У річницю повномасштабного вторгнення Росії до України Китай оприлюднив власний «мирний план». Він є взірцевим прикладом діалектики, до якої так любить вдаватися Китай, пишуть у своєму матеріалі для німецького видання Frankfurter Allgemeine Zeitung дослідниця Китаю Крістін Ші-Купфер та публіцист Ші Мінґ. «Для уряду КНР діалектика, поєднання, або точніше кажучи залишання речей, які на перший погляд видаються протиріччями, є найголовнішим інструметом влади та комунікації», – пишуть автори матеріалу. Діалектику «мирного плану» легко простежити: так, з одного боку, повага до територіальної цілісності поширюється на всіх, зокрема і на Україну. Водночас про виведення російських військ з окупованих територій України ніде не згадується, а позиція щодо незастосування ядерної зброї сформульована в загальних рисах. Такі пункти як припинення бойових дій, початок мирних переговорів, вирішення гуманітарної кризи – звучать чудово, пишуть у статті FAZ, попри це, зважаючи на гостру ситуацію на Сході України, вони є далекими від реальності, а ініціатива допомогти у відбудові України – циннічною діловитістю. Десята вимога «припинити санкції» спрямована виключно на США, ЄС та їхніх союзників.
«З документа чітко зрозуміло, що уряд у Пекіні опинився перед кількома дилемами. Найбільш очевидна: укладання миру допомагає репутації та бізнесу. Але керівництву Китаю необхідна солідарність Росії, щоб утвердитися проти геополітично пробудженого Заходу. Міністр закордонних справ Китаю Цінь Ган заявив про це на прес-конференції під час щорічної сесії Всекитайських зборів народних представників 7 березня. Стратегічне партнерство між Китаєм і Росією «просунеться на ще більш високому рівні», заявив Цінь. Пекін і Москва хотіли б створити нову модель міжнародних відносин», – пишуть Ші-Купфер та Ші Мінґ. В Кремлі вже оголосили, що візит лідера КНР Сі Цзіньпіна до Росії має відбутися 20-22 березня.
Читайте також: Три причини, чому Китай не є наддержавою – Foreign Policy
Але Китай не має на разі достатнього технологічного чи військового потенціалу, щоб протистояти ані Вашингтону, ані його союзникам у регіоні – Японії та Південній Кореї, вважають автори FAZ. «Шлюб за розрахунком із Москвою служить відволіканням і стримуючим фактором для західних держав, щоб захистити власні геополітичні інтереси та претензії Китаю в регіоні», – зазначають вони. Ймовірно тому Сі Цзіньпін минулого року підписав політичну декларацію з Владіміром Путіним. Що саме вони тоді обговорювали – невідомо. Проте Пекін досі підтримує аргументи Росії у її війні, зокрема про «реакцію на розширення НАТО на схід». Піднебесна підтримує Росію і торговельними контрактами, в рамках яких поставки зброї не є чимось немислимим. Стратегія Пекіна полягала в тому, щоб утримати Європу і США в стані затяжної і виснажливої війни, якщо Москві не вдасться здобути швидку перемогу. Попри це, Китай не хоче, щоб його втягували в конфлікт на боці Росії, він занадто тісно пов’язаний з іншими країнами і вважає, що може залучити на свій бік ту чи іншу країну не тільки на глобальному Півдні, але і в Європі..
На тлі загальнонаціонального протесного руху за низкою причин, під час якого деякі люди навіть протестували під гаслом « Сі Цзіньпінь, йди у відставку» наприкінці листопада, на КНР накочуються економічніі проблеми. До цього слід додати зростаюче втручання Пекіна в цифрову економіку, яка довгий час сприймалася як вільна, а особливо його сприяння роз’єднанню ідей та капіталу від екосистем США. Через це проявляється стурбованість і в політичній еліті. У середині березня 2022 року Ху Вей, віцеголова Центру досліджень державної політики Державної Ради, написав на американській платформі блогів китайською мовою, що Росія не може виграти цю війну, та Пекіну необхідно якомога швидше дистанціюватися від Москви, якщо він не хоче залишатися ізольованим в рамках нового світового порядку. Гао Юйшен, тодішній посол в Україні, також попередив про так званну «нову еру», в якій Росія і Китай втратять свій вплив. Обидва дописи були піддані цензурі в КНР, що дозволило Сі Цзіньпіну й надалі переоцінювати Путіна у їхніх відносинах.