«Табори для мігрантів в Україні є трьох типів. Взагалі, коли говорять про табір, найчастіше мають на увазі те, що, бюрократичною мовою називають – пунктом тимчасового перебування іноземців (ПТПІ) Таких у нас в країні тільки два. Один – у Волинській області, поблизу села Журавичі. Другий – на Чернігівщині, поблизу села Розсудів. Один розрахований на розміщення 270 біженців, інший – близько 320. Обидва побудовані коштами Євросоюзу. І передбачалося, що вони є першими з цілої черги ПТПІ, які планувати будувати далі. Але наразі будівництво призупинени. Ці два табори перманентно заповнені ледь наполовину. Тому відтоді більше нічого не створювалося. Звичайно, навантаження бувають різні в різні періоди, але, наскільки я знаю, пікових навантажень просто не було. І найчастіше кількість місць, яка є на цей момент – невиправдана, велика, порівняно з тим, скільки людей там утримується», – пояснив Буткевич.
За його словами, там утримують іноземних громадян, яких затримали за порушення правил перебування не території України, порушення правил перетинання кордону.
«В ідеалі, за рішенням суду, вони визнаються винними в скоєнні такого правопорушення і їм присуджується перебування в ПТПІ для підготовки видворення з території України. Інша справа, що це – часто формальність, тому що крім оцих двох, є більша кількість того, що називається пунктами тимчасового тримання (ПТТ), які перебувають у віданні Державної прикордонної служби, (в той час, як ПТПІ перебувають у віданні Державної міграційної служби). У пункти тимчасового тримання мігрантів доправляють відразу після затримання біля кордону, переважно, на термін до трьох діб, можливо, більше, і звідти можуть бути переведені до ПТПІ або, якщо їм наказано залишити територію України, то вони можуть виїхати самотужки. Це стається досить часто, особливо, коли йдеться про вихідців з країн СНД», – зазначив експерт.
Також він додав, що у віданні Державної прикордонної служби були і так звані мобільні пункти.
«Один з них обладнали неподалік Одеси, в переобладнаних вантажних контейнерах. Але, здається, його закрили, бо там умови перебування були абсолютно нелюдські. Він все одно стояв порожній», – розповів Буткевич.
«Але, в основному, коли говорити про місця несвободи в міграційній сфері, йдеться про лише про ПТТ і ПТПІ. Але їх не можна змішувати з ПТРБ – пунктами тимчасового розміщення біженців. Такі теж є, але це зовсім інше. Це не тюрми, бо де-факто, те, про що ми зараз говорили, це тюрми. А ПТРБ – це відкритий центр. Це, радше, гуртожиток, де людям надається можливість жити. Хоча, звичайно, в достатньо жорстких умовах», – підкреслив експерт.
За його словами, їх в Україні також два: один біля Одеси і другий, зовсім малий, на Закарпатті.
«В цілому, сукупна кількість місць – до 300. І це – крапля в морі. В принципі, для розміщення тих, хто намагається знайти притулок в Україні, справжнього розміщення, вони не відіграють жодної ролі. У нас на рік просять про притулок від 1 тис. до 2 тис. осіб. Відповідно, якщо говорити про 300 місць, тим більше, якщо люди живуть там більше як рік, це майже нікому ніяк не допомагає», – резюмував експерт.