Минулого тижня український політикум активно маніпулював думкою Заходу щодо себе, коханого. Так, 28 червня стало відомо, що резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи про розмежування політичної та кримінальної відповідальності таки обійшлася без згадок про українських політв’язнів – Юлію Тимошенко та Юрія Луценка. Такі згадки в західних офіційних документах завжди неабияк дратують офіційний Київ.
Українська влада видала це ледь не за велику перемогу. «ПАРЄ не схотіла політизувати ситуацію довкола України», – радісно коментував голова української делегації Іван Попеску.
Насправді вже сама дискусія, котра розгорілася в ПАРЄ довкола даного питання, показує, що імідж України, на жаль, далекий від досконалості. Понад те, схоже, «регіонали» обдурили самі себе. Адже хоча в резолюції Україна дійсно не фігурує, проте наша держава щось із півсотні разів названа у звіті про необхідність реформ правозахисної системи. Понад те, там Тимошенко однозначно названа політичним в’язнем.
Читайте про це: «Україні має бути соромно за себе»
«Те, що Тимошенко названо політичним в’язнем у документі ПАРЄ – проблема для угоди з ЄС», – вважає оглядач Тижня Алла Лазарева. Вона також наголошує, що резолюція, котру регіонали вважають своєю перемогою, однозначно вимагає реформ судочинства і унеможливлення політичних переслідувань, тож українська опозиція може й повинна була б використовувати цей факт.
Відвертішим і примітивнішим фейком виявилась інформація про нібито заборону лідерам ВО «Свобода» в’їздити до США. Першою інформацію з посиланням на «дипломатичні кола» поширила газета «Сегодня». За її версією, лідера «Свободи» Тягнибока та одного з чільних партійців Ігоря Мірошниченка не пускають до Америки на скаргу тамтешніх єврейських організацій, через відомий «свободівський» антисемітизм.
Здивувала, однак, деталь про те, що рішення було прийнято після зміни держсекретаря США Хіларі Клінтон на Джона Керрі. Ця заміна відбулась лише 1 лютого поточного року, а держдеп насправді вкрай рідко вирішує питання про заборону в’їзду іноземним політикам усього лише за кілька місяців.
У підсумку інформацію про «нев’їзних» Тягнибока та Мірошниченка заперечили як МЗС України, так і посольство США. Останнє, щоправда, наголосило, що хоча «заборон» на депутатів від «Свободи» не має, кожна заявка на візу «розглядається в індивідуальному порядку». Тобто суто «індивідуально» можуть і відмовити (як суто «індивідуально» свого часу відібрали багаторазову візу у першого заступника генпрокурора Рената Кузьміна). Мірошниченко у відповідь заявив, що до США ніколи й не збирався.
«Аморалка» з рейтингом
Цікава історія вийшла з негарним тринадцятим місцем України в «рейтингу аморальності», складеному агенцією Bloomberg щодо 57 країн світу. Широко розтиражований ЗМІ й жваво обговорюваний у соцмережах, цей рейтинг, тим не менше, викликає низку запитань.
Буквально тижнем раніше українці вже обговорювали інформацію про передостаннє місце України за рівнем смертності, наведене в ЦРУ World Factbook. Тиждень.ua перевірив цю інформацію, і вона виявилась коректною. Хоча, зазначмо, в цілому за приростом населення ми все-таки не другі з кінця, а «лише» шості. Слабка втіха, звісно.
Але такі категорії, як смертність/народжуваність/міграція обраховуються зрозумілим чином і на основі загалом відкритих даних. А от як експерти Bloomberg обраховували одночасно кількість вживаного алкоголю, сигарет, наркотиків, і співвідносили ці показники між собою та (!) зі втратами ВВП від азартних ігор?! Тут є великі питання.
По-перше, існує – особливо у відсталих країнах – тіньовий обіг сигарет і алкоголю. А ринок наркотиків і взагалі скрізь тіньовий. По-друге, існує також і тіньовий ринок азартних ігор. І водночас, законодавча заборона цих ігор автоматично занижує відповідний показник для відповідної країни. Занижує сильно. Як тут можна взагалі проводити якісь співвідношення – загадка, доступна хіба що талантам із Bloomberg.
Цей очевидний факт відзначили чимало спостерігачів і просто блогерів. Так що цілком передбачувано виникли конспірологічні теорії про міжнародний капіталізм (сіонізм, «гомофашизм» і т. д.), котрий, мовляв, намагається очорнити прекрасну дійсність націй, чиї країни посіли в «рейтингу» перші місця.
Але насправді, швидше за все, причини простіші. Експерти, що складали рейтинг, напевне розуміли, що набагато коректнішим було б вивести лише загальні закономірності (просто тому, що для конкретики замало даних), а ще краще – відзначити тенденцію за певний період часу. Але друге вимагає великої праці. А перше далеко не гарантує широкого тиражування в ЗМІ. Новини люблять цифри, і кожен читач щосили вчитається в «рейтинг», де його країні (та сусідам) надано чітке й однозначне місце, виражене певною цифрою. А опис тенденцій, набагато корисніший з аналітичної точки зору, звичайний читач ігноруватиме.
«Євреї проти Ізраїлю» та 8 років за інтернет-тероризм
У мережі Facebook укотре поширюється «пошесть»: вам повідомляють, що компанія нібито змінила правила використання інформації, і кожен користувач повинен на власній сторінці зробити заяву про те, що його повідомлення є його інтелектуальною власністю.
За неповних два роки автор цих рядків бачить такі повідомлення вже втретє. І адміністрація FB вже роз’яснювала, що йдеться про звичайний фейк, невідомо для чого й кому потрібний (хоча тут теж є різні конспірологічні варіанти). Що тішить, то це – стабільність: нинішні «заяви» написані точно за тим же взірцем, що й позаторішні. Це не дивно: взірець розсилається разом із «попередженням про зміну політики».
Тим часом російський сайт «Голос Ислама» повідомляє, що світові ЗМІ приховали велелюдну демонстрацію американських євреїв проти… сіоністського Ізраїлю. Звісно, приховали через те, що зазначені «світові ЗМІ» повсюди перебувають під контролем юдеїв.
Як виявилось, ісламістський сайт (ну, хто ж іще об’єктивно розкаже про євреїв?) «дещо» помилився. Демонстрація у Нью-Йорку була влаштована юдейськими релігійними фанатиками, котрі, між іншим, в принципі не визнають в Ізраїлі світської влади (що далеко не завжди заважає їм користуватися перевагами ізраїльського громадянства). А причина – банальна до смішного: радикали протестували проти того, щоб вихованців релігійних юдейських шкіл забирали до армії .
Інша кумедна історія трапилася з німецьким телеканалом ZDF (хоча його співробітникам навряд чи видалась такою вже кумедною). Ще у вересні 2012 року німецька акторка Анна Тальбах в ефірі цього каналу виступила на підтримку відомої групи Pussy Riot. І в ході розмови пожартувала, що говорить це за великі-великі гроші. В червні 2013 року до російської газети «Комсомольская правда», а за нею й до російського телебачення, дійшло, що на цьому можна зробити такий модний нині в РФ антизахідний піар. Посипалися звинувачення.
У свою чергу, педантичним німцям вистачило розуму не лише дати заперечення в ефірі, але й прокоментувати його російською мовою з веселим німецьким акцентом. Причому ще й втулити в коментар прислів’я «ви торгуєте старими жартами», незрозуміле росіянам, бо в російській мові такого прислів’я нема ))
А на завершення – про серйозне. Про такого собі Джастіна Картера з Техасу, США, котрому лише в лютому виповнилося 18 років. Якраз під цей вік юний Картер додумався написати в коментарях до інтернет-гри: «Так, я справді божевільний, збираюся влаштувати стрілянину в школі, повній діточок, і з’їсти їхні ще живі серця».
Якась канадська користувачка гри побачила коментар і пробила через Google адресу Картерів. Адреса виявилась неактуальною, але канадійка про це не знала. Вона лише помітила, що поруч знаходиться загальноосвітня школа. І зателефонувала в поліцію.
27 березня юного Джастіна посадили за грати. А 30 червня стало відомо, що йому загрожує 8 років в’язниці . Його адвокати наполягають, що хлопець лише жартував (що схоже на правду), і що за висловлювання садовити до в’язниці не можна.
Що ж. Висловлювання бувають різні. Після того, як американські спецслужби не знайшли підстав затримати виконавців «Бостонського теракту», хоча й відстежували заходи цих людей на ісламістські сайти, ситуацію навряд чи спустять на гальмах.
А тим, хто готовий поговорити про жорстокість американської правоохоронної системи, нагадаємо: за телефонний жарт про замінування громадської чи державної будівлі в Україні зазвичай дають 4 роки тюрми.
Жартуймо акуратніше!