Президентські перегони показали нам, так би мовити, третю Україну: не країну Євромайдану й не ту частину, яка все ще в полоні радянських звичок, а країну на передньому краї наймодніших хиб зрілих демократій із недовірою до політики. Про це на сторінках Тижня пише французький філософ Філіпп де Лара.
«Україна зробила величезні кроки на шляху до європейської демократії, проте все ще стоїть на порозі між демократичним суверенітетом і спадком радянської імперії. Це не лише так звана гібридна війна, яку веде Росія, а й всюдисущість радянських проявів життя: патерналізму, корупції, живучості радянських міфів у культурі та історичній свідомості. Президентські перегони показали нам, так би мовити, третю Україну: не країну Євромайдану й не ту частину, яка все ще в полоні радянських звичок, а країну на передньому краї наймодніших хиб зрілих демократій із недовірою до політики, схильністю вибирати не державників, а шоуменів, сліпою байдужістю до послідовності та здійсненності політичних програм кандидатів», – пояснює він.
За словами де Лари, це можна назвати «трампізацією» західних суспільств. Дональд Трамп почав власну політичну кар’єру (а Найджел Фарадж, лідер кампанії за Brexit, закінчує свою) зіркою телебачення. Зеленський їх навіть обскакав: він одночасно і телезірка, і «справжній» політик. Усі ці лідери мають щось спільне: вони не презентують програму, а виражають почуття. Люди цінують у них не можливі майбутні досягнення: ефективність тут жодної ролі не відіграє. Вони просто хочуть розхитувати човен, знищити те, що їм не подобається, а не морочитися з тим, що натомість слід робити.
Або, зауважує філософ, вони радше це вдають. Зрештою, їм просто хочеться позбутися реальності. Звідси величезний вплив фейкових новин, непослідовні прагнення то до прямої демократії, то до авторитарних режимів.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»