Тиждень.ua приділяв і приділяє увагу цим тенденціям – див., зокрема, «Операція «дискредитація» та «Бої без правил».
Водночас вистачало і «традиційних» фальшивок, котрі приймали за правду, і цілком правдивих повідомлень, котрі подекуди приймали за фальшиві. Наприклад, недовіру частини публіки викликав гучний лист Юлії Тимошенко, в якому українофоба Ігоря Маркова, котрого перед тим позбавили мандата за нібито фальшування бюлетенів, лідерка опозиції назвала «молодим, енергійним, харизматичним, ідеологічним лідером проросійськи налаштованих громадян України». І навіть напророчила йому участь у президентських вибрах, що має стати «початком кінця Януковича».
Соцмережі загули. Прибічники Юлії Володимирівни дивувались її реверансам у бік «проросійськи налаштованих громадян» та тому факту, що лист не вийшв повним текстом на сайті «Батьківщини», а з’явився в переказі «Українськї правди».
Пізніше, однак, повний текст листа опублікувала в блозі прес-секретар Тимошенко Марина Сорока. А вже наступного дня його поширила і партійна прес-служба. Пані Сорока в розмові з Тиждень.ua пояснила ці пертурбації «домовленістю, що спочатку має вийти новина в якому-небудь рейтинговому виданні». Джерела в опозиційному штабі цю версію підтвердили.
Щоправда, лишилося не зовсім зрозумілим, чи була ініціатором цих домовленостей сама Тимошенко. Коли так, то чому прес-служба прилюднила повний текст листа лише після того, як це зробила у блозі Марина Сорока? Можна припустити, що офіційно публікувати документ з якихсь причин не хотіло нинішнє фактичне керівництво політичної сили. Але, в будь-якому разі, до сьогодні листа не дезавуйовано – тож його слід вважати цілком істинним.
Компліменти Тимошенко на адресу Маркова потішили, зокрема, деяких представників ВО «Свобода», котрі вже готові закинути колегам по опозиції «ідейну нестійкість». Між тим, партія Олега Тягнибока сама отримала несподівану інформаційну війну. Йдеться про серію розслідувань під гучною загальною назвою «Гроші Тягнибока», котру опублікувала львівська газета «Експрес».
У кількох матеріалах, не шкодуючи емоційного заряду, видання розповіло про маєтки та дорогі автомобілі, котрі нібито належать самому Тягнибоку та декотрим іншим керівникам партії, та про те, що нардеп від «Свобди» Ігор Кривецький має (чи мав) спільний бізнес із синм кримінального авторитета на прізвисько Вова Морда.
В цій останній статті журналісти також повідомили, що «свободівці», контролюючи місцеві ради в Західній Україні, нібито вимагали від американської нафтовидбувної компанії Chevron за дозвіл розпочати видобуток сланцевого газу хабар у сумі… $ 450 млн. Гроші нібито мали надійти на Кіпр. Натякалося також, що це може бути пов’язано з інтересами Дмитра Фірташа, котрий нібито має вплив на керівництво партії.
Щоправда, жодних доказів ані щодо вимагання хабаря від Chevron, ані щодо зв’язків із Фірташем «Експрес» не навів. Проте меншою проблемою для «Свобди» все це не стало. Адже матеріали газети стали якнайширше розповсюджувати в соцмережах та інтернет-виданнях по всій Україні всі ті, хто сприймає «Свободу» як політичного конкурента, або взагалі не сприймає – з ідеологічних причин. Резнанс важко цінити кількісно, але справа вийшла гучна.
Джерела Тиждень.ua пов’язують цю війну з наступом фракції «Свобода» у Львівській міськраді на бізнес-інтереси головного редактора «Експресу» Ігоря Починка. Останній також є власником мережі точок продажу преси «Інтерпрес». Конфлікт, власне, палає вже кілька місяців (перший матеріал про «Гроші Тягнибока» вийшов ще в червні). Нещодавно «свободівці» таки провели через Львівську міскраду рішення про заборону продавати в газетних кіосках тютюнові вироби, що б’є по прибутках Починка. Але це рішення спинив львівський міський голова Андрій Садовий.
На сьгодні «свобдівці» вв’язалися в невигідну для себе війну і масово поширюють звинувачення на адресу Починка, котрий не лише «заробляє на тютюновому гендлі», але і взагалі – агент «Сім’ї» та олігарха Коломойського, разом узятих. Загрузаючи в локальних розборках, націоналісти можуть тим часом втратити популярність у решті України. Ейфорія після минулих парламентських виборів досі заважає багатьом «свободівцям» зрозуміти, що велика частина отриманих ними тоді голосів були не «ідейними», а суто протестними. І ці голоси відійдуть від них, якщо тільки публіка вирішить, що «ці такі ж, як і всі інші».
Що менший масштаб PR-війни, то більш «чорнушні» прийоми на ній зазвичай уживають. Сьогодні мережею продовжує ширитись «інформація» про страшний п’яний дебош, котрий нібито влаштували просто посеред Києва народні депутати України Степан Кубів («Батьківщина» та Олег Канівець (позафракційний).
Інформація про те, що п’яні депутати нібито намагались увірватися до будівлі Держказначейства, аби… знайти там щось випити, вперше з’явилась на підписаному псевднімом блозі сайту Корреспондент.net. Жахлива історія без посилань на джерело інформації, зате з яскравим описом «побиття» охоронця одним з депутатів, досить скоро була видалена – але вже передрукована низкою маловідомих сайтів.
Події віднесені до другої години дня 19 вересня. Насправді ж у цей день, але надвечір, до Держказначейства завітали дев’ятеро народних депутатів із депутатської групи «Львівщина»; Кубів та Канівець були серед них. Парламентарі мали до організації претензію з приводу недофінансування проектів регіонального бюджету, про що раніше вже робили звернення через пресу.
Утім, голова відомства Сергій Харченко зустрітися з депутатами відмовився, а охорона відмовилась пропускати їх всередину. Парламентарі, зі свого боку, посилаючись на закон про статус народного депутата, відмовились залишити приміщення. В результаті, як пізніше повідомила прес-служба Держказначейства, «робота центрального апарату Казначейства України заблокована майже на годину», при тому депутати «поводилися некоректно і висловлювали неповагу щодо працівників».
У розмові з Тиждень.ua один з депутатів визнав, що з їхнього боку дійсно лунали некоректні висловлювання на адресу охоронців, котрі «грубо порушили закон про статус народних депутатів!» Водночас жодне джерело не підтверджує ані факту бійки, ані того, що будь-хто з візитерів перебував у нетверезому стані.
Цікаво, що в ніч на 24 вересня «качка» про депутатів-п’яниць знову з’явилась у блогах Корреспондент.net, котрі відкриті фактично для всіх бажаючих стати авторами. З чого редакторам вітчизняних онлайн-видань варто б зробити простий висновок: кількість у таких речах майже неодмінно погіршує якість, а перевірка коректності того, що з’являється на ваших сторінках, варта зусиль.
Ну й на завершення про смішне, хоч і не дуже пристойне. Пару тижнів тому соцмережами широко розійшлося повідомлення про відкриття у Львові… курсів орального сексу. Ініціатором нібито виступив якийсь «Міжнародний альянс». Аргументація наводилась прекрасна: «Якщо на Півдні і Сході України, а також в столиці України Києві жінки секс-бізнесу переважно надають послуги орального сексу, в Галичині оральний секс майже не застосовується. Це пов'язано з релігійними традиціями галичан».
З особливою радістю за новину вхопилися кілька сайтів, близьких, як прийнято казати, до «Украинского выбора» Віктра Медведчука: мовляв, ось вона, євроінтеграція в дії! Втім, кілька хвилин пошуку в інтернеті показали не лише те, що сама «новина» датується ще травнем. А й те, що вона є переробкою теж досить сумнівного повідомлення про відкриття «курсів орального сексу» в… Москві.
Причому регулярні появи такого повідомлення вдалося відстежити аж до лютого 2012 року. Відтоді тема продовжує гуляти мережею, раз у раз спалахуючи «актуальністю». Наприклад, 13 – 14 вересня цього року про «відкриття» «курсів» у Москві масово написали російські, а за ними – й українські та навіть білоруські «жовті» сайти.
Хто переробив Москву на Львів та приплів до цього діла неіснуючий «Міжнародний альянс», невідомо. Але фото скрізь одні й ті ж.