Серед галузей сільського господарства чи не найбільших збитків з початку повномасштабного вторгнення зазнало українське овочівництво й баштанництво. Ми втратили можливість вирощувати та реалізовувати городину на тимчасово окупованих територіях. Ще частина угідь нині непридатна для обробітку через активні бойові дії, ризики замінування чи наслідки підриву Каховської ГЕС.
Ще першими місяцями великої війни, які збіглися з початком сезону садіння овочевих культур, українців закликали долучатися до всеукраїнської ініціативи «Сади Перемоги». Її мета — ефективне використання кожного клаптику земельних ділянок, щоб запобігти продовольчій кризі в країні.
Попри це, Україні досі не вдалося повернути довоєнні обсяги врожаю городини. 2024-го очікується зменшення виробництва валової продукції рослинництва на 8,2 % проти минулого звітного періоду. «Проте й таких обсягів цілком достатньо для продовольчої безпеки держави та потреб українського експорту», — у розмові з Тижнем сказав директор Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» академік НААН Юрій Лупенко. За його словами, утрати українського овочівництва частково вдалося компенсували завдяки нарощенню обсягів виробництва овочів у Черкаській, Дніпропетровській, Київській та Одеській областях.
Читайте також: Фермер Олександр Волохович: «Європейці люблять українського равлика через якісні корми»
Попри непростий час і недостатню кількість програм підтримки аграріїв, адже запит на них значно більший, ніж пропозиція, українські фермери обробляють угіддя далі. Висаджують культури, на які є попит на внутрішньому ринку, і в такий спосіб сприяють продовольчій безпеці країни.
«Заробляти, обробляючи землю, можна й треба. Село цілком здатне себе прогодувати», — каже Тижню Сергій Марченко. Він експерт ринку праці, власник рекрутингового агентства, який сім років тому ризикнув і придбав хату та пів гектара землі в Полтавській області. Ділянку спочатку засадив морквою. Нині, крім помаранчевого коренеплоду, вирощує сортові томати, батат, солодку кукурудзу, кавуни, дині, полуницю.
«Цьогоріч у мене багато полуниці. Посаджена давно. Але, поки приживалася, поки вибирав кращі сорти, поки розвів у потрібній кількості, пройшло кілька років. І ось настав час, коли її багато і я вперше насолоджуюся без обмежень», — написав днями у фейсбуку Сергій.
Під час розмови фермер згадує, як спершу серед селян було багато упереджень щодо нього. Сміялися, що згодом праця на городі набридне й усе бур’яном поросте. Зазвичай саме так у селі бачать дачників, у яких ентузіазму вистачає на кілька років. Тому спочатку доводилося не раз чути: «Ану спробуй посади, воно ж тобі так просто не виросте, як ти собі думаєш».
«А я собі й садив. Поступово до моркви додалися томати, згодом кавуни. Як виявилося на Полтавщині прекрасно ростуть кавуни. У розмірах досягають 10 кілограмів і більше, на смак — такі ж, як у нашому Херсоні.
Ще пізніше почав вирощувати батат, солодку кукурудзу. Сьогодні маю повноцінне виробництво сільськогосподарської продукції. Водночас я не постійно проживаю в селі. Обробляю та вирощує городину у вільний від основної роботи час. Люди, які обробляють землі більше й проживають поруч, мають кращі можливості для заробітку. Проблема в тому, що селяни часто садять те, що й роками до того. Також забувають про посівний матеріал: відбирають його з минулого, часто не найкращого. І внаслідок цього отримують дуже скромний, посередній врожай», — пояснює фермер.
Насіння — ключ до того, щоб вирощувати найкраще
Насіння — це база, яку закладаєш для свого майбутнього врожаю, незалежно від культури, яку висаджуєш. Нині Сергій Марченко співпрацює з трьома виробниками насіння: Enza Zaden Ukraine, Nunhems, Spark Seeds. Розсаду вирощує в теплицях. Пояснює, що в такий спосіб рослина отримує потрібну кількість світла та тепла й далі придатна для висадження у відкритий ґрунт.
Виростити вдома на підвіконні якісну розсаду майже не можливо. Через неправильний догляд рослина втрачає здорову структуру стебла, а тому в майбутньому зав’язуватиме менше плодів, ніж мала б.
«Рання весна — то весело в місті. У селі ранню весну не люблять. Чого її любить? Прийшла, скуйовдила людей і природу та пішла. А потім до самого літа приморозки. Уже перестояла в теплиці розсада й проситься в землю. Солодку кукурудзу посадив кілька днів тому, вона невибаглива», — розповідає Сергій Марченко.
Хоч землі в обробітку й не так багато, та фермер намагається бути технологічним. «Цього сезону для культивації в міжряддях придбав маленький культиватор, — каже він, а також пригадує: — Якось (у дитинстві. — Ред.) у нас одночасно було чотири городи — і я думав, що до 10 класу не доживу. Два з них були на цілині з пиріякою… Робота на городі стає приблизно в чотири рази легшою, якщо боротися з бур’янами не сапкою, а культиватором».
Смачний томат просто не потрапляє на полиці супермаркетів
Городину Сергій Марченко переважно розпродає через соціальні мережі, частину відвантажує на потреби Збройних Сил. 2023 року було кілька пробних постачань томатів чері в мережеві магазини. 2024-го фермер очікує чималий врожай батату. Можливо, і з ним буде заходити в мережі, бо сумнівається, чи попиту фейсбучних друзів вистачить, щоб розпродати продукцію.
Щоправда, про перспективи співпраці з великими супермаркетами говорить обережно. Мовляв, торгівля вимагає від виробника стандартизованого продукту, який гарно зберігається й для якого смакові якості не такі важливі.
«Моя ідеологія в тому, що їжа має бути смачною. На жаль, у супермаркети часто смачна їжа просто не доїжджає. Бо коли ви йдете в мережевий магазин і купуєте томат, то вибираєте красивий, однорідний, але абсолютно пластмасовий продукт.
Обираючи між транспортабельністю й смаком, виробники обирають транспортабельність. А смачний томат просто не потрапляє на полиці супермаркетів, бо він не може довго лежати на складах. Я, наприклад, дуже довго обирав, що вирощувати. Сьогодні маю томат «Сакура» й не раз чув від покупців, що смачнішого вони ще не куштували».
Водночас віднедавна на полицях супермаркетів можна побачити яблучно-морквяний сік, виготовлений з моркви, яку вирощує Сергій Марченко. Це спільний волонтерський проєкт фермера, благодійного фонду «ГеройCar» та українського виробника соків Galicia. У продаж надійшла партія — 150 тисяч штук 200-грамових упаковок соку. Гроші, уторговані від продажу товару, підуть на закупівлю пікапів для Збройних Сил України.