За словами експерта, зустрічі керівництва Росії і України перейшли на рівень стагнації.
«Зустрічі, які відбуваються на найвищому рівні між Росією і Україною, хоча їх влітку було дві, але загалом цього року ця інтенсивність не рівносильна рівню 2010 року, коли спостерігався так званий «медовий місяць» на початку президентства Януковича. Тоді намагалися розв’язати низку важливих питань та існували певні надії, ілюзії, що це може бути вирішено для України. Втім, після цього почався тривалий період стагнації, протягом якого очевидно, що сторони на сьогоднішній день чітко сформували свої позиції та бачення того, чого хотіли досягти, але жодна зі сторін не готова прийняти умови іншої і саме тому ми спостерігаємо таку стагнацію», – заявив Сушко.
Як зазначив експерт, насьогодні дуже мало важливих для української сторони питань вирішені.
«Навіть анонсоване кілька місяців тому завершення переговорів щодо поділу акваторії Азовського моря і Керченської протоки закінчилося лише декларативною заявою двох президентів, в якій обіцяно, що цей процес буде завершено. Але поки підписання відповідної угоди не було», – зауважив він.
Щодо інших питань, то прогресу в їх вирішенні також не спостерігається, додає Сушко.
«Відбулися дві зміни:перша – ратифікація Україною угоди про зону вільної торгівлі з СНД, з ратифікацією якої Україна довгий період зволікала через зміни, внесені в останній момент російською стороною, що впроваджували чимало невигідних для України вилучень і обмежень в режимі вільної торгівлі. Тим не менше, врешті-решт Київ ратифікував угоду, що можна трактувати певною поступкою щодо пошуку певних рішень в торговельних взаєминах. Друга зміна – це набуття членства Росії в СОТ. Цей момент справді може певним чином змінити характер розв’язання диспутів між Україною і Росією в зовнішньоторговельній сфері. З іншого боку, він створює і додаткові можливі труднощі як для країни, яка не може достатньо якісно використовувати механізми СОТ. Тобто тепер в Україні зник такий важливий аргумент – те, що Росія не є членом СОТ, а тому можна очікувати нову хвилю розмов про втягування України до Митного чи Євразійського союзу», – пояснив Сушко.
Остання зустріч Віктора Януковича і Владіміра Путіна, на думку експерта, якраз засвідчила, що «російська сторона зовсім не готова розглядати українські пропозиції щодо газу окрім як в обмін на приєднання України до російських геополітичних проектів».
«І в цьому сенсі російська сторона намагається вигідно для себе використати фактор погіршення відносин України із Заходом. Це створює більше шансів для російської сторони щодо навернення України в свою міжнародну орбіту», – додав Сушко.
Попри це експерт не бачить суттєвої різниці в статусі відносин між Україною і Росією.
«Я не думаю, що є щось принципово нове в україно-російських відносинах. Ці відносини завжди відрізнялися достатньою непрозорістю і в дипломатичній стороні, і в прийнятті рішень. В даному випадку ми спостерігаємо лише продовження цієї традиції, коли і організація візитів, і прийняття рівень, і укладення договорів, фактично відбувається за зачиненими дверима, дуже багато процесів, які не знаходять достатнього роз’яснення, обговорення і на експертному, і на політичному рівні. Російсько-українські відносини виглядають таким айсбергом, в якому більшість змісту знаходиться під водою, а тому неможливо побачити змістовну сторону в тих процесах, що відбуваються», – вважає Сушко.
У цьому полягає і створення ефекту спонтанності підготовки візитів, додає експерт.
«Обидві сторони знаходять для себе комфортним ведення такої двосторонньої політики, де значну роль відведено великому патронованому державами бізнесу і власне вся ця механіка двосторонньої взаємодії значною мірою диктується його (бізнесовими – Ред.) інтересами і потребами. І саме цьому підпорядкована і двостороння дипломатія. Вона великою мірою нагадує бізнес-дипломатію, ніж офіційні стосунки між незалежними державами», – зазначив експерт.
Щодо прогнозів у розвитку українсько-російських зв’язків, то Сушко вважає, що їх стратегія кардинально не зміниться навіть після виборів до Верховної Ради.
«Незалежно від результатів виборів певний час офіційний Київ намагатиметься продовжувати балансування між Заходом і Росією. Так, це робити стає дедалі важче рік за роком, тому що звужується простір для маневру, але впринципі зберігається реальність, в якій іти на зустріч очікуванням Росії надто ризиковано з точки зору втрати контролю над матеріальними ресурсами насамперед. Тоді як іти на зустріч очікуванням Європи – це втратити звичний для себе спосіб владарювання, звичний спосіб ведення політики. Тому і ті й інші втрати є для офіційного Києва настільки суттєвими, що він не готовий далеко йти ні на зустріч Європі, ні на зустріч Росії. І як тільки можна довго намагатимуться триматися цієї лінії», – підсумував він.