А до моменту, коли воно нарешті добралося до тих, кого можна назвати словом «високопосадовці», — рік. І в цих часових відтинках немає нічого кримінального, хай там що кричать падкі на «тотальну зраду» знервовані громадяни чи піарники політичних сил, зацікавлених у перевиборах, тобто «Батьківщини» та Опоблоку. Створення з нуля нового правоохоронного органу в умовах тотального браку якісних слідчих та оперативних кадрів і виняткового громадського тиску — дуже складна справа. І вона — віддаймо належне керівництву НАБУ та держави — цілком вдалася. Можна чітко констатувати, що бюро є і почало діяти. Хоч як пояснюймо собі ту ж таки справу Онищенка (переділ газового ринку, помста Коломойського за те, що «головний коняр» рік тому допоміг Порошенку витиснути його з нафтогазових схем, чи ще щось), є простий факт: один із головних enfants terribles української політики опинився в екзилі. До того ж без шансів на повернення. І зроблено це передусім руками набушників. Здається, на Банковій чітко зрозуміли: треба переконливо продемонструвати боротьбу з корупцією. І боротися реально (не на камеру, як раніше), тобто з посадками та вироками. Звичайно, не на повну силу й навіть не впівсили, але потрібен результат — вагомий, зримий, грубий. А єдиний орган, що може його дати, — якраз НАБУ. І часу немає зовсім: скоро осінь, пора розчарувань, політичної активності й нових підвищень комунальних тарифів. Тому, якщо терміново не продемонструвати наочних успіхів, не організувати показових процесів над корупціонерами, влада ризикує стрімко втратити довіру й рейтинги.
Читайте також: Детективи НАБУ затримали заступника директора філії «Укрзалізниці»
Звісно, не можуть не насторожувати «шкарпетки за 600 грн» для спецпідрозділу НАБУ. Але ж він таки почав діяти, обшукувати офіси Онищенка, Мартиненка, Укрзалізниці та ін. Тобто тих, хто ще вчора видавався абсолютно недоторканним навіки-вічні. Та ще й затримувати топ-менеджмент олігархів і їхніх найближчих партнерів, які потім улаштовують цирк зі зміною підгузків у залі суду в прямому ефірі. Так, самих олігархів поки що не заарештовують, бо згідно з умовами угоди їх про проблеми попереджають трохи заздалегідь. Але такі попередження точно далеко за межами можливостей нового антикорупційного органу.
Так, звичайно, НАБУ ще не навідалося до маєтків Кононенка, Медведчука чи Льовочкіна. Але певний результат є. І тішить найбільше те, що ГПУ почала хоча б не заважати діям працівників бюро. І це величезна перемога. Бо ще зовсім недавно в приватних бесідах керівництво та оперативні працівники НАБУ постійно нарікали на Генпрокуратуру. Мовляв, це найбільше гальмо на шляху не тільки реформ, люстрації, а й боротьби з корупцією. Адже цей орган і досі, в умовах незакінченої реформи відомства, має купу важелів та можливостей, щоб заблокувати будь-яке розслідування на будь-якому етапі. Та й узагалі в Україні дуже поширеним іще з радянських часів було взаємопоборювання силовиків: міжвідомча незрима війна перманентно точилась у трикутнику СБУ — ГПУ — МВС. Очікувано, що новоствореній антикорупційній структурі мали б чинити неабиякий спротив прокурорські «суміжники».
Цим ГПУ залюбки й займалася, завзято встромляючи палиці в колеса набушникам: не давала матеріалів справ або забирала їх, зливала інформацію зацікавленим особам тощо. А тепер ми бачимо якщо не зворушливе єднання НАБУ та ГПУ, то принаймні цілком адекватну співпрацю. Понад те, дивлячись на різку активізацію набушників, заворушились і СБУ з МВС, бо ж відомча логіка, бо ж треба й собі результат якийсь показати. І, звісно, кожен із органів прагне засвідчити свою причетність до антикорупційного змієборства.
Отже, маємо позитивний ланцюжок, про який експерти й журналісти попереджали давно: як десь хоч трішки прорве з реальною антикорупційною боротьбою, справа зрушить із місця. Звичайно, казати, що «процес пішов», було б не зовсім правильно. Попри багато затримань, обшуків, вилучень, коефіцієнт корисної дії поки що невідомий, адже немає судових вироків. А саме в судах ховається 99,9% таких справ в Україні.
Читайте також: Результати роботи НАБ показали в інфографіці
До того ж розуміймо, що це пожвавлення НАБУ пов’язане й із суто технічними причинами. Досить довгим і марудним був процес створення служби, підключення її до всіх баз даних, набору та підготовки персоналу, вибивання фінансування, отримання та опрацювання відповідного обладнання, налагодження взаємодії з іншими правоохоронними органами та судами. Тобто всієї тієї підготовки, яку не видно неозброєним оком, але з якої і складається чи не вся робота будь-якого державного органу. Тим більше правоохоронного. А надто такого, котрий створюють на пустому місці в умовах дикого цейтноту.
Утім, успіх НАБУ не буде помітний, якщо реформи обмежаться спуском на воду лише цього корабля. Інший слідчий орган, який мав стати основою реформованої правоохоронної системи й уже працювати від середини весни, — Державне бюро розслідувань — досі не має навіть директора. Національне агентство з питань запобігання корупції теж зависло в бюрократичному вакуумі. Судова реформа не доведена до кінця, як і реформа прокуратури, зайве й казати про люстрацію та переатестацію. Відповідно єдине, чим може
похвалитися влада, — НАБУ.
Читайте також: Валерій Кур: «Реформа МВС була віддана в руки непрофесіоналів та фінансово-промислових груп»
І на Банковій це чудово розуміють. Як і те, наскільки величезне, м’яко кажучи, невдоволення назріває в суспільстві, бо ж очищення влади так і не відбулося. І що вкупі з економічними негараздами, нескінченною війною на Сході й постійним нагнітанням ситуації популістами та російською п’ятою колоною це може легко призвести до величезних проблем уже восени. Тому терміново потрібна історія успіху. Нею, можливо, і намагається стати НАБУ. І слава Богу, що в цьому випадку настав такий рідкісний збіг PR-інтересів влади та бажань суспільства. У нього існує запит на боротьбу з корупцією, а державному керівництву потрібна картинка. А ще ж є і західні спонсори, які, хоч і втомилися від нас, не кинуть на півдорозі, бо надто вже багато в Україну вкладено. НАБУ може задовольнити інтереси всіх сторін. Утім, як і патрульна поліція, саме собою воно не доведе справи до кінця й не продемонструє своєї ефективності, якщо реформи інших органів і надалі просуватимуться з рипом на іржавих коліщатах старої системи.