках ЄС (економічні реформи та відновлення балансу державних фінансів), щоб змогти повести за собою партнерів та збудувати амбіційніший та результативніший Євросоюз. Щодо Близького Сходу й інших регіонів, завдання — домогтися максимальної ваги в рамках альянсів та коаліцій.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»